No abstract

Мета роботи: оцінити результати виконання розширених резекцій підшлункової залози у лікуванні хворих з місцеворозповсюдженою аденокарциномою підшлункової залози. Матеріали і методи. За період 2010–2018 рр. виконано 618 радикальних резекцій підшлункової залози у пацієнтів з аденокарциномою підшлункової залози. Серед хворих чоловіків було 356 (57,6 %), жінок – 262 (42,4 %), середній вік склав 55,9±9,4 (від 27 до 87 років). Дистальну резекцію підшлункової залози виконано у 139 (22,5 %) хворих, панкреатодуоденальну резекцію – у 462 (74,8 %), тотальну панкреатектомія – у 17 (2,7 %) хворих. Розширені резекції підшлункової залози виконано у 142 (23,0 %) хворих: розширені панкреатодуоденальні резекції – у 79 (55,6 %), розширені дистальні резекції – у 52 (36,6 %), розширені панкреатектомії – у 11 (7,8 %). Розширені резекції підшлункової залози з резекцією венозних судин виконано у 91 (14,7 %) хворого, з резекцією артерій – у 14 (2,3 %) хворих. Результати досліджень та їх обговорення. Ускладнення спостерігались у 182 пацієнтів (38,2 %) при стандартних резекціях та у 63 (44,3 %) хворих у групі з розширеними резекціями (χ2=1,26 p=0,26), достовірної різниці не було. Летальність склала 2,4 %, померло 15 пацієнтів: 6 (4,2 %) – після розширених резекцій та 9 (1,9 %) – після стандартних резекцій підшлункової залози достовірної різниці в рівні летальності не було (χ2 = 1,3, p=0,25). Медіана виживаності та 5-річна загальна виживаність були недостовірно нижче у пацієнтів після розширених панкреатодуоденальних резекцій, ніж після стандартних (15 місяців і 18 % та 25 місяців і 27 % відповідно (χ2= 2,83, p= 0,09, p>0,05, χ2 = 0,16, p=0,69)). Медіана виживаності була також недостовірно нижче у пацієнтів після розширених дистальних резекцій ПЗ, ніж після стандартних (30 місяців та 32 місяці, відповідно, χ2= 0,008, p= 0,9, p>0,05). Летальність, рівень післяопераційних ускладнень, віддалені результати лікування після розширених резекцій ПЗ зіставні із стандартними резекціями. Розширені резекції є можливими, і їх виконання може збільшити кількість радикально прооперованих хворих.

Retroperitoneal paraganglioma

Мета. Покращити результати хірургічного лікування пацієнтів з парадуоденальним панкреатитом шляхом розробки та впровадження нових методик оперативних втручань та застосування диференційованої тактики лікування хворих. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 1261 пацієнта з хронічним панкреатитом в Інституті за період з 2014 по 2018 р., 106 із них, у яких діагностовано парадуоденальний панкреатит, включено до дослідження. Результати. Консервативне лікування проведено 34 (32,1%) пацієнтам. Мініінвазивні втручання під контролем ендоскопічної ультрасонографії виконані 25 (23,6%) пацієнтам. Відкрите хірургічне втручання виконано 47 (44,3%) пацієнтам: дуоденозберігаючу резекцію підшлункової залози - 40 (37,8%), панкреатодуоденектомію - 7 (6,6%). Висновки. У разі застосування мініінвазивних методів лікування та органозберігаючих операцій скорочується тривалість перебування хворих у стаціонарі з (18,4 ± 2,6) (95% довірчий інтервал - ДІ) до (14,2 ± 5,5) (95% ДІ) дня та знижується частота розвитку післяопераційних ускладнень з 42,9 до 4 - 12,5%.

Objective. To elaborate the system of measures with objective of lowering of the occurrence rate for pancreatic fistula and severe complications after pancreaticoduodenal resection (PDR). Маterials and methods. Results of treatment was analyzed for 143 patients, to whom pancreaticoduodenal resection performed. In accordance to the scheme proposed, using elaborated scale of the risk for occurrence of postoperative pancreatic fistula, were operated 56 patients in 2017 - 2018 yrs (the main group). Comparative group consisted of 87 patients, operated in the clinic in 2015 - 2016 yrs without estimation of the risk for postoperative pancreatic fistula occurrence and sarcopenia presence, and formation of pancreaticojejunoanastomosis have depended upon decision of a surgeon-operator. Results. The rate of occurrence of the postoperative complications was trustworthily higher in the comparison group (c2 = 5.8, p=0.01). In the main group a clinically significant pancreatic fistula of Grade В was observed in 1 of 7 patients with postoperative complications. In the comparison group pancreatic fistulas of Grades В or С were diagnosed in 15 of 26 patients with postoperative complications, which are trustworthily higher, than in the main group (c2 = 4.16, p=0.04). Conclusion. The system of measures elaborated gave the possibility to reduce the occurrence rate for pancreatic fistula significantly - from 17.2 tо 1.8% and severe postoperative morbidity - from 29.9 tо 12.5%.