No abstract

Growth hormone (GH)-secreting pituitary adenomas (PA) make up 15 to 20% of total amount of hormonally active adenomas. In addition to acromegaly and gigantism, these tumors cause deep metabolic disturbances. Its systemic impact leads to increased mortality ratio of 1.32 compared with general population. Surgical removal remains the priority treatment option in controlling acromegaly and provides endocrinologic remission in up to 72% patients. A total of 92 patients were included in the study. All surgeries were performed via microscopic transsphenoidal approach (TSA) by the senior author in our institution between December 2009 and October 2019. Only patients who were followed-up with 75 g oral glucose tolerance tests (OGTTs), GH, and insulin-like growth factor I (IFG-I) measurements preoperatively, 1 week, and every 6 months postoperatively were analyzed. Based on standard preoperative 1.5-T MR imaging with contrast enhancement, the adenomas were identified and distributed according to the size and KNOSP classification. The efficacy depends on KNOSP grade, which is directly correlated with invasiveness to cavernous sinus (CS). Grades 3 and 4 are unfavorable factors influencing prognosis. Excluding grade 0 adenomas, as the surgery was not difficult with the excellent outcomes, we reached 75% (36 out of 48) remission in grade 1 to 2 groups. In contrast, only 17% (2 out of 12) had successful outcomes after surgery alone. In conclusion, the study demonstrates the efficiency of TS surgery in patients with confirmed GH-secreting PA.

No abstract

Мета. Вивчити особливості та клінічні прояви екстракорпорального поширення (ЕКП) кісткового цементу (КЦ) після перкутанної балонної кіфопластики (КП) з приводу остеопенічних та остеолітичних уражень хребців. Матеріали і методи. Проведено ретроспективне дослідження щодо 50 пацієнтів після КП з приводу остеопоротичних компресійних переломів хребців (24 пацієнти, прооперовано 51 хребець), метастатичних уражень (7 пацієнтів і 10 хребців), мієломної хвороби (4 пацієнти і 10 хребців) та агресивних гемангіом (15 пацієнтів і 23 хребці). ЕКП КЦ оцінювали за даними післяопераційної мультиспіральної комп’ютерної томографії окремо у венозні судини та через дефекти кіркового шару хребців. Результати. ЕКП КЦ виявлено на 52 (50,5%) із 103 оперованих рівнів та в півнепарну вену (у 1 пацієнта) і гілки легеневої артерії (у 2 пацієнтів). Найчастіше ЕКП КЦ реєстрували після КП з приводу метастатичних уражень хребців, переважно в основно-хребцеві вени. ЕКП КЦ в міжхребцеві диски виявлено тільки після КП з приводу остеопоротичних переломів (15,7% спостережень). Спостерігали клінічні прояви ЕКП КЦ в хребтовий канал як у вени, так і через дефекти кіркового шару хребців. Висновки. КП є безпечним методом укріплення хребців, уражених різноманітною патологією. Клінічно значущі прояви ЕКП КЦ спостерігали лише в разі потрапляння КЦ в хребтовий канал як у венозні сплетення, так і через дефекти кіркового шару хребців. ЕКП КЦ не слід розглядати як самостійне ускладнення КП.