China's economic development has entered a stage of high quality due to the increasing supply of innovations and the strengthening of the innovation environment. This created the attractiveness of an innovative economic system, conducive to building a modern globalization space. The purpose of the article is to study the current state of China's innovation development; conducting a comparative analysis of individual macroeconomic indicators that characterize the national innovation system between countries. For a detailed examination of the state of development of innovation processes for each country, indicators that contribute to the development of innovation in the country are analyzed. GDP is considered as a sign of innovation and technical condition of the studied countries; balance of payments; foreign direct investment: іnward and outward flows and stock, annual. Regression analysis was used as the study method. With its help, on the basis of statistical information for the period 2013-2019, analytical dependencies (growth curves) for each studied indicator were determined. Using the calculated equations of the growth curves, the predicted values of the studied traits for the period 2020-2022 are determined. This is how we see GDP growth, especially for countries such as China and the USA. The forecast showed a positive balance of payments only for Hungary, Russia and Greece, for other countries it is negative, the largest of which is in the USA. Leaders in foreign investment are countries such as China, the USA and Russia, and Ukraine also has a slight but upward trend. Thus, studies show that expanding the scope of market mechanisms and stimulating innovation at the micro level, the Chinese leadership has not lost sight of macroeconomic levers of regulation

Полтавський університет економіки і торгівлі У статті проаналізовано особливості інноваційного розвитку відновлювальної енергетики Китаю після прийняття у 2005 році закону «Про відновлювальну енергію в КНР». Показано важливість комплексного підходу до стимулювання інновацій з боку держави, який включав не тільки певні податкові та кредитні пільги для бізнесу у цій сфері, а й створення спеціального державного Фонду підтримки розвитку відновлюваної енергії. Встановлено, що підтримка з боку держави науково-технічних досліджень та їх впровадження, зробили Китай одним із світових лідерів відновлювальної енергетики, який за обсягами генерації сонячної енергетики обігнав США у 2015 році, а Європу-у 2018 році. Проаналізовано темпи зростання генерації відновлювальної енергетики Китаю за останні 10 років, показано місце Китаю у порівнянні з іншими країнами. Показано форми підтримки інноваційної діяльності і наукових досліджень у сфері відновлювальної енергетики, а також проаналізовано обсяги патентних заявок Китаю у відновлювальній енергетиці. Обґрунтовано, що продумана державна політика та державні інвестиції у розвиток енергетичних інновацій, зроблені урядом Китаю на початкових етапах, дозволили залучити значно більші приватні інвестиції у відновлювальну енергетику, що підняло її на новий рівень якості. Встановлено, що за 15 років Китай перетворився із споживача інноваційних технологій на визнаного світового лідера інновацій, увійшовши до першої п'ятірки за заявками на патенти у сфері відновлюваної енергії (2659 патентів за останні 10 років). Китай планує подальший інноваційний розвиток відновлюваної енергетики та збільшення її частки в енергетичному балансі. У статті продемонстровано форми підтримки розвитку інноваційних та відновлюваних джерел енергії у КНР, а також структуру патентів на відновлювану енергію. За цими показниками Китай займає 3 місце в світі після Японії та США за останні 5 років. Встановлено, що Китай має досить амбітні плани щодо розвитку відновлюваної енергії. У пропозиціях для нового п'ятирічного плану розвитку країни (2021-2025) та на період до 2050 року, передбачено, що сонячна та вітрова енергія повинні забезпечити 58% виробництва електроенергії у 2035 р. та 73% у 2050 році.

It is emphasized that in modern Ukrainian economic science there are no works that comprehensively reflect both stimulating and restraining factors regarding the organization and functioning of Ukrainian agricultural servicing cooperatives. Based on the results of work with focus groups of farmers in Poltava region, these factors are identified, as well as scientific and practical comments on each of them are presented. The high level of agricultural, economic and legal knowledge of small agricultural producers is among the main stimulating factors that determine the need to participate in agricultural servicing cooperatives. It is emphasized that the need for cooperation is exacerbated by the lack of own funds and access to credit resources for economic needs, as well as to remote markets and the lack of objective information about profitable suppliers. Important stimulating factors include the low level of trust of farmers and small agricultural producers in various types of external support: state, foreign technical assistance and assistance from domestic farmers' representative organizations. The process of physical aging of people who started and actively developed their farms in the 1990s is quite a threat to the farmers' movement, and at the same time an incentive to consolidate the efforts and resources of small farmers. Problems related to the lack of qualified and disciplined workers, limited opportunities for professional development and exchange of experience with foreign colleagues-farmers are also stimulating for joining agricultural servicing cooperatives. It is emphasized that the awareness of the need to participate in the servicing agricultural cooperative for many farmers and small agricultural producers is complicated by a number of non-economic factors. Having overcome these difficulties, it is possible to fully realize the potential of this category of agricultural producers, namely with the help of servicing agricultural cooperatives of various specializations.

«Правильно визначайте значення слів і ви позбавите світ від половини непорозумінь» Декарт Стаття присвячена висвітленню проблем, пов'язаних із не завжди коректним використанням терміна «соціальна економіка» в українській економічній науці. Зроблено акцент на тому, що багато українських дослідників у своїх працях щодо соціальної економіки часто спираються на досить дискусійні підходи представників російської економічної думки і мало уваги приділяють сучасним європейським напрацюванням у цій сфері. Зроблено спробу відтворити цілісну картину ґенези наукового терміну «соціальна економіка», починаючи із робіт економістів кінця ХІХ-початку ХХ ст., зокрема, Ш. Дюнуайє («Новий трактат про соціальну економіку»; 1830 р.), Л. Вальраса («Дослідження соціальної економіки», 1896 р.), Ш. Жіда («Соціальна економіка. Інститути соціального прогресу»,

No abstract