Ключові слова: травма; хребет; травматичний процес ÂñòóïЗбільшення кількості та питомої ваги поєднаної травми, а також тяжкості поєднаних травматичних по-шкоджень -це основні риси травматизму сьогодення. Одним із різновидів поєднаної травми є вертебротора-кальна травма. У структурі загального травматизму то-ракальна травма становить за питомою вагою 8-15 %[1, 2, 8], а хребтово-спинномозкова травма в структурі за-гального травматизму зустрічається в 0,7-8 %, а серед травм скелета -у 6,3-20,3 % [3, 7].Незважаючи на певні успіхи, досягнуті в лікуванні постраждалих із поєднаними травмами, летальність залишається високою і становить, за даними різних авторів, від 6 до 85 % при різних видах поєднаних по-шкоджень [4][5][6].Розробка нових та вдосконалення існуючих методик лікування поєднаних пошкоджень неможливі без ви-вчення характеру впливу цих пошкоджень на перебіг травматичного процесу, що і обумовило необхідність та доцільність даного дослідження.Мета дослідження -вивчення характеру та інтен-сивності впливу пошкодження хребта на перебіг трав-матичного процесу у постраждалих із поєднаною тора-кальною травмою.

˳êàðþ, ùî ïðàêòèêóº To General Practitioner Адреса для листування з авторами: Гур'єв Сергій Омелянович ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України» Україна, м. Київ, вул. Братиславська, 3

У статті наведено дані аналізу 157 випадків вертеброторакальної травми в постраждалих, які знаходилися на лікуванні в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги в період із 2010 по 2015 рік. Розглянуто основні клініко-нозологічні характеристики торакального компонента вертеброторакальної травми: структуру пошкоджень грудної стінки, органів та структуру грудної клітки, а також ранні плевральні ускладнення торакальної травми.

Актуальність. Травма хребта — одна з найбільш обговорюваних проблем сучасної медицини. У 36–72 % постраждалих хребетно-спинномозкова травма поєднується з пошкодженням інших органів та систем.Одним із різновидів поєднаної травми хребта є вертеброторакальна травма. Мета дослідження. Ви-вчення та аналіз клінічних результативних ризиків виникнення летального результату перебігу травматичного процесу в постраждалих із вертеброторакальною травмою. Матеріали та методи. Нами були досліджені 157 випадків вертеброторакальних пошкоджень. Проведено аналіз клінічних результативних ризиків залежно від клініко-анатомічних ознак пошкодження хребта, ступеня пошкодження спинного мозку на основі порушень моторних та чутливих функцій, а також ступеня тяжкості травми за стандартизованою системою оцінки Injury Severity Score (ISS). Результати. Установлено, що клінічний результативний ризик характеризується як катастрофічний при пошкодженні шийного відділу хребта, при множинних пошкодженнях хребта, пошко-дженнях типу С (AO/ASIF) та при тяжкості пошкодження понад 45 балів. Критичний ризик характерний при переломовивихах та пошкодженні заднього півкільця хребця, при порушенні функції Frankel A та Frankel В, при тяжкості пошкодження 36–45 балів. Суттєвий ризик — при пошкодженні верхньогрудного відділу (Th1–6) та багаторівневих пошкодженнях хребта, пошкодженнях типу В (AO/ASIF), при порушенні функції Frankel C, при тяжкості пошкодження 26–35 балів. Несуттєвий ризик — при пошкодженні нижньогрудного відділу (Th7–12), при пошкодженні тіла хребця та зв’язкового апарату хребта, при пошкодженнях типу А (AO/ASIF), при порушенні функції Frankel D, при тяжкості пошкодження до 25 балів. Мінімальний ризик — при пошкодженні поперекового відділу хребта та при порушенні функції Frankel E. Висновки. Вертеброторакальні пошкодження є важливою медико-соціальною проблемою, яка характеризується насамперед значним ризиком виникнення летального результату перебігу травматичного процесу, що викликає тяжкі соціальні й економічні наслідки. Ризик летального результату перебігу травматичного процесу коливається від мінімального до катастрофічного, що вказує на різну силу та інтенсивність впливу ризикстворюючих факторів.