The research purpose is a theoretical analysis and empirical study of content parameters of professional self-realization of future fire safety specialists. The author implemented a retrospective analysis and identified key parameters of the professional self-realization of a future rescuer. A summative assessment with the construction of a correlation matrix of significant relationships between key parameters was applied, and graphical visualization of the obtained data was presented. The psychophysiological state was analyzed at the training facility “Psychological training ground”. Significant relationships were established within the parameters: “Propensity for risk” and “Need for recognition” (rs = .291; p ≤ .01) and “Need to set complex goals and achieve them” (rs = .208; p ≤. 01); “Will, Openness and Democracy” with “Need for recognition” (rs = .219; p ≤ .01). It was found that the vital goal-value of “Will, Openness and Democracy” has a high operational capacity and is a key value orientation in respondents’ professional self-realization. It is generalized that obtained scientific facts of the empirical research should be operationalized in academic and professional training of fire safety specialists.

У статті теоретично обґрунтовано і емпіричновизначено взаємозв’язок емпатії та параметрів професійної самореалізації майбутніх рятувальників. Метою статті є теоретико-емпіричнедослідження емпатії як чинника розвитку параметрів професійної самореалізації майбутніхрятувальників. Методи дослідження. Для проведення емпіричного дослідження використано психодіагностичні інструменти: “Діагностика рівняемпатійних здібностей” В. Бойко, “Вивчення мотиваційного профілю особистості” Ш. Річі і П. Мартіна; “Визначення життєвих цілей та цінностейособистості” П. Іванов, Є. Колобова; “Діагностикарівня готовності до ризику” А. Шуберта; “SACS”С. Хобфола (в адаптації Н. Водоп’янової і О. Старченкової); “Прогноз” (оцінка нервово-психічноїнестійкості). Як додаткова змінна використаносередній бал з профільних дисциплін. Застосованокореляційне аналізування. Результати. На основіпроведеного емпіричного дослідження встановлено, що респонденти, які готові ризикувати, здійснюють асертивні та обережні дії, демонструютьвисокі показники емпатійності, потребують високого фінансового забезпечення, прагнуть до розвитку та визнання зі сторони інших людей, здатніставити перед собою складні завдання та реалізовувати їх. Також респонденти прагнуть високогоматеріального забезпечення, влади, здоров’я, особистісного зростання та кохання. Кореляційнеаналізування засвідчило, що емпатія має взаємозв’язки із такими параметрами, як: безпека та захищеність, служіння людям, особистісне зростання,відчуття задоволення, готовність до ризику, асертивні дії, встановлення соціального контакту,імпульсивні дії, агресивні дії, сприятливий прогнознервово-психічної стійкості та потреба формуватистабільні взаємини (середній бал 5.0-4.1 та 4.0-3.1).Висновки. Узагальнено, що на основі кореляційного аналізування емпатія має тісні взаємозв’язкипрактично з усіма особистісними складовими професійної самореалізації майбутніх рятувальників.

У статті розглядається готовність до самоосвіти як чинник професійної самореалізації фахівців із пожежної безпеки. У роботі теоретично обґрунтовано та емпірично визначено взаємозв’язок готовності до самоосвіти як чинника професійної самореалізації майбутніх рятувальників. Підібрано й проведено низку методик, спрямованих на дослідження мотиваційного профілю особистості, готовності до самоосвіти, визначення типу та рівня професійної самореалізації мотиваційного профілю особистості. Проаналізовано й описано результати емпіричного дослідження. Для встановлення взаємозв’язку досліджуваних параметрів було здійснено кореляційний аналіз за допомогою програми математичної статистики SPSS v. 20. Виявлено, що у фахівців із пожежної безпеки високий рівень готовності до самоосвіти має позитивні зв’язки з такими показниками, як успішна професійна самореалізація, прогнозовано успішна професійна самореалізація, романтична професійна самореалізація, асертивні дії, пошук соціальної підтримки, встановлення соціального контакту, потреба у високій заробітній платні, необхідність ставити складні цілі й досягати їх. Середній рівень готовності до самоосвіти позитивно корелює з прогнозовано успішною професійною самореалізацією, формальним виконанням діяльності, встановленням соціального контакту, уникненням, потребою у визнанні з боку інших людей, потребою в затребуваності. Низький рівень готовності до самоосвіти має позитивні зв’язки з такими показниками, як імпульсивні дії, маніпулятивні дії, потреба в керуванні іншими, дратівливість.

У статті проаналізовано особливості професійного вигорання. Встановлено, що синдром професійного вигорання має досить широке коло трактувань, оскільки деякі науковці пов’язують його зі стресом, емоційною напругою, монотонністю чи напруженістю діяльності, професійною дезадаптацією, надмірним захопленням професією, невиправданими очікуваннями у професії, невідповідністю займаній посаді тощо. Проведено аналіз дослідження сучасних науковців щодо професійного вигорання. Так, науковці вважають, що професійне вигорання сприяє виникненню специфічної форми девіації, суїцидальної поведінки, професійної дезадаптації, нарцисичного особистісного розладу, певного виду професійних захворювань, особистісної деструкції. Описано стадії, проаналізовано симптоми та причини виникнення професійного вигорання. З огляду на результати теоретичного аналізу авторами було підібрано блок методик та здійснено ґрунтовне експериментальне дослідження професійного вигорання фахівців ризиконебезпечних професій. До комплексу методик увійшли такі методики: діагностика професійного вигорання (К. Маслач, С. Джексон), оцінка професійної дезадаптації (М. Дмитрова), діагностика життєстійкості (С. Мадді, адаптована Д. Леонтьєвим), диференційована оцінка працездатності (С. Величковської, О. Леонової), особистісний опитувальник «SACS» (С. Хобфола). На основі проведеного дослідження отримано такі результати. Досліджувані фахівці здебільшого демонструють середні та низькі показники професійного вигорання, середні показники професійної дезадаптації, життєстійкість, високі й середні показники працездатності. У стресових ситуаціях досліджувані найчастіше застосовують активні, просоціальні та в деяких випадках асоціальні дії. Факторний аналіз дав змогу встановити, що на формування професійного вигорання значною мірою впливає виснаження, необґрунтований ризик та недооцінювання власних можливостей.