Вступ. Збільшення тривалості бойових дій на території України призведе до збільшення кількості військовослужбовців, які будуть потребувати проведення медико-соціальної експертизи та оформлювати для цього великий за змістом пакет медичної документації, що вимагає не тільки витрат часу, а це, в свою чергу, значно збільшить функціональне навантаження на систему військової та цивільної охорони здоров’я, що слід вважати неприпустимим у воєнний час, тому виникає нагальна потреба в оптимізації системи організації проведення медико-соціальної експертизи військовослужбовців в умовах воєнного стану, вищевикладене визначає актуальність проведеного дослідження і дозволяє сформулювати його мету. Мета дослідження полягає у розробці оптимізованої системи організації медико-соціальної експертизи військовослужбовців за рахунок впровадження мінімізованого переліку медичних документів, необхідного для її проходження військовослужбовцями  (колишніх військовослужбовцями) в умовах воєнного стану. Матеріали та методи. Дослідження проводилось із використанням класичних соціально-гігієнічних методів: монографічного, семантичного, аналітичного, документального обліку та системного аналізу. Матеріалами дослідження слугували нормативні документи, що визначені  для проходження медичної експертизи пацієнтів у МСЕК.  Результати. У статті наведені результати розробки оптимізованої системи організації медико-соціальної експертизи військовослужбовців за рахунок впровадження мінімізованого переліку медичних документів, необхідного для її проходження в умовах воєнного стану. Доведено, що його впровадження прогнозовано дозволить оптимізувати процес проходження медико-соціальної експертизи, уникнути дублювання медичної документації для військовослужбовців, знизити зайве навантаження на цивільну систему охорони здоров’я, суттєво скоротити час підготовки медичних документів та знизити психоемоційне навантаження на військовослужбовців (колишніх військовослужбовців), пов’язане з підготовкою необхідних медичних та інших документів для скерування на проходження медико-соціальної експертизи у воєнний час (та період 6 місяців після його завершення). Розроблені нами пропозиції щодо оптимізованого переліку медичних документів для військовослужбовців для скерування на проходження медико-соціальної експертизи у медико-соціальних експертних комісіях МОЗ України були узагальнені, оформлені та направлені до Кабінету Міністрів України на розгляд та опрацювання.   Висновки. Проведений семантичний аналіз нормативних документів щодо переліку медичної документації, яка подається для проходження медико-соціальної експертизи військовослужбовцями (колишніми військовослужбовцями), дозволяє вважати її виправданою для умов мирного часу. Проведеними дослідженнями визначена потреба у проведенні оптимізації переліку пакету медичних та інших документів для військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) при їх скеруванні для  проходження медико-соціальної експертизи у медико-соціальних експертних комісіях в умовах дії режиму воєнного стану. Під час дослідження обґрунтований оптимізований перелік медичних документів для військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) незалежно від відомчого підпорядкування при скеруванні їх для проходження медико-соціальної експертизи у медико-соціальних експертних комісіях в умовах дії режиму воєнного стану. Встановлено, що впровадження та використання оптимізованого переліку медичних документів дозволить уникнути дублювання медичної документації для військовослужбовців, знизити функціональне навантаження на систему військової і цивільної охорони здоров’я під час дії воєнного стану та суттєво скоротити час підготовки медичних документів для військовослужбовців для проходження медико-соціальної експертизи під час дії режиму воєнного стану та протягом 6 місяців після його скасування.

Вступ. Під час дослідження встановлена відсутність інформації щодо заходів системного характеру з профілактики первинної інвалідності військовослужбовців, заходів, спрямованих на її зниження з урахуванням комплексного уніфікованого підходу до збереження стану здоров’я військовослужбовців різного відомчого підпорядкування. Поодинокі публікації за даною темою висвітлюють питання інвалідності військовослужбовців лише частково та в окремих військових формуваннях України. Вирішення цієї проблеми неможливо без проведення моніторингу і системного аналізу показників первинної інвалідності військовослужбовців та розробки заходів системного характеру щодо її профілактики і зниження з позиції уніфікації організаційних підходів в межах єдиного медичного простору України. Мета дослідження полягає у проведенні системного аналізу динаміки показників первинної інвалідності військовослужбовців в Україні за період 2013-2020 рр. та визначення напрямків її  профілактики та зниження. Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводилось із використанням класичних соціально-гігієнічних методів: монографічного, статистичного, аналітичного, документального обліку та системного аналізу. Матеріалами дослідження слугували нормативно-правові акти з питань інвалідності, а також матеріали статистичної звітності  медико-соціальних експертних комісій МОЗ України за період з 2013 до 2020 року. Результати. У статті наведені результати системного аналізу динаміки показників первинної інвалідності серед військовослужбовців за окремими регіонами України та запропоновані кластери її профілактики та зниження. На основі аналізу наявної статистичної інформації та з урахуванням  власного практичного досвіду показано, що основними чинниками, які зумовили підвищення рівня первинної інвалідності серед ВС, були: участь ВС всіх військових формувань України у проведенні АТО-ООС та недоліки в організації їх медико-санітарного забезпечення. Також, крім вказаних чинників, на формування інвалідності ВС на окремих адміністративних територіях України впливали показники інвалідності ВС учасників ліквідації аварії на ЧАЄС та у більшості нерівномірне знаходження ВС, що визнані інвалідами, в окремих регіонах України. Висновки. Результати дослідження динаміки показників первинної інвалідності у військовослужбовців у період 2013-2020 років дозволяють констатувати існуючу тенденцію до їх збільшення. Визначено, що основними чинниками, які зумовили підвищення рівня первинної інвалідності у військовослужбовців були: участь ВС всіх військових формувань України у проведенні АТО-ООС та недоліки в організації і проведенні їх медико-санітарного забезпечення в основному в період з 2014 до 2016 роки. Встановлено, що наявна статистична звітність МСЕК не враховує структуру причин формування первинної інвалідності серед військовослужбовців за нозологічним формами патології, отже потребує удосконалення, що буде сприяти плануванню та організації заходів профілактиці первинної інвалідності у ВС. Запропоновані основні заходи щодо удосконалення організаційних засад з метою профілактики і зниження первинної інвалідності сере ВС, особливо тих, хто приймав участь у бойових діях.

Вступ. В умовах відбиття збройної агресії РФ, що супроводжується значною інтенсивністю і напруженістю бойових дій, можна прогнозувати суттєве збільшення кількості військовослужбовців, які будуть мати невротичні розлади різного ступеня тяжкості, отже викликати потребу їх направлення для лікування у військово-медичні заклади. Дослідженням встановлена наявність незначної кількості наукової  інформації щодо особливостей організації лікувально-діагностичного процесу при виникненні санітарних втрат неврологічного профілю. Семантичний аналіз доступних наукових джерел щодо організації проведення лікувально-діагностичного процесу і реабілітації військовослужбовців, у яких діагностовано порушення з боку центральної нервової системи, охоплює період повсякденної готовності Збройних Сил України і не враховує особливості воєнного стану. Виходячи з цього, з урахуванням загроз та викликів сьогодення, встановлено, що вирішення цієї проблеми неможливо без розробки і впровадження сучасних медичних технологій щодо організації діагностики, лікування і реабілітації військовослужбовців, що отримали невротичні розлади в умовах бойової обстановки з урахуванням сучасного досвіду військово-медичних служб передових країн світу. Мета дослідження  полягає у визначені сучасних організаційних підходів щодо організації лікувально-діагностичного і реабілітаційного процесу військовослужбовців, які мають невротичні розлади, отримані в бойових умовах х. Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводилось із використанням класичних соціально-гігієнічних методів: монографічного, семантичного, аналітичного, документального обліку та системного аналізу. Матеріалами дослідження слугували нормативно-правові документи з питань діагностики, лікування і реабілітації військовослужбовців з невротичними розладами. Результати. У статті наведені результати семантичного аналізу нормативно-правових документів щодо організації діагностики, лікування і реабілітації військовослужбовців з нервовими розладами та розроблений алгоритм організації лікувально-діагностичного процесу при цій патології з урахуванням досвіду військо-медичних служб передових країн світу. Висновки.  Визначено, що в умовах відбиття Збройними силами України збройної агресії РФ і пов’язаної з цим потреби проведення мобілізаційних заходів без урахування психотипу і стресостійкості осіб, що вступають до лав Збройних Сил і інших військових формувань України, серед військовослужбовців можливе збільшення поширеності невротичних розладів. На основі аналізу наукової інформації з урахування власного досвіду розроблений алгоритм діагностики, лікування і реабілітації військовослужбовців з невротичними розладами, реалізація якого дозволить зменшити наслідки негативного впливу бойової обстановки на військовослужбовців і тим самим підвищити рівень їх боєздатності та працездатності, а також зменшити відсоток інвалідизації військовослужбовців з невротичними розладами.

Вступ. В умовах збройної агресії РФ, тривалості бойових дій, можна прогнозувати суттєве збільшення кількості військовослужбовців, які будуть направлятися для освічення до медико-соціальних експертних комісій з метою проведення медико-соціальної експертизи. Дослідженням встановлена відсутність інформації щодо організаційної взаємодії військово-медичних закладів і медико-соціальних експертних комісій та особливостей проведення медико-соціальної експертизи військовослужбовців незалежно від відомчого підпорядкування в умовах воєнного стану в Україні. Семантичний аналіз наукових джерел щодо медико-соціальної експертизи військовослужбовців дозволяє стверджувати, що окремі науково-практичні дослідження висвітлюють цю проблему лише частково і, в основному, в умовах повсякденної готовності військових формувань у мирний час. Виходячи з цього, з урахуванням загроз та викликів сьогодення, встановлено, що вирішення цієї проблеми неможливо без удосконалення взаємодії військово-медичних закладів та медико-соціальних експертних комісій й організації проведення медико-соціальної експертизи військовослужбовців з позиції уніфікації організаційних підходів в межах єдиного медичного простору України. Мета дослідження полягає у розробці уніфікованого алгоритму організаційної взаємодії ВМЗ і МСЕК та визначення особливостей проведення МСЕ ВС України незалежно від відомчого підпорядкування з виділенням напрямків їх скерування на МСЕК в умовах воєнного стану. Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводилось із використанням класичних соціально-гігієнічних методів: монографічного, семантичного, аналітичного, документального обліку та системного аналізу. Матеріалами дослідження слугували нормативно-правові документи з питань медико-соціальної експертизи та встановлення інвалідності в Україні.  Результати. У статті наведені результати семантичного аналізу нормативно-правових документів з питань медико-соціальної експертизи та встановлення інвалідності в Україні, розглянуті особливості проведення медико-соціальної експертизи військовослужбовців на період дії воєнного стану на території України, розроблений та обґрунтований уніфікований алгоритм організаційної взаємодії між військово-медичними закладами та медико-соціальними експертними комісіями МОЗ України. Висновки.  Проведений семантичний аналіз нормативних та правових документів з питань медико-соціальної експертизи, визначення інвалідності в Україні дозволяє стверджувати, що вона адекватна та постійно удосконалюється. Під час дослідження було розроблено уніфікований алгоритм організаційної взаємодії військово-медичних закладів різного відомчого підпорядкування та медико-соціальних експертних комісії Міністерства охорони здоров’я України в умовах воєнного стану з виділенням напрямків скерування військовослужбовців на медико-соціальну експертизу й визначенням особливостей її проведення. Впровадження та його використання дозволить оптимізувати медико-експертну допомогу військовослужбовцям й більш ефективно планувати заходи щодо профілактики та зниження рівня їх первинної інвалідності з забезпеченням дієвого контролю реабілітаційного кластеру інвалідів-військовослужбовців.