Основна увага авторки зосереджена на виявленні специфіки образу автора в романі В.К. Винниченка «Сонячна машина».В останні десятиліття в лінгвістиці значно зріс інтерес до мовної особистості, яка виступає в ролі продуцента тексту, зокрема, і насамперед, до мовної особистості письменника, яка відбирає й організовує мовний матеріал у складну семантико-естетичну єдність і яка відображається в цій єдності.Актуальність теми цього дослідження визначається увагою сучасних філологів до особистісного аспекту вивчення мови, до вивчення мовних засобів, що характеризують людську інтенціональність; до динамічної структури художнього тексту, пов'язаної з його існуванням у комунікації «автор -читач».На думку сучасних науковців, найширші можливості для дослідження різних аспектів мовної особистості надає вивчення мови творів видатних письменників, до яких належить і постать В.К. Винниченка.Мета дослідження -встановити семантико-стилістичну своєрідність оповіді в романі «Сонячна машина» та схарактеризувати художньо-мовленнєві особливості стилеутворюючого суб'єкта в цьому творі.Оповідач (наратор) є однією з найважливіших семантичних фігур епічного тексту. Поняття наратора ототожнюють з поняттям оповідача, розповідача чи повістяра, оскільки це є фіктивна особа, яка створена автором чи письменником. Об'єктивне значення категорії оповідача в цілісному художньому творі велике.У роботі виокремлено та стилістично інтерпретовано різні іпостасі суб'єкта оповіді, позиції, які він займає, та ролі, які він виконує. Виявлено, що оповідь у романі «Сонячна машина» не є однорідною. Амплітуда її коливань -від максимальної, що виходить за межі доступних пересічній людині знань, до обмеженої поінформованості або навіть до відсутності знань про явища, недоступні для спостереження.Зроблено висновок, що позиція оповідача в «Сонячній машині» не є статичною, вона постійно змінюється: оповідь організована з точки зору всевідаючого оповідача або проникливого спостерігача. Зміна оповідної позиції, робить зображення динамічним, рельєфним і переконливим.Ключові слова: образ автора, аукторіальна оповідь, оповідач (наратор), всевідаючий оповідач, сторонній спостерігач.

У статті представлено концепцію організаційної психолінгвістики як оригінального підходу до вивчення професійного спілкування, спілкування в організаціях та трудових колективах. Автор систематизує ряд теорій та концепцій як методологічні основи організаційної психолінгвістики.Теорія мовної діяльності виступає провідною у методології організаційної психолінгвістики. В основі аналізу організаційної психолінгвістики -спілкування, що організує спільну діяльність суб'єктів. При цьому мовна діяльність розглядається як діяльність, підпорядкована самостійній меті, що представлена сукупністю ознак оптимального психологічного стану партнера для включення його у спільну діяльність. Методологія організаційної психології застосовується для аналізу різних аспектів спільної діяльності. У статті описано об'єкт, предмет, завдання організаційної психолінгвістики; позначені методи, що використовуються при проведенні організаційно-психолінгвістичних досліджень і розкрито перспективи розвитку даного наукового напряму.Наприкінці статті зроблено висновок, що теоретичні та прикладні зусилля організаційної психолінгвістики спрямовані на вирішення проблем мовленнєвого спілкування у професійній мовленнєвій діяльності, яка представляє найбільший та найважливіший фрагмент активності будь-якого соціуму. Зазначено також наукову значущість виділення організаційної психолінгвістики у системі наук, що полягає у розробці міждисциплінарних методологічних та дослідницьких проблем організаційної психології та психолінгвістики, спрямованих на вивчення фундаментальних засад спільної активності членів соціуму, що єдино забезпечує його екзистенцію. Крім того, підкреслено фундаментальність організаційної психолінгвістики, яка проявляється у консолідації зусиль лінгвістів, психолінгвістів та організаційних психологів зі збереження та розвитку традицій вітчизняної загальнопсихологічної теорії діяльності та суттєвого посилення її ролі у науковому та практичному планах. Висвітлено також практичну значимість розвитку організаційної психолінгвістики, що полягає у забезпеченні організаційних психологів, HR-менеджерів та лінгвістів професійною інформацією теоретичного, методичного та прикладного характеру в галузі психолінгвістики, психології праці, організаційної психології тощо.