Асептичний некроз головки стегнової кітки (АНГСК) — часте захворювання кульшового суглоба. АНГСК є не специфічним процесом, а, швидше, фіналом низки розладів, які призводять до зменшення кровотоку в головці стегнової кістки, що спричинює некроз клітин. У більшості випадків проводиться діагностика на пізніх стадіях розладу, коли хірургічне лікування, що може зберегти головку стегнової кістки й запобігти деструкції кульшового суглоба, уже не показане. Це, як правило, впливає на пацієнтів середнього віку, які більш активні. Тому багато хірургів намагаються відкласти їм виконання тотального ендопротезування кульшового суглоба. Без загальновизнаних системи класифікації та методу збору даних аналіз та порівняння пацієнтів є проблематичними та призводять до труднощів з оцінкою прогресування та визначенням стадії захворювання. Описані та використовуються декілька систем класифікації АНГСК. Нині до найбільш часто використовуваних класифікацій належать системи Ficat, Steinberg, класифікації Асоціації дослідження кровоциркуляції кістки (ARCO) та Японського дослідницького комітету (JIC). Кілька інших систем класифікації, такі як Kerboul et al., використовуються рідше. Кожна класифікація оцінює дещо інший критерій АНГСК. У той час як система Ficat використовує звичайні рентгенограми для визначення стадії та прогресування захворювання, Steinberg комбінував рентгенограми та магнітно-резонансну томографію (МРТ) для оцінки розмірів ураження. Система ARCO покращила класифікацію Ficat, включивши рентгенограми, комп’ютерну томографію, МРТ та сцинтиграфію для визначення розміру та розташування некротичної ділянки. Класифікація JIC, прийнята міністерством охорони здоров’я, праці та добробуту Японії, використовує Т1-зважений режим МРТ для класифікації остеонекрозу на основі локалізації некротичного ураження. Системи класифікації надають ортопеду можливість диференціювати це клінічно складне захворювання відповідно до тяжкості, прогнозу та показань для різних варіантів лікування. Успішність лікування АНГСК безпосередньо пов’язана зі стадією ураження. Чим раніше буде встановлений діагноз, тим більший шанс вплинути на механізми розвитку даної патології. Клінічні симптоми зазвичай передують рентгенологічним змінам, тому підозра щодо розвитку АНГСК і призначення відповідних діагностичних методик є важливим моментом у своєчасному встановленні правильного діагнозу. У цьому огляді ми хотіли показати найбільш часто використовувані системи класифікації АНГСК та важливі фактори, що слід врахувати в кожній.