Мета: дослідити стан прищитоподібних залоз у осіб, які зазнали опромінення внаслідок аварії на ЧАЕС, порівняти із загальною популяцією мешканців України. Матеріали та методи. Нами було обстежено 1348 осіб, опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС, та 655 осіб із за гальної популяції мешканців України. Всім пацієнтам було проведено ультразвукове дослідження щитоподібної та прищитоподібних залоз (ПЩЗ). Була відпрацьована методика скринінгового ультразвукового дослідження ПЩЗ, що призвело до підвищення ефективності їх візуалізації. Додатково проводилось вибіркове дослідження рівня 25 гідроксивітаміну D (25(ОН)D), паратгормону та іонізованого кальцію у сироватці крові, деяких інших показників. Результати. Через 27-32 роки після опромінення виявлено високу частоту гіперплазій ПЩЗ у осіб, опроміне них внаслідок аварії на ЧАЕС, передусім в евакуйованих з 30 кілометрової зони відчуження (71,4 %; χ 2 Ятса = 24,1; р = 0) і мешканців радіоактивно забруднених територій (41,7 %; χ 2 Ятса= 6,45; р < 0,01) без первинного гіперпа ратиреозу. Встановлено високу поширеність нестачі/дефіциту вітаміну D в усіх групах дослідження: серед осіб із загальної популяції мешканців України-83,1 %, та дещо кращий статус за вітаміном D в осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС (78,7 %). Частота гіперпаратиреозу, переважно вторинного (нормокальціємічного), становила 33,8 % серед осіб, опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС (р > 0,3), і була дещо вищою, ніж в загальній популяції українців (26,1 %), незважаючи на кращу забезпеченість вітаміном D. Висновки. Загалом населення України має поширену нестачу/дефіцит вітаміну D (понад 78,7 %), що створює негативну базу для більшого поширення порушень здоров'я, пов'язаних з дисфункціями кальцієво фосфорного обміну у вигляді гіперплазії ПЩЗ і коморбідних станів з боку опорно рухового апарату, імунної, серцево судин ної, ендокринної систем. Такі зміни повинні посилюватися при вторинному збільшенні секреції паратгормону (26,1 %). Більша частота нормокальціємічних гіперпаратиреозів (33,8 % проти 26,1 %) на тлі кращої забезпече ності вітаміном D серед опромінених осіб, свідчить про існування інших чинників, до яких з найбільшою вірогідністю можна віднести минулий комбінований вплив радіонуклідів аварійного чорнобильського викиду і зовнішнє опромінення ПЩЗ. Це могло б пояснити більшу кількість гіперплазій ПЩЗ та гіперпаратиреозу серед опромінених, але потребує проведення додаткових уточнюючих досліджень, з деталізацією даних за групами постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС і обов'язковим виділенням учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС йодного періоду 1986 р. та розширенням кількості обстежених осіб, опромінених внутрішньоутробно. Ключові слова: аварія на ЧАЕС, опромінення, постраждалі внаслідок аварії, учасники ліквідації наслідків аварії, іонізуюче випромінювання, прищитоподібні залози, гіперплазія, гіперпаратиреоз, щитоподібна залоза.

No abstract

No abstract

Мета. Визначення поширеності гіперплазій прищитоподібних залоз у опромінених внаслідок аварії на ЧАЕС до рослих та їх нащадків при скринінговому ультразвуковому досліджені та відпрацювати його методологію. Матеріали та методи. Пілотне проспективне дослідження поширеності гіперплазії ПЩПЗ серед осіб, постраж далих внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) дорослого віку (686 осіб) та їх на щадків (54 дітей) проведено УЗД ЩПЗ та ПЩПЗ, з яких 339 відносилися до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 32 особи-евакуйовані з 30 км зони відчуження та 224 осіб з групи контролю. Проведено ультразву кове дослідження щитоподібної та прищитоподібних залоз за стандартною методикою. Додатково у дітей з гіперплазією прищитоподібних залоз проводилось вибіркове дослідження рівня 25 гідроксивітаміну D у сиро ватці крові. При розрахунку статистичної значущості, її рівень р < 0,05 вважали статистично достовірним. Результати. Прищитоподібні залози-це декілька невеликих але впливових ендокринних залоз, що синтезу ють паратгормон, регулюють, головним чином, фосфорно кальцієвий обмін. Недостатня (гіпопаратиреоз) або надлишкова (гіперпаратиреоз) функція прищитоподібних залоз є шкідливими для пацієнтів, впливає на стан нервової та серцево судинної системи. Прищитоподібні залози можуть накопичувати ізотопи цезію, стронцію і радіоактивного йоду. Отримані дані свідчать про підвищення частоти клінічно значущих гіперплазій прищито подібних залоз (понад 9 мм у дорослих, більше 5 мм у дітей) серед опромінених осіб внаслідок аварії на ЧАЕС (28,64 %) та їх нащадків (23,8-70,6 %), перш за все тих, які мешкають на забруднених територіях дорослого віку в порівнянні з контрольною групою (неопромінені-24,15 %). Іншою групою ризика були евакуйовані з 30 км зони відчуження-категорія осіб, яка зазнала дії поглинутих ізотопів йоду в перші дні аварії на ЧАЕС. Ці дані демонструють чутливість прищитоподібних залоз до дії інкорпорованих ізотопів (йоду, цезію і стронцію), що у віддалені терміни опромінення створюють умови для структурно функціональних змін у системі регуляції фосфорно кальцієвого обміну, є підґрунтям для значної поширеності остеопенії та остеопорозу у оп ромінених осіб та їх нащадків. Необхідно провести низку досліджень для подальшого уточнення отриманих да них та розкриття гормональних механізмів впливу іонізуючого випромінення на прищитоподібних залоз. Висновки. Прищитоподібні залози є радіаційно чутливими до дії ізотопів стронцію, цезію та йоду, які обумов люють їх опромінення та наступні структурно функціональні зміни, що є передумовою розвитку остеопенії та остеопорозу в осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС та їх нащадків. Висока частота гіперплазії при щитоподібних залоз виявлена в мешканців радіаційно забруднених територій (довготривале опромінення ізо топами цезію), а також у евакуйованих з 30 км зони відчуження (опромінення ізотопами йоду в перші дні аварії).

Оригінальні дослідження /Original Researches/ Вступ Вкрай актуальною проблемою радіаційної медицини є ендокринна коморбідність-ураження під променевим впливом декількох органів внутрішньої секреції. Під час аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС) у 1986 р. стався значний викид у зовнішній простір радіоактив-них ізотопів, переважно йоду і цезію, що інгаляційно або через продукти харчування потрапили до організму постраждалих осіб. Це сприяло розвитку низки незлоякісних ендокринних захворювань (тиреоїдних і метаболічних), частота яких є статистично вірогідно вищою, ніж у загальній популяції жителів України [1].