Київський міський центр електрозварювальної хірургії (зав.-д. мед. н. С.Є. Подпрятов); *Київська міська клінічна лікарня № 1 ЗМІНИ СТРУКТУРИ ТКАНИН ЯК ОСНОВА ВИБОРУ СПОСОБУ ЕЛЕКТРОЗВАРЮВАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ГЕМОРОЮ Резюме. Застосування електрозварювання дозволяє безкровно розділяти живі тканини, надійно перекривати судини. Завдяки цьому технологія успішно поширюється в хірургічних клініках. Однак зміни структури живих тканин, що їх викликає електрозварювальний струм, висвітлені недостатньо. Водночас знання цих змін важливе для розуміння хірургами можливостей технології, показань та протипоказань до її застосування. Мета: дослідити зміни структури стінок артерій діаметром до 2,0 мм, вен діаметром до 4,0 мм, жирової тканини та фасції при застосуванні основних режимів роботи апарата Патонмед ® ЕКВЗ-300 з метою встановлення їх найбільшої ефективності при використанні електрозварювання в хірургічному лікуванні хронічного комбінованого геморою. Матеріал та методи. Упродовж 3 років операції з приводу комбінованого хронічного геморою виконали у 58 пацієнтів: 32 чоловіків, 26 жінок віком від 36 до 74 років. Операції проводили з використанням режимів електрозварювання, закладених у апарат Патонмед ® ЕКВЗ-300. У 58 пацієнтів виявили 216 гемороїдальних вузлів, в тому числі ІІ ступеня 32, ІІІ ступеня 143, IV ступеня 41. Оперативне втручання полягало у виконанні гемороїдектомії, яку починали з мобілізації зовнішніх гемороїдальних вузлів, оскільки це давало можливість оцінити підшкірно-підслизовий кровоток у перехідній зоні. Перианальну дерму розсікали скальпелем до її нижнього краю. Подальші етапи оперативного втручання виконували з використанням електрозварювання. У перехідній зоні та у відхіднику мобілізацію здійснювали з використанням електрозварювання в режим розрізу (HL) коагуляції (LL), автоматичного зварювання (DА) у кількох варіантах потужності. Результати та обговорення. При високій щільності покривної фасції виділяли варикозно змінені вузли з застосуванням режиму HL-1. Виділити варикозно змінені вени вдавалось єдиним блоком, за контрольованого гемостазу. При значній руйнації покривної фасції, за наявності гроноподібного варикозного розширення гемороїдальних вузлів та їх тугому наповненні кров'ю, застосовували режим LL. Виділення одного вузла вимагало здійснення 9-12 заварювань у режимі HL-1 або 10-16 в режимі LL-5. Виділення одного вузла тривало, відповідно, 4,8±2,6 хвилини та 7,3 ± 3,8 хвилини. По краю перехідної зони мобілізацію здійснювали за допомогою тільки режиму LL. Електрозварювання в перехідній зоні тривало 4,5±3,5 хвилини. При обробці внутрішніх гемороїдальних вузлів гемостаз був повноцінним при застосуванні режиму LL-5 в 93,1 % спостережень, LL-4-в 82,6 %, LL-3-в 69 %. Тривалість виділення одного вузла-11,4±4,6 хвилини. У 26 хворих при діаметрі гемороїдального вузла до 8 мм, відсутності суттєвого розширення вен в його проекції та збереженні зубчастої лінії застосували черезслизове зварювання шляхом дво-триразового подавання напруги. Ефективне коагулювання відзначили в разі застосування режиму LL-5 ...

Purpose of the study. An analysis of own experience in treating wounds which were found to need special treatment or ended in failure. Methods. Results of treatment of 221 patients were analysed. Criteria of inclusion were wound/ necrosis/blow size not more than 5 cm in greatest measurement at arrival. The force of blow was not greater than the body weight. Of patients 149 have diabetes mellitus, on anticoagulant therapy were 53. All patients have been operated on, onetime 132, twice 53, three times 28, four times or more 8. Results. Complicated healing was caused by prolongation of inflammation in 47 cases, spreading of necrosis in 35, arising of compartment syndrome 7. The most important reasons of complications were 1) edema of patient’s limb, difficulties in; 2) acceptance of limbs compartment syndrome both of microbial and coagulopathy origin; 3) differentiation between routine and Clostridia genesis of inflammation, 4) estimating rightful duration of drainage staying and antibacterial therapy in compromised patient. Conclusion. In cases of specific infection, coagulopathy, limb edema of different etiology and, in diabetic patients, renal insufficiency, low c-peptide level, and insulin resistance each of this obstacles lead to special complications, if neglected may result in limb amputation and, be even life threatening. Each of it need a peculiar treatment. Knowing of this specifics gives to surgeon some particular tool in treatment. Keywords: wound, complicated healing, surgery

Purpose of the study. The sepsis differentiation criteria and metabolically induced diabetic foot lesions must be established. Material and methods. The 115 patients were observed. Results and discussion. Sepsis by the qSOFA criteria was diagnosed in 3, heart failure of 3–4 class by NYHA classification estimated in 39 cases. High limb amputation had been performed to 18 patients, surgery on the foot to 97. Foot lesion relapse accompanied by unstable glycaemia had been observed in 25 cases. For the surgical correction of the diabetes ileoduodenoplasty had been performed in 7 cases, which resulted in uncomplicated wound healing in all patients. Conclusion. Sepsis progression in patient with diabetic foot case proof indicates the necessity high lower limb amputation. Foot lesion relapse after the effective surgical sanitation indicate on metabolic disorder, not on sepsis. Surgical correction of the diabetes by mean of ileoduodenoplasty performing seems to be the reliable method of foot lesion relapse preventing. Keywords: diabetic foot, sepsis, metabolism challenge, surgical correction, ileoduodenoplasty.

Purpose of the study. The effectiveness of limb inflammation-purulent lesions (LIPL) treatment on the base of own experience was estimate. Material and methods. 190 patients were treated for LIPL, including:1. Acute LIPL – 142 cases, namely: acute complication of diabetes mellitus (phlegmon, arthrosteopathy, tissue necrosis) was found in 119, acute thrombophlebitis against the background of post-thrombophlebitis syndrome 5, lymphangitis against the background of a chronic limb wound in 5, erysipelas in 4, inflammation after manicure/pedicure at 4, scratching a cat at 3, an injection of fish bone at 3, a bite of a parasite in 2 and a bite of a dog in 2 patients.2. Chronic LIPL was observed in 48 patients who were followed up for 4 months to 13 years. The cause of repeated visits was the formation of a chronic wound/ulcer of the foot or lower leg (35 cases), the re-occurrence of acute inflammation – 13 cases. The background disease was diabetes mellitus in 18 post-thrombophlebitis syndrome complicated by lymphostasis in 17, cancer in 7, systemic collagenosis in 4, and HIV infection in 2 patients. Results and discussion. Complicated wound healing occurs in 39,5% cases of surgeries on acute inflammation and in 37% cases in chronic. Among 104 patients with foot surgery antibiotic treatment was ineffective in 48,1%, high amputation incidence estimates 3,8%. After primary high amputation complicated wound healing estimates 21,7%. By combination of aimed and prolonged antibacterial treatment and full-fledged fasciotomy it was possible to ceased anaerobic non gas producing infection and hand compartment-syndrome. Conclusions. 1. In the case of non-effective antibacterial treatment of the LIPL requires reassessment of the pathogen and the appointment of an appropriate antibiotic, while determining the need for surgical intervention.2. Dangerous to patient’s life are anaerobic non gas producing infection, which demands instant clindamycin treatment, and sepsis, which demands clindamycin or/and carbapenem treatment.In-time surgery, fasciotomy or limb amputation in the case of such infections needed beside of this.3. Slow wound cleansing and granulations formation, which lead to prolonged infection and its antibiotic resistance supposed to patient extra examination for revealing concomitant disease and it stabilization. Keywords: inflammation-purulent limb lesion, surgery, antibacterial therapy.