In this article, the concept of giftedness in children of different ages, its types and characteristics, the basics of diagnosis and methods of development of factors contributing to intellectual abilities were studied. In this context, quite a lot of opinions and worldviews of thinkers of different historical eras, including Plato, Confucius and others, were analyzed regarding the definition of the concept of giftedness in children. The neurophysiological features of mental thinking were also investigated. It was concluded that giftedness is a unique combination of abilities that are the result of neurophysiological processes, which is a prerequisite for achieving certain successes or certain achievements in a certain activity. Thanks to such unique features, the child differs from others in a certain way. Giftedness is some unique feature of children, which is determined by the neurophysiological features of the body's development. The relevance of such topics is extremely important, because the scientific and technical development of modern society forces creative approaches in solving a number of problems. The presence of a perfect system for identifying and educating gifted and creative children is a necessary component of the successful activity of society. The purpose of the article is to clarify the necessary features and signs of giftedness in children with the aim of developing effective mechanisms for diagnosing giftedness in children of different age groups and methods of its development as an aspect of the neurophysiological approach to personality. In the research process, the method of analysis of the available theoretical information of the selected area, synthesis of all existing points of view was used. The result is the determination of the characteristics of giftedness, taking into account its types, characteristics, and the creation of methods of dealing with gifted children and developing their abilities.

The purpose of this study was to find out the differences in the attitude of young people who reached adulthood toward their health during a period of moderate (epidemic) and strong (wartime) deprivation of comfortable life and a surge of national consciousness that changed egocentric accents to subjective general ones. The use of methods of theoretical, systematic and comparative analysis, supplemented by statistical and correlational research, has shown: young people have hardly changed their own SCH after the deployment of tragic actions in their country: they have accumulated and directed the mental potential to achieve freedom, national self-identity and passionarity. At the same time, SCH has receded into the background and has not given way at all to the mass life-saving, protective or other egoistic patterns expected at the beginning of the study. The international significance of the article is that, for the first time in science, the authors have begun to study SCH in the context of a global conflict that has unexpectedly affected personal self-preservation motives and increased attention to one's health.

The article analyzes the main aspects of the technology of implementation of the program of personal and professional development of the future teacher in the educational process of the pedagogical university. It is stated that personal development and professional development are a prolonged process that requires adequate ways, forms and methods, close cooperation of teachers and students in the implementation of technology of psychological knowledge and psychological support programs for students to master professional competencies. The technologies for the formation of psychological knowledge, the skills of analyzing school pedagogical, educational situations, the ability to model the educational process, taking into account the development situation (physiological, moral, mental, psychological, social, spiritual), leading activities, mental neoplasms of a particular student, educational potential a specific family and the peculiarities of communication with friends, relatives and social environment determine the professional development for the personal growth of the future teacher.

6.12 Аксіологічні засади формування професійних орієнтирів майбутніх педагогів В сучасних умовах розвитку української вищої школи зростає актуальність дослідження потенціалу аксіологічного підходу у професійній орієнтації майбутніх педагогів. Ціннісний вакуум у ситуації соціально-економічної, культурної та освітньої кризи, вимагає наповнення змісту освіти аксіологічною основою, яка дозволить зберегти традиційні духовні цінності вітчизняної психологічної теорії та практики і ефективно використовувати їх в модернізації сучасної української педагогічної освіти.Впровадження аксіологічного підходу у професійну підготовку майбутніх вчителів, пов'язано з тим, що, по-перше, саме в період навчання у ЗВО майбутній учитель удосконалює власну систему особистісних і професійних цінностей.По-друге, загальна спрямованість ціннісних орієнтацій майбутнього педагога переважною мірою зумовлює формування професійних знань та умінь щодо організації ним навчально-виховної взаємодії з учнями. По-третє, ціннісна проблематика в царині освіти має свою специфіку, що виявляється в її прикладному аспекті, оскільки для освітян виникає необхідність не тільки у визначенні провідних для педагогічної взаємодії цінностей, але й у пошуку ефективних засобів їх трансляції молодому поколінні. У філософському вченні аксіологія тлумачиться як «наука про цінності, їх місці в структурі буття і ставленні до фактів реальності» [477, с.330]. Вперше аксіологічний підхід був використаний у психолого-педагогічній науці в кінці XIX століття і поклав початок вивченню ціннісного феномена людини. Вагомий внесок у розвиток аксіологічного підходу в психології внесли такі вчені як С.Л.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОВОЛОДІННЯ МАЙБУТНІМИ ПЕДАГОГАМИ ПРОФЕСІЙНИМИ КОМПЕТЕНЦІЯМИ Анотація. У статті здійснено аналіз проблеми емпіричного впровадження програми та методів психологічного супроводу оволодіння студентами професійними компетенціями у сфері виховання і розвитку школярів. Мета статті-висвітлити досвід викладання викладачами кафедри психології курсу «Психологія» (загальна, соціальна, вікова та педагогічна), проаналізувати узагальнення освітніх дій та шляхів формування професійної компетентності майбутніх педагогів та визначити структуру професійної компетентності як єдність теоретичних, концептуальних, особистісно-професійних знань (особистісних здатностей та професійних компетентностей). Формування професійної компетентності майбутнього педагога у сфері виховання та розвитку школярів входить до загального контексту формування особистості. Реалізація завдань програми особистісно-професійного розвитку дає можливість та створює умови для майбутніх