Оbjectives: to assess the clinical and pathomorphological features of ovarian endometriosis and adenomyosis in women of reproductive age in order to determine possible causes of fertility disorders and ways to correct them.Materials and methods. 87 patients were examined and divided into 2 groups. The first group included 45 (51.7%) patients with adenomyosis with or without concomitant pathology. The second group included 42 (48.3%) women with ovarian endometriomas. The control group consisted of 30 healthy women of childbearing age who were screened for male infertility.Results. Clinical examination of the patients revealed a high frequency of gynecological (uterine fibroids, endometrial hyperplasia, infertility) and extragenital pathology. Obstetric and gynecological history was burdened by reproductive losses (involuntary and medical abortions, ectopic pregnancy), premature birth, preeclampsia, abnormal uterine and obstetric bleeding, and pelvic surgery. All patients underwent endoscopic treatment (laparoscopy, hysteroscopy). Morphological examination revealed features of the structure of endometrioid cysts, which explains the decrease in ovarian reserve, active adenomyosis, reactive hyperplasia and chronic endometritis, distortion of the uterine cavity by fibroids. This may play an important role in implantation and placentation.Conclusions. Features of morphogenesis of ovarian endometrioma, found by us cystic and glandular-cystic forms may form the basis of endometrial microperforation pathogenesis, development of adhesions of the pelvic organs (in every third woman), ectopic pregnancy, fibrotic adjacent endometrioid tissue and reduction of ovarian reserve. The peculiarities of the uterus histostructure in adenomyosis, frequent combination with uterine fibroids, endometrial hyperplasia, chronic endometritis, ovarian endometriosis, deep infiltrative endometriosis, old age, aggravated obstetric anamnesis and the history of obstetric disorders may be related.

Research objective: to assess the morpho-functional status of the fetoplacental complex and hemostasis system in pregnant women with congenital malformations in the fetus to prevent antenatal fetal death and determine further tactics of management and delivery.Materials and methods. The state of fetoplacental circulation was studied in 120 pregnant women with fetal congenital malformations in the third trimester by Doppler assessment of blood flow in the umbilical artery (UA) and middle cerebral artery (MCA) in the fetus, with resistance index, pulse index and maximum systolic and terminal diastolic velocities ratio. The functional activity of the hemostasis system was assessed by low-frequency piezoelectric thromboelastography. Morphological examination of the placenta was performed. The control group included 25 pregnant women without fetal congenital malformations.Results. In case of Doppler flow disturbances in UA and combination of these disturbances with hypercoagulability, the probability of antenatal fetal death if there were congenital malformations ranged from 2–3 to 7–14 days (r = 0.51 and r = 0.55, respectively). A high risk of antenatal fetal death occurred with blood flow disorders in the UA and MCA (r = 0.70), as well as with blood flow disorders in the UA in combination with hypercoagulation and inhibition of fibrinolysis (r = 0.78). The highest risk of antenatal death occurred in case of impaired blood flow in the MCA with hypercoagulation and inhibition of fibrinolysis (r = +0.99).An urgent delivery within a day is indicated when there are blood flow disorders in the UA or MCA, combined with hypercoagulation and inhibition of fibrinolysis. The respiratory distress syndrome is treated by administering a surfactant at gestational ages up to 34 weeks. Delivery within 2–3 days is indicated in case of impaired blood flow in the UA and hypercoagulation, this allows preventing of respiratory distress syndrome with corticosteroids if the gestational age is less than 34 weeks. Conclusions. In pregnant women with fetal congenital malformations, significant disturbances in blood flow in the UA (increased resistance index and maximum systolic and final diastolic velocities ratio) and decreased pulse index in the MCA were revealed, which indicates intrauterine hypoxia and centralization of blood flow. The functional activity of the hemostasis system was characterized by an increase in the blood coagulation potential in the vascular-platelet, a coagulation unit, which was accompanied by morphological and functional changes in the placenta in response to hypoxia.Implementation of the proposed algorithm for perinatal support of pregnant women with fetal congenital malformations and placental dysfunction helps to optimize pregnancy management and delivery, reduce perinatal morbidity and mortality.

Мета. Вивчити вплив антиадгезивних гелів (ААГ) на основі гіалуронату натрію на формування інтраперитонеальних спайок в експерименті. Матеріали і методи. Дослідження проведено на 45 статевозрілих щурах (самцях і самках) лінії Wistar масою тіла 200 – 250 г. На першому етапі створювали модель інтраабдомінального спайкоутворення, на другому - вивчали вплив ААГ на основі гіалуронату натрію на інтраабдомінальне спайкоутворення в асептичних умовах та в умовах інфікування. Результати. У тварин, яким після створення моделі інтраабдомінального спайкоутворення в умовах інфікування застосували локальну аплікацію концентрованого гелю (10 мг/мл) на основі гіалуронату натрію, спостерігали достовірно більш низькі показники тяжкості інтраабдомінального спайкоутворення (р < 0,01) за всіма шкалами оцінки. Повна обробка черевної порожнини ААГ істотно запобігала тяжкості і поширеності післяопераційних перитонеальних спайок (р < 0,05). За наявності перитоніту тяжкістьспайкового процесу була оцінена в середньому в 2,14 бала (0; 5) за шкалою Matoba, поширеність – в 1,0 бала (0; 2) за шкалою Hoffman, що також достовірно нижче у порівнянні з контрольною групою – відповідно 5,17 (3; 7) та 2,17 (2; 3) бала. Висновки. Аплікація гелю гіалуронату натрію в концентрації 10 мг/мл на ділянки перитонеального пошкодження є ефективним способом профілактики післяопераційного інтраабдомінального спайкоутворення в експерименті. Зрошення черевної порожнини гелем гіалуронату натрію в концентрації 5 мг/мл зменшує тяжкість та поширеність післяопераційного спайкоутворення в асептичних умовах та за наявності перитоніту в експерименті. Локальна аплікація гелю гіалуронату натрію в концентрації 5 мг/мл не чинить статистично значущого пригнічення спайкоутворення.

ВступОдним з основних чинників, що визначають післяопераційний перебіг при гострій хірургіч-ній патології органів черевної порожнини у ді-тей, є участь великого сальника у формуванні інтраперитонеального запального вогнища [1,2,3]. Оментити у дітей, за даними різних авторів, становлять 30 -35 % у загальному числі невід-кладних лапаротомій [1,4,5,6]. Будучи втягне-ним у запальний процес, великий сальник може ускладнити перебіг основного захворювання й стати причиною релапаротомії [2,7,8,9, 10 ].Дискутабельними і не до кінця вирішеними за-лишаються питання адекватного хірургічного ліку-вання оментитів, недостатньо розроблені питання профілактики розвитку післяопераційних інфіль-тратів за участю сальника [4, 11, 12,13, 14, 15]. За-лишаються відкритими питання особливостей пато-морфологічних порушень при оментитах [1,6,16]. Дослідження в цьому напрямі доки не дозволяють дати всі відповіді на багато питань. Вищевикладене визначає актуальність нашого дослідження. Мета і завдання дослідженняПідвищити ефективність лікування дітей з оментитами при апендикулярному перитоніті шляхом покращення діагностики запальних змін великого сальника та визначення показань та об-сягів його резекції, для чого провести соногра-фічну, макроскопічну та гістологічну його оцінку. Матеріал і методиПід нашим спостереженням за період 2006-2016 рр. перебувало 186 дітей віком від 2 до 18 років з апен-дикулярним перитонітом, які знаходились у відділен-ні гнійно-септичної хірургії обласної дитячої клініч-ної лікарні м. Одеси. Найчастіше були діти з місцевим перитонітом -160 (86,1 %) (табл. 1), розповсюджений перитоніт спостерігався у 13,9 % (26 хворих) випад-ків -кожна шоста дитина. Основними критеріями від-бору дітей в групу дослідження була наявність залу-чення великого сальника у запальний процес у дітей з апендикулярним перитонітом (визначена сонографіч-но до операції, наявна під час операції) та формування параапендикулярних абсцесів І-ІІІ. РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНИХ ТА НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ РОБІТ / RESULTS THESIS AND SCIENTIFIC -RESEARCH

Одеський національний медичний університет, УкраїнаA -концепція та дизайн дослідження; B -збір даних; C -аналіз та інтерпретація даних; D -написання статті; E -редагування статті; F -остаточне затвердження статті Мета роботи -оптимізація моделювання післяопераційних інтраабдомінальних спайок.Матеріали та методи. Об'єкт дослідження -17 статевозрілих щурів лінії Вістар обох статей і масою 200-250 г. Експериментальне моделювання післяопераційних інтраабдомінальних спайок виконали в асептичних умовах (1 серія, 11 тварин) і в умовах перитоніту (2 серія, 6 тварин).Результати. Для кількісного оцінювання спайкового процесу використали шкалу бального оцінювання Matoba для аналізу моделей із залученням caecum: середній бал спайкового процесу в 1 групі становив 4,90 (3,00; 6,00), в умовах перитоніту -4,83 (2,00; 7,00). Формування інтраперитонеального спайкового процесу досягнуто в усіх піддослідних тварин (100 %). Формування зрощень між caecum і черевною стінкою визначили у 66,7 % випадків.Висновки. Для експериментального відтворення інтраабдомінальних спайок в асептичних умовах доцільно використовувати спосіб моделювання шляхом абразії серозного покриву caecum цервікальною щіточкою в напрямі вздовж кишки до появи точкових крововиливів у вигляді «кров'яної роси» та пошкодження парієтальної очеревини в нижніх квадрантах, що забезпечує розвиток адгезивного інтраабдомінального процесу в усіх піддослідних тварин. Для експериментального відтворення інтраабдомінальних спайок в умовах перитоніту за 20 годин до описаного способу моделювання доцільне внутрішньоочеревинне введення 2 мл суспензії фекалій у фізіологічному розчині хлориду натрію, що забезпечує розвиток адгезивного інтраабдомінального процесу в умовах фібринозно-гнійного перитоніту в усіх піддослідних тварин. Дані, що одержали, дали змогу вважати розроблені моделі адекватними для проведення надалі експериментальних досліджень для вивчення інтраабдомінальної профілактики спайкоутворення в умовах інфікування та в асептичних умовах.