Актуальність. Провідну роль у своєчасному діагностичному процесі потенційно злоякісних захворювань слизової оболонки порожнини рота відіграють лікарі-стоматологи. Проте не варто недооцінювати і роль лікарів загальної медичної практики, оскільки відсутність мотивації нерідко перешкоджає пацієнтам регулярно відвідувати стоматолога. Основними ініціюючими факторами ризику потенційно злоякісних захворювань слизової оболонки порожнини рота є куріння та вживання алкоголю, спадкова схильність, надмірна інсоляція, слабкий імунітет, вірус папіломи людини, травмування слизової оболонки зубними протезами, хронічні захворювання слизової оболонки порожнини рота. Тому питання вдосконалення клінічного алгоритму обстеження пацієнтів із потенційно злоякісними захворюваннями слизової оболонки порожнини рота доцільно розглядати через призму міждисциплінарної інтеграції із сімейними лікарями та фахівцями суміжних спеціальностей. Метою дослідження є інтеграція основних клінічних ознак потенційно злоякісних захворювань слизової оболонки порожнини рота в діагностичний процес. Матеріали та методи. У процесі виконання роботи використані основні клінічні стоматологічні методи обстеження пацієнтів, із акцентом на суб’єктивних складових (формування та визначення потенційних факторів ризику) та об’єктивних критеріях, виходячи із характеристик потенційно злоякісних захворювань слизової оболонки порожнини рота та без підозри на останні. Результати. Із клінічної точки зору зміни слизової оболонки порожнини рота, які не підозрілі на предмет пухлинної трансформації, характеризуються переважно множинністю та поліморфізмом елементів ураження (пухирці, ерозії, кірочки, виразки, афти), їхнім розташуванням на запаленому тлі, інтенсивними болісними відчуттями і незначною тривалістю вираженого клінічного перебігу. Зміни слизової оболонки порожнини рота, які є підозрілими щодо пухлинної трансформації, характеризуються переважно наявністю поодинокого елемента ураження (виразка, поодинокий проліферат, ділянка гіперкератозу чи інфільтрації). Елемент ураження розташований на незапаленому, ареактивному тлі, не супроводжується інтенсивними болісними відчуттями, може спонтанно кровоточити та деформувати оточуючі тканини, ініціюючи естетичний недолік. Простежується тривалий клінічний перебіг, і можлива наявність місцевих травмуючих чинників, хронічного впливу (металеві включення, кламери та базиси ортопедичних конструкцій). Висновки. На етапі клінічної об’єктивізації стану пацієнтів із захворюваннями слизової оболонки порожнини рота основним завданням лікаря є визначення наявності факторів ризику та верифікація і розпізнавання змін, що підозрілі на злоякісність чи не є потенційно злоякісними, шляхом огляду і залучення діагностичних тестів.

Метою даної публікації є розгорнута клінічна характеристика та уніфікація захворювань слизової оболонки порожнини рота в пацієнтів, які перенесли СOVID-19, із метою підвищення ефективності надання кваліфікованої стоматологічної допомоги даному контингенту осіб у період пандемії та створення умов для безперервного професійного розвитку стоматологів. Результати. У роботі наведене аналітичне узагальнення клінічних проявів та критеріїв діагностики захворювань слизової оболонки порожнини рота в пацієнтів після перенесеного СOVID-19, що дадуть можливість стоматологу своєчасно та професійно діагностувати ці хвороби в його повсякденній практичній діяльності в умовах пандемії. Діагностовані захворювання слизової оболонки порожнини рота в пацієнтів, які перенесли СOVID-19, характеризуються різноманітністю нозологій, що ставить перед стоматологом завдання визначити доцільність їх розгляду як мультидисциплінарної проблеми, що потребує інтеграції лікарів різних фахів. Висновки. Відсутність уніфікованих підходів до першопричини змін слизової оболонки порожнини рота в даного контингенту осіб та дефіцит знань стосовно досконалих патофізіологічних механізмів персистенції СOVID-19 особливо гостро порушують питання доцільності розробки алгоритмів кваліфікованої стоматологічної допомоги таким пацієнтам в Україні та їх реалізації в щоденній практиці стоматолога в умовах карантину. Отримані результати обґрунтовують розробку необхідного алгоритму стоматологічного обстеження з урахуванням спектра діагностованих нозологічних одиниць слизової оболонки порожнини рота в пацієнтів із СOVID-19 в умовах пандемії.

Актуальність. Узагальнюючої гіпотези стосовно етіології та патогенезу червоного плоского лишаю слизової оболонки порожнини рота на сьогодні не існує. Більшість авторів розглядають цей дерматоз як поліетіологічне захворювання, в етіології якого має значення метаболічна, нейроендокринна, вірусна природа, яка потенціюється токсикоалергічними, інфекційними та імунними тригерами. Мета дослідження: проаналізувати літературні джерела з характеристикою клітинного та видового складу мікрофлори слизової оболонки порожнини рота хворих на червоний плоский лишай. Матеріали та методи. Огляд та аналіз наукової й медичної літератури на основі баз даних Scopus, Web of Science, MedLine, PubMed, NCBI за останні 10 років, включно з оглядами літератури та результатами клінічних випробувань. Результати. Зміни у слизовій оболонці порожнини рота більшою мірою пов’язані із загальними патологічними процесами, що сприяють розвитку червоного плоского лишаю слизової оболонки порожнини рота. Таким чином, очевидною є необхідність раннього виявлення патологічних станів, які є факторами ризику розвитку червоного плоского лишаю слизової оболонки порожнини рота. Відсутність чітких уявлень про етіологію та патогенез вимагає всебічного обстеження із метою виділення найбільш ймовірного та вагомого провоканта у кожному окремому клінічному випадку. Висновки. Червоний плоский лишай є поліетіологічним захворюванням, що потрапляє в коло інтересів досить великої кількості фахівців, а саме імунологів, ендокринологів, неврологів, гастроентерологів, терапевтів та стоматологів. Оскільки дебют захворювання часто відбувається із ураження слизової оболонки порожнини рота, це вимагає від лікаря-стоматолога глибокого та системного клінічного мислення.