Ключові слова: травма; хребет; травматичний процес ÂñòóïЗбільшення кількості та питомої ваги поєднаної травми, а також тяжкості поєднаних травматичних по-шкоджень -це основні риси травматизму сьогодення. Одним із різновидів поєднаної травми є вертебротора-кальна травма. У структурі загального травматизму то-ракальна травма становить за питомою вагою 8-15 %[1, 2, 8], а хребтово-спинномозкова травма в структурі за-гального травматизму зустрічається в 0,7-8 %, а серед травм скелета -у 6,3-20,3 % [3, 7].Незважаючи на певні успіхи, досягнуті в лікуванні постраждалих із поєднаними травмами, летальність залишається високою і становить, за даними різних авторів, від 6 до 85 % при різних видах поєднаних по-шкоджень [4][5][6].Розробка нових та вдосконалення існуючих методик лікування поєднаних пошкоджень неможливі без ви-вчення характеру впливу цих пошкоджень на перебіг травматичного процесу, що і обумовило необхідність та доцільність даного дослідження.Мета дослідження -вивчення характеру та інтен-сивності впливу пошкодження хребта на перебіг трав-матичного процесу у постраждалих із поєднаною тора-кальною травмою.

Background. The article is devoted to the problem of traffic accidents that occurred against the background of alcohol intoxication. With the development of technology and science over the past decade, the number of victims with severe multisystem damage has increased worldwide. The most common causes of injuries are traffic accidents. According to the WHO, road traffic injuries are one of the leading causes of death among people of working age. The UN Decade of Road Safety (2011–2020) has indicated that road safety is the most painful and difficult issue to address. The purpose of the study was to examine the impact of alcohol intoxication on the circumstances of injuries based on the participation in traffic in victims with multisystem injuries due to traffic accidents. Materials and methods. A scientific retrospective analysis of 312 cases of multisystem injuries in road accident victims who were treated in the Polytrauma Department of the Kyiv City Clinical Ambulance Hospital in 2018–2019 years. Results. The injuries due to road accidents occur in 46 % of people who are intoxicated. There is a probable dependence of road accident victims on the signs of alcohol intoxication and participation in the traffic. In a state of alcohol intoxication, drivers are injured in 46.43 % of cases, pedestrians in 52.53 %, passengers in 31.43 %. The comparative analysis of the risk of death in victims of accidents with and without alcohol intoxication and based on the participation in traffic proved that the risk of death of drivers while intoxicated is more than 2-fold higher than in drivers without alcohol intoxication and is 0.49. Conclusions. Pedestrians have the greatest clinically effective risks of fatalities in the traumatic process, regardless of the presence or absence of alcohol intoxication, such a risk is critical or catastrophic. Alcohol intoxication increases the risk of a fatal traumatic process in active road users (drivers and pedestrians) and does not impact this result in passive road users (passengers)

Актуальність. Останніми десятиріччями в усіх країнах світу зросла кількість постраждалих із тяжкими полісистемними та поліорганними пошкодженнями. Найбільш часта причина пошкоджень — це дорожньо-транспортні пригоди (ДТП), що призводять до високої летальності (до 45 %) та інвалідизації постраждалих (від 8 до 14 %), причому серед інвалідів особи віком до 40 років становлять 70 %. Мета дослідження: вивчити особливості реабілітації постраждалих залежно від стадії перебігу травматичної хвороби в осіб із полісистемними пошкодженнями. Матеріали та методи. Проведений ретроспективний науковий аналіз 228 випадків полісистемних пошкоджень у постраждалих внаслідок ДТП у період 2015–2016 рр. на базі Київського міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Результати. Ефективність реабілітаційних заходів у постраждалих внаслідок ДТП не є високою та сягає показника не більше 58 % від обсягу повного відновлення функції органів та систем організму. Висновки. Реабілітаційні заходи є невід’ємним та обов’язковим компонентом лікувально-діагностичного процесу постраждалих внаслідок ДТП. Методики проведення реабілітаційних заходів повинні мати комплексний характер та бути індивідуальними з урахуванням тяжкості та характеру пошкодження, перебігу травматичної хвороби, однак у межах єдиної методологічної системи реабілітації.

Актуальність. У статті проведено аналіз клініко-анатомічного аспекту ампутацій нижніх кінцівок у постраждалих унаслідок антитерористичної операції на Сході України. Аналіз даних проводився відповідно до вимог та критеріїв доказової медицини за допомогою комп’ютерних технологій. Обсяг та характер дослідження дозволяють стверджувати, що воно має когортний характер із рівнем доказовості ІІb Oxford. Мета дослідження: визначити обсяг та потребу в ампутаціях при сучасних бойових пошкодженнях нижніх кінцівок на підставі ризик-орієнтованого підходу. Матеріали та методи. Для виконання завдання даного дослідження нами було проведено науковий аналіз 664 постраждалих із бойовими пошкодженнями нижніх кінцівок різного генезу методом випадкових чисел та безповоротної рандомізації. Результати. За нашими даними, найбільш частими є ампутації нижніх кінцівок на рівні стопи — 6,66 % випадків, на другому ранговому місці ампутація на рівні гомілки — 6,44 %, на третьому — на рівні стегна (1,09 %). Висновки. Найбільш часто пошкодження нижніх кінцівок відбувається в дистальних відділах нижніх кінцівок — 55,57 % випадків, при цьому найбільш часто ушкоджується гомілка — 39,25 %. Потреба в ампутації становить 6,48 % від масиву поранених із пошкодженням нижніх кінцівок, коливаючись від 5,76 % (стегно) до 6,66 % (стопа), тобто простежується тенденція до збільшення рівня ампутації кінцівок від дистального до проксимального відділу. Результативний ризик ампутації при пораненні нижньої кінцівки є відносно мінімальним за якісною характеристикою та становить 0,6–0,7 %. У більшості випадків пошкодження нижніх кінцівок є правобічним (51,13 %), монолатеральним (84,96 %), коефіцієнт поєднання (множинності) пошкоджень становить 1,06, (стегна — 1,08, гомілки — 1,06, стопи — 1,04). Вищевикладена клініко-анатомічна характеристика вказує на необхідність формування специфічної лікувально-діагностичної тактики надання медичної допомоги постраждалим.

У статті наведені дані аналізу 228 випадків переломів довгих кісток при політравмі внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Залежно від тактики лікування переломів постраждалі умовно були розподілені на дві групи, стандартизовані за віком, статтю, тяжкістю стану та тяжкістю пошкоджень. До основної групи увійшли 89 постраждалих, у яких при лікуванні переломів дотримувалися тактики Damage Control Orthopaedic та розробленого нами протоколу прийняття клініко-організаційного рішення щодо виконання оперативних втручань. До контрольної групи увійшли 139 постраждалих, у яких при лікуванні переломів дотримувалися традиційних методів та тактики лікування. Встановлено, що застосування тактики Damage Control Orthopaedic та розробленого нами протоколу прийняття клініко-організаційного рішення щодо виконання оперативних втручань постраждалим з політравмою з пошкодженням довгих кісток внаслідок дорожньо-транспортних пригод дозволяє підвищити рівень виживаності постраждалих з 83,5 до 87,6 %.