Кафедра хірургії (зав.-проф. І.Ю. Полянський) Буковинського державного медичного університету, м. Чернівці ГОСТРИЙ ПЕРИТОНІТ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ-ПРОБЛЕМИ, ЗДОБУТКИ І ПЕРСПЕКТИВИ Резюме. Узагальнено досвід лікування понад 1200 хворих на гострий перитоніт впродовж 20 років. Для хворих застосована розроблена лікувальна тактика, яка базується на проведених дослідженнях механізмів патогенезу гострого перитоніту. Основою вибору комплексу лікувальних заходів становила запропонована класифікація гострого перитоніту. Наведений комплексний підхід передбачає використання розроблених методів діагностики перитоніту, санації і дренування очеревинної порожнини, визначення життєздатності порожнистих органів травлення, способів накладання швів і профілактики їхньої неспроможності, методів післяопераційного лікування. Застосування такої тактики дозволило знизити летальність при поширених формах перитоніту до 8,67%.

Investigation of the mechanisms promoting the development of irritable bowel syndrome (IBS) in obese patients is one of the most important issues of modern medicine. We examined 97 patients suffering from IBS. The group of comparison included 10 individuals with obesity. The control group included 21 practically healthy individuals. The levels of C-reactive protein (CRP) in the blood serum, tumor necrosis factor-α (TFNα), transforming growth factor-β1 (TGFβ1), interleukin-10 (IL-10), 8-isoprostane (IP), ceruloplasmin (CP) were examined. Endotoxicosis intensity was identified by the content of average molecular peptides in the blood and the Limulus Amebocyte Lysate (LAL) test. In the case of IBS with prevailing diarrhea, especially its comorbid course with obesity, cytokine imbalance was observed, which was manifested by a decreased amount of IL-10 in the blood serum and increased levels of TNFα and TGFβ1. Patients suffering from irritable bowel syndrome with prevailing diarrhea associated with obesity were characterized by high levels of C-reactive protein, fibrinogen and average molecules, increased content of pro-inflammatory cytokines (TFNα and TGFβ1) with a decreased content of IL-10, as well as imbalance of the pro-oxidant and anti-oxidant blood systems (increased content of 8-isoprostane and ceruloplasmin).

Вищий державний навчальний заклад України "Буковинський державний медичний університет", м. Чернівці, Україна Ключові слова: мікрофлора товстої кишки, нирки, синдром подразненого кишечнику, патогенез. Мета дослідження-проведення патофізіологічного аналізу популяційного рівня аеробної, анаеробної порожнинної мікрофлори товстої кишки за синдрому подразненого кишечнику із закрепом та діареєю з аналізом функціонального стану нирок. Матеріал і методи. Обстежено 60 пацієнтів із синдромом подразненого кишечнику. Чоловіків-18, жінок-42, віком від 28 до 62 років. Із яких: із синдромом подразненого кишечнику із закрепом склали-28 пацієнтів, синдромом подразненого кишечнику з діареєю-32. Контрольну групу склали 25 практично здорових пацієнтів. Визначали популяційні рівні аеробної (S.aureus, E.fecalis, E.coli, P.vulgaris, K.pneumoniae), анаеробної (B. Bifidum, B.lactis), оцінювали функціональний стан нирок, загальний стан хворих за шкалою Лайкерта. Статистичну обробку даних проводили за допомогою комп`ютерних програм "Statgrafics" та "Excel 7.0". Результати. У хворих на синдром подразненого кишечнику наростання вмісту порожнинної мікрофлори товстої кишки E. Coli, S.aureus, P.vulgaris, K.pneumoniae, E.faecalis за зниження B. Bifidum, B. Lactis супроводжується порушенням функції нирок із розвитком канальцевої протеїнурії та гальмуванням проксимальної реабсорбції іонів натрію. Висновок. Виявлені більш істотні прояви дисбактеріозу, погіршення загального стану хворих за шкалою Лайкерта та функціонального стану нирок у хворих на синдром подразненого кишечнику з діареєю порівняно до вищезазначеного синдрому із закрепом пояснюється розвитком зневоднення за умов діареї.

In experiments on 76 albino non-line male rats it was established, that the duration of the experimental biliary peritonitis 24 hours after discrete flow of autobile from the common bile duct of rats through the formed defect of its wall by thermocoagulation into peritoneal cavity, causes of the possible growth of optical density of blood plasma at wavelength of 280 nm and kidneys damage with disorders of the proximal, distal reabsorbtion of sodium ions and decrease of proteine excretion. The determination of optical density of blood plasma in case of experiments might be explained as a highly sensitive diagnostic test of biliary peritonitis and dysfunction of the kidney.

Згідно з найновішими дослідженнями світових і вітчизняних медичних центрів поширеність вузлових форм зоба протягом останніх 30 років продовжує невпинно зростати [1-4]. За даними Все світньої організації охорони здоров'я, поширеність клінічно безсимптомних вузлів в щитоподібній залозі (ЩЗ) у йододефіцитних регіонах світу залежно від тяжкості йодного дефіциту досягає від 20 до 76 % серед популяції, а в районах з достатньою кількістю йоду-4-7 % осіб [5]. За оцінками American Thyroid Association, кількість хворих на вузлові форми зоба за десять років постійно зростає на 3,8-4,2 % [6]. Хірургічне втручання є одним із найбільш поширених методів лікування вузлових форм зоба, однак клініцисти дедалі частіше звертають увагу на віддалені наслідки операцій на ЩЗ. За різними даними, залежно від обсягу первинної операції, регіонального статусу йодного дефіциту і тривалості спостереження від 0,3 до 21,5 % [7] та навіть від 3 до 80 % [8, 9] хворих на вузлові форми зоба оперу