No abstract

No abstract

Хімічними синтезами отримано поліанілін і композити на основі цеоліту та поліаніліну (in situ). Вміст аніліну в реакційній суміші становив 1,0 г, а вміст цеоліту змінювали від 0,5 до 10 г. Окисником аніліну слугував амонійпероксодисульфат. Утворення композитів цеоліт/поліанілін підтверджено рентгенофазовим, ІЧ-ФП-спектральним і термогравіметричним аналізами. Аналіз спектральних, термічних та електричних властивостей синтезованих зразків композитів цеоліт/поліанілін стосовно зразка поліаніліну показав їхню відмінність стосовно чистого цеоліту та поліаніліну. Структура поліаніліну в синтезованих зразках композитів є аморфною з включенням кристалічних частинок цеоліту як матриць, на яких сформовано частинки поліаніліну у вигляді емеральдинової солі сульфатної кислоти. З'ясовано, що між макромолекулами поліаніліну та частинками цеоліту наявна міжфазова взаємодія за допомогою водневих зв'язків між поверхневими гідроксильними групами цеоліту та амінними атомами макромолекулярних ланцюгів поліаніліну. Термодеструкція поліаніліну в зразках композитів цеоліт/поліанілін перебігає дещо по-іншому, ніж деструкція зразка чистого поліаніліну, що зумовлено вмістом цеоліту в композиті. Питома електропровідність синтезованих зразків композитів цеоліт/поліанілін є у декілька разів нижчою за питому електропровідність зразка чистого поліаніліну.