The study of biochemical processes in chronic alcohol intoxication is a topical issue of our time. A deeper understanding of the mechanism of action of proteinases in this pathological condition will help in the development and search for non-invasive diagnostic methods, thereby minimizing the risk of harming human health during complex diagnostic procedures. In our experiment, we investigated the general proteolytic activity, the activity of metalloproteinases and serine proteinases in the liver and kidneys of rats on an experimental model of chronic alcohol intoxication on days 1, 3, 7, and 11 of the experiment, as well as on days 21 and 28 after the cessation of ethanol administration. Male rats weighing 180–200 g were modeled for chronic alcohol intoxication by intragastric administration of 30% ethyl alcohol solution for 10 days on an empty stomach, at the rate of 2 ml per 100 g of animal weight. Liver and kidney homogenate by well-known methods. The concentration was determined by the Bradford method. The total proteolytic activity, the activity of metalloproteinases and serine proteinases were determined by the caseinolytic method with modifications. The total proteolytic activity, the activity of metalloproteinases and serine proteinases were determined by the caseinolytic method with modifications. It was shown that on the 3rd, 7th and 11th days of the experiment in the liver there was an increase in the total proteolytic activity and the activity of metalloproteinases. The activity of serine proteinases significantly increased on days 3 and 7 of the study. In the kidneys, a significant increase in all studied activities was observed only on the 3rd day. Such differences in the activities of metalloproteinases and serine proteinases can be associated with the different roles of these enzymes in physiological processes. Thus, we observed an increase in the activity of serine proteinases in acute intoxication, and in metalloproteinases in chronic intoxication.

Мета: вивчити клінічні особливості перебігу позалікарняної пневмоній (ПП) та гострого обструктивного бронхіту у дітей різного віку для оптимізації лікування гострої патології респіраторної системи. Матеріали і методи. Методом простої випадкової вибірки сформована когорта хворих на гостру респіраторну патологію дітей різного віку (75 пацієн тів), які одержували стаціонарне лікування. Першу (І) клінічну групу сформував 51 пацієнт із верифікованим діагнозом «Позалікарняна пневмонія, гострий перебіг», а до другої (ІІ) клінічної групи увійшли 24 дитини з проявами бронхообструктивного синдрому (БОС). Одержані результати аналі зувалися за допомогою параметричних і непараметричних методів; оцінку діагностичної цінності тестів проводили з позиції клінічної епідеміології з урахуванням їх чутливості (ЧТ) та специфічності (СТ). Результати. Найчастішими скаргами у хворих на ПП були кашель (100%), лихоманка (84,3%) та ознаки інтоксикації (90,2%), які лише у кожної дру гої дитини (45,1%) поєднувалися із задишкою. Водночас у дітей із БОС кашель (100% випадків) та задишка (83,3% спостережень) були провідною комбінацією скарг, проте нерідко у поєднанні із симптомами інтоксикації (70,8% осіб) та гіпертермією (у 66,7% дітей). Аналіз аускультативних змін над легеневими полями показав наявність асиметричності аускультативних феноменів у більшості (90,3%) хворих І групи та у 16,7% хворих ІІ групи (Рϕ<0,001). При цьому збереження асиметричності аускультативних знахідок у динаміці спостереження два дні та більше відмічалося у 90,2% хворих на пневмонію та лише у 12,5% пацієнтів із БОС (Рϕ<0,001). У пацієнтів із БОС реєструвалися наступні аускультативні ознаки: ослаблене дихання над обома легеневими полями у кожного п'ятого пацієнта (20,8%), наявність двобічної (без асиметричності) крепітації/дрібнопухирчастих хрипів-у 12,5% осіб. Свистячі хрипи без їх чіткої фіксації вислухо вувалися у всіх пацієнтів із БОС та у половини (52,9%) хворих на ПП (Р<0,001). Висновки. Найбільш чутливими у виявленні пневмонії у дітей є симптомокмплекс, що поєднує кашель, гіпертермію та/чи інтоксикацію, або комбіна ція кашлю із явищами інтоксикації та дихальної недостатності, а найбільш специфічними серед клінічних ознак-асиметричність притуплення пер куторного легеневого звуку, поєднання асиметричності ослабленого дихання із локальними крепітуючими/дрібнопухірцевими хрипами, що персисту ють деякий час на тлі отримуваної стартової емпіричної антибіотикотерапії. Найбільш значущими ознаками гострого обструктивного бронхіту у дітей є: поєднання нормотермії із кашлем, візингом та експіраторною задишкою; при обстеженні органів грудної клітки відсутність асиметричності перкуторних та аускультативних феноменів із одночасними ознаками здуття груд ної клітки і коробковим звуком при перкусії, які, в цілому, є підставою для призначення пацієнтам дезобструктивної терапії. Ключові слова: позалікарняна пневмонія, обструктивний бронхіт, діти, клінічні особливості.

Вступ В умовах сучасної медичної практики для раціональної антибактеріальної терапії обов'язково слід враховувати можливі зміни чутливості збудників, зокрема уропатогенів у часі [1, 5-7].На сьогодні етіологічна структура, чутливість уропатогенів до антибактеріальних препаратів залежно від тактики їх застосування у світі різниться [3, 4, 9-11]. Виявлення регіональних особливостей антибіотикорезистентності збудників інфекцій сечової системи (ІСС) дає змогу покращити результати лікування пацієнтів із даною патологією. Мета роботи Вивчити регіональні особливості антибіотикорезистентності збудників інфекцій сечової системисеред дитячого населення Чернівецької області. Матеріали та методи дослідження Проведено аналіз етіологічного спектру та антибактеріальної резистентності уропатогенів, що ідентифіковані у 657 зразках сечі пацієнтів, яким надавалася спеціалізована медична допомога у нефрологічному відділенні КМУ «Міська дитяча клінічна лікарня» м. Чернівці (2014-2016 рр.):482 (73,36%) дитини з інфекцією сечової системи (ІСС)та 175 (26,64%) дітей з неінфекційними захворюваннями сечостатевої системи. Гендерний та віковий розподіл обстежених пацієнтів: 191 (29,07%) хлопчиків та 466 (70,93%) дівчат; дітей до 3 років-241 (36,68%), 4-6 років-123 (18,72%), 7-14 років-183 (27,86%) і 15-18 років-110 (16,74%) дітей. До основної групи обстежених дітей увійшли пацієнти, яким був встановлений діагноз згідно МКХ-10: №10-11.1 Інфекції нирок, в тому числі: №10 Гострий тубулоінтерстиційний (тубулоінтерстиціальний) нефрит-262 пацієнти; №11 Хронічний тубулоінтерстиційний (тубулоінтерстиціальний) нефрит-161 пацієнт; №11.1 Хронічний обструктивний пієлонефрит-38 пацієнтів; №30.0 Гострий цистит-10 пацієнтів; №30.1 Хронічний цистит-11 пацієнтів. До групи порівняння включено пацієнтів з шифром нозологій згідно МКХ-10: N00 гострий нефротичний синдром-52; №03 хронічний нефротичний синдром-34; №04 нефротичний синдром-29; №15 Інші ниркові тубуло-інтерстиціальні хвороби-10; №18 Хронічна ниркова недостатність-6; №39 Інші розлади сечовивідної системи-14; №39.2 Ортостатична

It has been es tab lished, that ion iz ing ra di a tion of 1.0Gy dose causes the ac ti va tion of prooxidant en zyme xanthinoxidase in spleen lym pho cytes that is ac com pa nied by en hanced for ma tion of superoxidase an ion rad i cals and tes ti fies to the par tic i pa tion of the xanthinoxidase sys tem in ra di a tion in duced cell death. The in crease in ox i da tive mod i fi ca tion of pro teins in splenocytes in three hours af ter to tal X ir ra di a tion of rats was shown.

No abstract