e x p e r i m e n t a l w o r k s e x p e r i m e n t a l w o r k s

The aim of the study is to establish the effectiveness of treatment of severe angina pectoris in patients with hyperuricemia, taking into consideration the peculiarities of the course of coronary artery disease (CAD) in wartime, using ranolazine – a selective inhibitor of the late sodium flow in combined pharmacotherapy. Materials and methods. We studied the anti-anginal effect of ranolazine in 14 patients with CAD, stable angina pectoris III-IV functional class (FC), hyperuricemia and arterial hypertension (AH) during 6 months of the 2022 year. The effectiveness of the study drug on the clinical course of angina pectoris was assessed by questionnaire and clinical examination after three months of treatment. The results. At the end of the second week of ranolazine use, angina attacks at rest, which were registered before the start of the observation, stopped in all patients with angina pectoris III FC and 50 % with angina pectoris IV FC. In 78.6 %, the number of angina attacks and the use of nitrates decreased by more than 2 times; 21.4 % no longer had angina attacks. At the end of the first month, anginal attacks were not observed in all patients with angina pectoris III FC and 50 % with angina pectoris FC IV. In 2 patients with angina pectoris IV FC (50 %), anginal attacks continued to be registered during physical exertion and emotional stress, but no more than once a week. At the same time, there were no angina attacks at rest. The same results were obtained during the survey of patients at the end of three months of observation. Conclusions. Ranolazine is an effective component of anti-anginal therapy, significantly affecting the patient's quality of life. Therefore, we can recommend ranolazine for patients with hyperuricemia in angina attacks that persist with insufficient effectiveness of zasic therapy with first-line drugs, especially during military conflicts

Object: to identify factors that limit the effectiveness of pharmacotherapy of hypertension (HT) with comorbid coronary artery disease (CAD) in elderly obese patients by determining laboratory and spectroscopy features related to inflammation. Material and methods: 60 patients (68.2 ± 5.9 y.o.) were observed and treated in Internal Medicine Department of University Clinic of Odessa National Medical University. Patients were divided into 2 groups. The 1st group included patients (n = 30) with body mass index (BMI) ≤25 kg/m2, HT and co-morbid CAD; the 2nd group (n = 30) - patients with BMI≥30 kg/m2, HT and with co-morbid CAD. For each patient’s group antihypertensive combination of Lisinopril and Bisoprolol was prescribed. The Laser correlation spectroscopy (LCS) was a special method for investigation. Results: before pharmacotherapy (PT) in both groups according to LCS 11-150 nm particles are prevailing. But in obese patients 75th percentile of 31-70 nm particles exceeds that one in non-obese group (56.7% vs 30.5%). During PT systolic blood pressure (SBP) value normalized in the patients of 1st group (without obesity), while in the obese patients (2nd group) SBP remained above target level. Creatinine level increased in patients of  1st group (without obesity) by 16.5 μmol / L (p <0.05) with a decrease in GFR by 17.1 ml/min/1.73 m2 (P <0.05). LCS data during PT show increase of 11-30 nm and decrease of 75-150 nm particles in non-obese patients, while in obese patients 71-150 nm particles are prevailing and 150 nm particles have appeared (p<0.05). Conclusions: 1. In elderly hypertensive patients with concomitant CAD, obesity is a factor limiting the effectiveness of complex antihypertensive therapy. 2. An increase of proportion of allergic-directed and appearance of autoimmune-directed homeostatic shifts in serum according to LCS are associated with a decrease of antihypertensive therapy efficacy in elderly hypertensive patients with CAD and obesity.  3. In hypertensive non-obese patients with CAD under the influence of complex antihypertensive therapy deteriorating of renal function is observed while in obesity renal function is not changed. 4. Homeostatic changes revealed in the second group by LCS values probably reflect manifestation of  low grade inflammatory process caused by excessive activity of adipose tissue.

No abstract

Одеський національний медичний університетРЕЗЮМЕ. Поліморфізм промоторної ділянки гена альдостеронової синтази CYP11B2 -344C/T (rs1799998) відіграє одну із ключових ролей у модуляції об'єм-і натрійзалежних механізмів АГ. Пошук маркерів ефективності антигіпертензивної терапії (АГТ) обумовлений частим недосяганням цільових рівнів АТ незалежно від характеру, дози антигіпертензивних препаратів (АГП), прихильності пацієнта до лікування. Метою роботи було визначити роль поліморфізму -344С/Т гену CYP11B2 в поєднанні з традиційними ФР у контролі АТ у пацієнтів з АГ ІІ-ІІІ ст. Обстежено 93 пацієнти у віці (61,1±8,9) років з АГ ІІ-ІІІ ст. Пацієнти були поділені на 2 групи: 1 гр. (n=38) -пацієнти з цільовим рівнем АТ на фоні АГТ, 2 гр. (n=55) -пацієнти с АТ ≥135/85 мм рт. ст. Всім пацієнтам виконували стандартні клініко-лабораторні дослідження, оцінювали ФР, виконували генотипування з визначенням гаплотипу -344С/Т CYP11B2. Групи пацієнтів з різними рівнями АТ були зіставні за частотою модифікованих ФР, кількісним, якісним складом АГТ. У групі осіб з неконтрольованою АГ частка курців, а також пацієнтів з супутнім цукровим діабетом 2 типу була достовірно вищою, порівняно з пацієнтами 1 гр. Аналіз частот алельних варіантів гену -344С/Т CYP11B2 показав, що частка пацієнтів, які мають Т-монозиготний генотип, була достовірно вищою серед пацієнтів 2 гр. Наявність Т-алеля і TТ-генотип -344С/Т CYP11B2 в поєднанні з множинними ФР асоціювалась з недостатнім контролем АТ, незалежно від АГТ.КЛЮЧОВІ СЛОВА: артеріальна гіпертензія, мононуклеотидний поліморфізм -344 С/Т гену альдостерон-синтази CYP11B2, ефективність антигіпертензивної терапії.Вступ. Альдостерон -ключовий ефектор ре-нін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), що регулює артеріальний тиск (АТ), електролітний обмін, модулює реакції запалення та атерогенезу. В численних дослідженнях, як у популяціях здо-рових нормотензивних осіб, так й у пацієнтів із різ-ними стадіями артеріальної гіпертензії (АГ) було показано, що поліморфізм промоторної ділянки гену альдостеронової синтази CYP11B2 -344C/T (rs1799998) значно впливає на концентрацію сиро-ваткового альдостерону та ренін-альдостеронове співвідношення [1]. Дані щодо потенційного впли-ву гаплотипу CYP11B2 на ефекти антигіпертензив-них препаратів (АГП) різних класів фрагментарні та неоднозначні, навіть у межах однієї популяції. X. Jiang та співавт. показали сприятливу відповідь на монотерапію 12,5 мг гідрохлоротіазиду протя-гом 4 тижнів у популяції китайських пацієнтів з гі-пертензією, що мали СС-алельний варіант -344С/Т поліморфізму гену CYP11B2, порівняно із СТ та ТТ генотипами [2]. Інше дослідження, проведене у 2011 р. Y. Li та співавт. навпаки, продемонструвало відсутність асоціації генотипу (CC: 67%; TC: 34%; TT: 21%; p<0,05) із ступенем зниження АТ у китайській субпопуляції Хан у відповідь на призначення гідро-хлортіазиду [3]. В дослідженні 2002 р. J. Ortlepp та співавт. було показано більш значуще знижен-ня діастолічного АТ у відповідь на терапію 8 або 16 мг кардесартану у носіїв С-алеля. Гаплотип гену із високою вірогі...