Івано-Франківський національний медичний університет, УкраїнаМета роботи -вивчити асоціацію Pro12Ala поліморфізму гена PPAR-γ з ризиком розвитку акушерських ускладнень.Матеріали та методи. Обстежили 97 жінок із нормальною прегравідарною масою тіла, одноплідною вагітністю, терміном пологів 37 тижнів і більше та відсутністю тяжких хронічних захворювань, які були під спостереженням упродовж вагітності та 1 року після пологів. Виконали антропометрію, визначення відсотка жирової маси тіла (% ЖМТ) методом спектральної біоімпедансометрії, Pro12Ala поліморфізму гена PPAR-γ із застосуванням методу полімеразної ланцюгової реакції. Статистичне опрацювання здійснили за допомогою пакета статистичного аналізу на базі Microsoft Excel.Результати. Гестаційне збільшення маси тіла (ГЗМТ) у жінок з Ala поліморфізмом гена PPAR-γ було більшим в 1,6 раза порівняно з Pro/Pro генотипом (р < 0,05). Серед жінок із надлишковою надбавкою у вазі діагностовано зростання у 2,6 раза носіїв Ala12 алеля щодо вагітних із рекомендованим ГЗМТ (OR 3,2; 95 % CI 1,1-9,3, р < 0,05). PPAR-γ Ala12-носії мали в 1,3 раза більший % ЖМТ порівняно з гомозиготними носіями Pro-алеля (р < 0,05). Через 1 рік після пологів пацієнтки з Ala12-алелем мали в 1,3 раза більшу масу тіла (р < 0,05) і в 1,2 раза більший індекс маси тіла (ІМТ) (р < 0,05) порівняно з особами з Pro/Pro генотипом. Наявність Pro12Ala поліморфізму збільшувала ризик післяпологової затримки редукції ваги (ЗРВ) в 1,8 раза (OR 3,1; 95 % CI 1,3-7,7, р < 0,05). Встановили, що в жінок із Pro12Ala поліморфізмом гена PPAR-γ зростає ризик загрози передчасних пологів у 2,7 раза (OR 3,7; 95 % CI 1,3-10,5, р < 0,05), плацентарної дисфункції у 2,1 раза (OR 3,6; 95 % CI 1,4-9,4, р < 0,05), затримки внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР) плода у 2,7 раза (OR 3,7; 95 % CI 1,3-10,5, р < 0,05), прееклампсії у 2,0 раза (OR 2,9; 95 % CI 1,1-7,2, р < 0,05), багатоводдя у 3,3 раза (OR 4,2; 95 % CI 1,3-13,5, р < 0,05), маловоддя у 2,8 раза (OR 3,5; 95 % CI 1,1-11,0, р < 0,05) порівняно з гомозиготними Pro-носіями.Висновки. Зрив метаболічних та ангіогенних адаптаційних процесів під час вагітності на тлі доведеного зміненого генного потенціалу може бути біологічним маркером генотипу матері та підвищеного ризику реалізації генетичної схильності до розвитку метаболічних і кардіоваскулярних захворювань після пологів.Изучение ассоциации Pro12Ala полиморфизма гена PPAR-γ с риском развития акушерских осложнений С. А. ОстафийчукЦель работы -изучить ассоциацию Pro12Ala полиморфизма гена PPAR-γ с риском возникновения акушерских осложнений.Материалы и методы. Обследовали 97 женщин с нормальной прегравидарной массой тела, одноплодной беременностью, сроком родов 37 недель и больше, отсутствием тяжелых хронических заболеваний, которые находились под наблюдением во время беременности и 1 год после родов. Проводили антропометрию, определение процента жировой массы тела (% ЖМТ) методом спектральной биоимпедансометрии, Pro12Ala полиморфизма гена PPAR-γ методом полимеразной цепной реакции. Статистическая обработка проведена с помощью пакета ст...

The aim: To determine the association between the Glu298Asp (G894T) polymorphisms of the eNOS gene with metabolic disorders in excessive gestational weight gain (GWG) pregnancy. Materials and methods: 97 pregnant women in 9-12, and 37-39 weeks of gestation were examined. The recommended GWG was diagnosed in 33 (34.0 %), insufficient in 19 (19.6 %), and excessive in 45 (46.4 %) patients. Genetic variants of eNOS were analyzed by real-time polymerase chain reaction, lipid profile, and carbohydrate status were performed. The results were statistically analyzed using Statistica 6.0 program pack (StatSoft Inc., USA) and Microsoft Excel statistical analysis package. Results: GWG in the group of patients with gene eNOS TT polymorphism was significantly higher (1.5-fold) compared to pregnant with GG – genotype (р<0.05). Pregnant, inherited the TT allele of the eNOS gene, associated with higher levels of hypertriglyceridemia, hypercholesterolemia, of lipoprotein low density, glycemia, hyperinsulinemia, and higher HOMA–IR compared to carriers of GG and GT alleles (р<0.05) in the third trimester, which is especially manifested in excessive GWG. Conclusions: Decreased activity of the eNOS gene in the presence of pathological alleles is the initiator of impaired lipid and carbohydrate metabolisms and, as a consequence, excessive GWG. A high risk of excessive GWG was found in pregnant women with TT polymorphism Glu298Asp (G894T) (OR=4.52; 95%CI: 1.18-17.32; р<0.05) (frequency distribution of 73.7 %). Endothelial dysfunction is a pathogenetic link of excessive body weigh in pregnancy.

Background. Bacterial vaginosis (BV) is one of the most common female diseases, which is currently characterized by an increasing rate of clinical sign reccurence, the appearance of asymptomatic carriers, and atypical forms. This study was aimed to evaluate the effectiveness of glycyrrhizic acid administration in the prevention of BV recurrence. Materials and Methods. The study involved 88 women after BV treatment (metronidazole per os for seven days). Participants were randomly divided into two groups: the main group included 46 patients who were administered 0.1% glycyrrhizic acid intravaginally for three months after the main treatment; the control group comprised 42 women who received no anti-recurrence BV course. The effectiveness was assessed three and six months after the beginning of treatment and included gynecological examination and laboratory assessments (pH, amine test, microbiological investigation). Results. After recommended BV treatment without anti-recurrence course, the recurrence of laboratory criteria for BV increased three months after the treatment, including the increase in vaginal pH to > 4.5 in all subjects, positive amine test in 35.7% of patients, the presence of Gardnerella vaginalis at a concentration of 104-105 CFU/ml in 31.0% of women, reduction in the frequency of Lactobacillus detection with worsening of the condition and the onset of clinical manifestations of the disease six months later. In the main group, after glycyrrhizic acid administration, laboratory criteria of BV recovery three months after the treatment, and clinical and laboratory markers of BV recovery six months after the treatment were lower as compared to the control group. Conclusions. The anti-recurrence course of BV (vaginal administration of 0.1% glycyrrhizic acid) demonstrated a decrease in the frequency of complaints, clinical and laboratory markers, stabilization of the species composition of Lactobacillus, and a decrease in facultative anaerobe concentration in the vaginal microbiome as compared to group without anti-recurrence treatment.

No abstract

No abstract