Вивчення терміну зберігання амлодипіну у біологічному матеріалі при його гнильному розкладанні Актуальність. Амлодипіну бесилат належить до групи блокаторів кальцієвих каналів, похідних 1,4-дигідропіридину. Фармакологічні ефекти амлодипіну зумовлюють його ефективність у лікуванні артеріальної гіпертензії та вазоспастичної форми стенокардії. Згідно з даними літературних джерел амлодипін при передозуванні може провокувати розвиток ракових захворювань молочних залоз, бути причиною ішемії зорового нерва. Смертельні отруєння амлодипіном можуть супроводжувати передозування препарату або суїцидальні випадки. Розробка високочутливих та селективних методик дослідження амлодипіну при проведенні судово-токсикологічної експертизи біологічного матеріалу є актуальною задачею. Метою дослідження є розробка алгоритму спрямованого аналізу амлодипіну у гнильному біологічному матеріалі, придатного для судово-токсикологічної експертизи та вивчення терміну зберігання досліджуваної речовини. Матеріали та методи. Для дослідження використовували модельні суміші тканини печінки з амлодипіну бесилатом, які залишали на зберігання при температурі 5 °C-1, 10, 20, 30 та 40 діб. Паралельно ставили контрольні досліди. Екстракцію речовини проводили за модифікованою методикою Стаса-Отто, очистку виконували екстракцією домішок діетиловим етером при рН 2,0-3,0 та ТШХ-методом. Амлодипін ідентифікували в біогенних екстрактах ТШХ-методом у трьох системах рухомих розчинників. Вміст речовини визначали методами спектрофотометрії в УФ-області спектра та екстракційної фотометрії. Результати та їх обговорення. Встановлено, що через добу зберігання у тканині печінки амлодипін можна ізолювати за модифікованим методом Стаса-Отто-20,0-23,3 % (ε= ± 3,01-4,87 %, RSDx = 22,32-38,84 %). Через 20 діб зберігання при гнитті у печінці трупа можна виявити 12,97 ± 5,12 % амлодипіну методом спектрофотометрії в УФ-області спектра та 12,38 ± 4,68 %-методом екстракційної фотометрії. Через 30 діб виявити амлодипін можна лише при застосуванні методу спектрофотометрії в УФ-області спектра-6,40 ± 6,97 % речовини, а через 40 днів виявити амлодипін у печінці трупа при його гнитті неможливо. Висновки. За результатами досліджень розроблено алгоритм спрямованого аналізу амлодипіну у гнильному біологічному матеріалі, придатного для судово-токсикологічної експертизи, та визначено термін зберігання досліджуваної речовини. Встановлено, що через 30 діб виявити амлодипін можна лише при застосуванні методу спектрофотометрії в УФ-області спектра-6,40 ± 6,97 % речовини; через 40 діб виявити амлодипін у печінці трупа при його гнитті неможливо. Розроблені методики можуть бути запропоновані для впровадження в практику роботи бюро судово-медичної експертизи і токсикологічних центрів. Ключові слова: амлодипіну бесилат; біологічний матеріал при його гнильному розкладанні; термін зберігання