The research purpose is a theoretical analysis and empirical study of content parameters of professional self-realization of future fire safety specialists. The author implemented a retrospective analysis and identified key parameters of the professional self-realization of a future rescuer. A summative assessment with the construction of a correlation matrix of significant relationships between key parameters was applied, and graphical visualization of the obtained data was presented. The psychophysiological state was analyzed at the training facility “Psychological training ground”. Significant relationships were established within the parameters: “Propensity for risk” and “Need for recognition” (rs = .291; p ≤ .01) and “Need to set complex goals and achieve them” (rs = .208; p ≤. 01); “Will, Openness and Democracy” with “Need for recognition” (rs = .219; p ≤ .01). It was found that the vital goal-value of “Will, Openness and Democracy” has a high operational capacity and is a key value orientation in respondents’ professional self-realization. It is generalized that obtained scientific facts of the empirical research should be operationalized in academic and professional training of fire safety specialists.

У статті розглядається готовність до самоосвіти як чинник професійної самореалізації фахівців із пожежної безпеки. У роботі теоретично обґрунтовано та емпірично визначено взаємозв’язок готовності до самоосвіти як чинника професійної самореалізації майбутніх рятувальників. Підібрано й проведено низку методик, спрямованих на дослідження мотиваційного профілю особистості, готовності до самоосвіти, визначення типу та рівня професійної самореалізації мотиваційного профілю особистості. Проаналізовано й описано результати емпіричного дослідження. Для встановлення взаємозв’язку досліджуваних параметрів було здійснено кореляційний аналіз за допомогою програми математичної статистики SPSS v. 20. Виявлено, що у фахівців із пожежної безпеки високий рівень готовності до самоосвіти має позитивні зв’язки з такими показниками, як успішна професійна самореалізація, прогнозовано успішна професійна самореалізація, романтична професійна самореалізація, асертивні дії, пошук соціальної підтримки, встановлення соціального контакту, потреба у високій заробітній платні, необхідність ставити складні цілі й досягати їх. Середній рівень готовності до самоосвіти позитивно корелює з прогнозовано успішною професійною самореалізацією, формальним виконанням діяльності, встановленням соціального контакту, уникненням, потребою у визнанні з боку інших людей, потребою в затребуваності. Низький рівень готовності до самоосвіти має позитивні зв’язки з такими показниками, як імпульсивні дії, маніпулятивні дії, потреба в керуванні іншими, дратівливість.

У статті проаналізовано особливості професійного вигорання. Встановлено, що синдром професійного вигорання має досить широке коло трактувань, оскільки деякі науковці пов’язують його зі стресом, емоційною напругою, монотонністю чи напруженістю діяльності, професійною дезадаптацією, надмірним захопленням професією, невиправданими очікуваннями у професії, невідповідністю займаній посаді тощо. Проведено аналіз дослідження сучасних науковців щодо професійного вигорання. Так, науковці вважають, що професійне вигорання сприяє виникненню специфічної форми девіації, суїцидальної поведінки, професійної дезадаптації, нарцисичного особистісного розладу, певного виду професійних захворювань, особистісної деструкції. Описано стадії, проаналізовано симптоми та причини виникнення професійного вигорання. З огляду на результати теоретичного аналізу авторами було підібрано блок методик та здійснено ґрунтовне експериментальне дослідження професійного вигорання фахівців ризиконебезпечних професій. До комплексу методик увійшли такі методики: діагностика професійного вигорання (К. Маслач, С. Джексон), оцінка професійної дезадаптації (М. Дмитрова), діагностика життєстійкості (С. Мадді, адаптована Д. Леонтьєвим), диференційована оцінка працездатності (С. Величковської, О. Леонової), особистісний опитувальник «SACS» (С. Хобфола). На основі проведеного дослідження отримано такі результати. Досліджувані фахівці здебільшого демонструють середні та низькі показники професійного вигорання, середні показники професійної дезадаптації, життєстійкість, високі й середні показники працездатності. У стресових ситуаціях досліджувані найчастіше застосовують активні, просоціальні та в деяких випадках асоціальні дії. Факторний аналіз дав змогу встановити, що на формування професійного вигорання значною мірою впливає виснаження, необґрунтований ризик та недооцінювання власних можливостей.

До офіцерів ДСНС України висувається низка специфічних вимог, оскільки досить часто вони діють у непередбачених ситуаціях, умовах просторової та часової обмеженості, що вимагає прийняття швидких рішень і дій, адекватних ситуації. Тому в сучасних умовах від рятувальника вимагається бути здатним до творчої та інноваційної діяльності, до самостійності та нестандартності під час прийняття рішень. У статті на основі аналізу наукової літератури розглянуто етапи й особливості творчої самореалізації в процесі фахової підготовки курсантів закладів вищої освіти ДСНС України. Автори виділяють чотири основні етапи творчої реалізації курсантів у ЗВО ДСНС України: усвідомлення професії та прийняття змісту професійної діяльності рятувальника; засвоєння основ фахових знань і набуття професійних навичок, формування професійної спрямованості; набуття професійних знань, умінь і навичок, розвиток професійно значущих якостей; повна реалізація та подальший розвиток творчого потенціалу в професійній діяльності. Розглядаючи фахову підготовку як важливу сферу життєдіяльності курсанта, автори статті доходять висновку, що реалізованість власної індивідуальності, неповторності, унікальності рятувальника чинить позитивний вплив на саморозвиток та самореалізацію в його подальшій професійній діяльності.

У статті розглядається проблема професійної мотивації майбутніх рятувальників. Здійснено ґрунтовний теоретичний аналіз наукових праць щодо проблеми професійної мотивації майбутніх рятувальників. Підібрано та проведено ряд методик спрямованих на дослідження професійної мотивації майбутніх рятувальників, готовності до ризику, особистісних якостей, самооцінки, нервово-психічної стійкості. Описано результати емпіричного дослідження. Виявлено, що у курсантів переважає адекватна мотивація до служби, ситуаційна мотивація, викликана престижністю професії та конформістський тип професійної мотивації. Визначено наступні кореляційні зв’язки. Адекватний тип професійної мотивації позитивно корелює із високим рівнем нервово-психічної стійкості, готовністю до ризику, високим рівнем домагань, високим рівнем самооцінки, врівноваженістю. Ситуаційний тип, пов’язаний із престижем професії та матеріальними стимулами позитивно корелює із середнім рівнем готовності до ризику, високим рівнем самооцінки. Ситуаційний тип, пов’язаний із романтичною привабливістю професії позитивно корелює із фемінністю та низьким рівнем готовності до ризику. Конформістський тип професійної мотивації позитивно корелює із високим рівнем домагань та готовністю до ризику. Компенсаційний тип, позитивно корелює із низьким рівнем самооцінки та сором’язливістю. Кримінальний тип професійної мотивації позитивно корелює із спонтанною агресивністю, середнім рівнем домагань, та середнім рівнем готовності до ризику. Ключові слова: мотивація, професійна мотивація, курсанти, майбутні рятувальники, типи професійної мотивації.