Supplemental Digital Content is Available in the Text.

Вплив буферних систем і консервантів у складі очних крапель на безпечне й тривале лікування пацієнтів із хворобою сухого ока Резюме. У статті висвітлено особливості різних складових офтальмологічних препаратів, залежність ефективності й переносимості терапії хвороби сухого ока від властивостей і характеристик очних крапель. Основу медикаментозної терапії протягом останніх років становлять препарати штучної сльози, або сльозозамінники. До їх складу входять різні буферні системи й консерванти. Детально висвітлені питання впливу консервантів, буферних систем на очну поверхню й можливість застосування альтернативних засобів. Наведено дані доклінічних і клінічних досліджень, які підтверджують переваги виключення консервантів зі складу очних крапель і наявність ризику виникнення ускладнень при тривалому застосуванні препаратів із консервантами.

Частота розвитку хвороби сухого ока (ХСО) після хірургії катаракти коливається від 9,8 до 32 % [7, 8, 15]. Основою захворювання є втрата келихоподібних клітин кон'юнктиви, порушення функції мейбомієвих залоз і нервів рогівки [7, 9]. Повідомляється про зниження стійкості слізної плівки (СП) і зменшення результатів тесту Ширмера І після хірургії катаракти, пошкодження маргінальних залоз і метаплазію кон'юнктивального епітелію [4, 5, 9, 11]. На сьогодні актуальним залишається пошук ефективних засобів для лікування хвороби сухого ока. Асортимент препаратів штучної сльози, наявний на даний час в аптечній мережі, включає понад 30 різних лікарських засобів. Однак різноманітність препаратів не дає приводу для оптимістичного погляду на лікування ХСО. Більша частина зволожуючих крапель містить консерванти, при застосуванні яких отримують незадовільний результат [1].

No abstract

Глаукома до сьогодні залишається основною причиною сліпоти у світі, і вирішення проблеми її лікування є одним з пріоритетних напрямків сучасної офтальмології [9, 11]. Відомо, що найважливішими чинниками прогресування сліпоти внаслідок глаукоми є недостатня якість лікування й пізня діагностика. Основним фактором ризику розвитку оптичної нейропатії та зниження зорових функцій у хворих із первинною відкритокутовою глаукомою (ПВКГ) є підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ). Згідно з результатами досліджень багатьох авторів, зниження ВОТ до толерантного рівня сприяє тривалому збереженню зорових функцій пацієнтів із цією формою глаукоми [3, 5, 10]. Тактика лікування хворих на глаукому в першу чергу включає зниження офтальмотонусу до рівня цільових значень, таким чином створюються умови для збереження зорових функцій і стабілізації глаукомного процесу. На сьогодні основними методами лікування ПВКГ є медикаментозні, лазерні й хірургічні втручання, направлені на досягнення ВОТ толерантного рівня, що запобігає подальшій атрофії волокон зорового нерва [1, 9, 12]. Використання лікарських препаратів,