The importance of the topic of the article is due to the fact that nowadays there is a need to understand that the creation of artificial intelligence is associated with the understanding and study of natural intelligence. The problem of defining artificial intelligence is largely reduced to defining intelligence in general: is intelligence monolithic or does this concept define a set of different abilities? To what extent intelligence can be created? Is it possible to create computers with intelligence? These and other questions have not yet been answered by the contemporary science, but these questions have greatly contributed to the formation of tasks and methodologies that form the basis of the theory and practice of contemporary artificial intelligence in philosophy. The purpose of the article is the need to study and substantiate the indicators of overall success in the development of artificial intelligence systems; proving that human psychoreality is an open system of nonlinear type; proving the effectiveness of logo and psycho-machines in the development of artificial intelligence in philosophy. The article gives a theoretical justification for the concepts of “artificial intelligence” and “logo and psycho machines”; the conditions for the effectiveness of the development of artificial intelligence in our time are highlighted, as the scientific direction of artificial intelligence is young, and its structure and range of issues are not so clearly defined. It is now possible to implement formal systems of reasoning in the machine and test their sufficiency for the manifestation of reasonableness in practice.

Стаття присвячена аналізу історичних змін у взаємовідношеннях людини та природи на головних етапах цивілізаційного розвитку: аграрному, індустріальному та постіндустріальному (інформаційному). Зокрема, здійснюється критичний аналіз відомих застосувань цивілізаційного підходу в концепціях Збігнева Бжезінського, Даніела Белла, Елвіна Тоффлера, Арнольда Тойнбі та ін.. В статті робиться акцент саме на еволюцію форм сприйняття й розуміння значимості взаємовідношень людини та природи, на формування екологічної свідомості, яка детермінувала певні критерії, якими керувалась людська практична діяльність і як це позначилось на стан природного довкілля.