Гострі ушкодження зв’язкового апарату надп’ятково-гомілкового суглоба є одними з найпоширеніших видів травм опорно-рухової системи. До даного типу ушкоджень переважно залучається латеральний зв’язковий комплекс, що включає передню надп’ятково-малогомілкову зв’язку, п’ятково-малогомілкову та задню надп’ятково-малогомілкову зв’язки. Мета дослідження – оцінити можливості ультразвукового дослідження з використанням стрес-тестів при різних ступенях ушкодження латеральної групи зв’язок надп’ятково-гомілкового суглоба унаслідок гострої інверсійної травми. Матеріали і методи. У діагностиці ушкоджень зв’язкового апарату надп’ятково-гомілкового суглоба пріоритетним залишається первинний огляд пацієнта лікарем-травматологом. При показаннях виконують рентгенографію з метою виключення переломів. У стандартну процедуру додаткових методів дослідження для оцінки ушкоджень опорно-рухового апарату включено сонографію. УЗД має ряд переваг над додатковими методами дослідження, а саме, комп’ютерною томографією та магнітно-резонансною томографією для оцінки стану зв’язкового апарату суглобів, зокрема здатність проводити динамічну оцінку та стрес-тести в реальному часі, уникаючи ризиків радіаційної експозиції. Одночасно проводили сонографічне дослідження травмованого та контрлатерального суглоба апаратами Aloka SSD 2000 і Acuson Antares (Siemens) з використанням високочастотних широкосмугових датчиків із робочою частотою 7–12 МГц. Результати досліджень та їх обговорення. У дослідженні взяли участь 43 пацієнтів віком від 19 до 48 років із гострою інверсійною травмою зв’язок надп’ятково-гомілкового суглоба, з них ‒ 26 (60,47 %) чоловіків та 17 (39,53 %) жінок. Середній вік обстежуваних становив (26,3±4,8) року. Обстеження в більшості випадків проводили на 4–6 день із моменту травми після обов’язкового попереднього огляду лікарем ортопедом-травматологом. У процесі клінічного та сонографічного обстежень ушкодження зв’язок I ступеня виявлено в 12 (27,90 %) пацієнтів. Частковий розрив зв’язок (II ступінь) був у 26 (60,47 %) травмованих. Ушкодження III ступеня (тяжкі) – повний розрив зв’язки зі значним болем, набряком та гематомою виявлені у 5 (11,63 %) осіб. Висновки. Сонографія має високу чутливість у діагностиці ушкоджень зв’язок латерального відділу надп’ятково-гомілкового суглоба. Вона є особливо цінним методом ранньої діагностики, коли її застосовують для оцінки розриву зв’язок, проводячи стрес-тести при гострій травмі в реальному часі. Отримані результати потребують подальшого дослідження з метою розробки технологічного обладнання та удосконалення методики проведення стрес-тесту, що якісно покращить результати сонографії латеральної групи зв’язок при гострій інверсійній травмі надп’ятково-гомілкового суглоба.

Резюме. У структурі травм надп'ятково-гомілкового суглоба переважають ушкодження зв'язок, які можуть становити 70-75 % усіх ушкоджень даної ділянки. сьогодні "золотим стандартом" у діагностиці ушкоджень зв'язкового апарату вважають магнітно-резонансну томографію (МрТ) з чутливістю 90 % і специфічністю 83 %. Однак обмежена доступність МрТ та висока вартість обстеження не дозволяють сьогодні включити цей метод діагностики в алгоритм діагностичних заходів при ушкодженні зв'язкового апарату надп'ятково-гомілкового суглоба. Доступним методом візуалізації ушкоджень зв'язок надп'ятково-гомілкового суглоба є ультразвукове обстеження. Однак анатомічні особливості ділянки надп'ятково-гомілкового суглоба ускладнюють процедуру УЗ-дослідження зв'язкового апарату, що залишається предметом обговорень в іноземній науковій літературі. Мета дослідження -використовуючи анатомічні орієнтири, визначити оптимальне положення сонографічного датчика для отримання чіткої візуалізації та проведення ультразвукової оцінки зв'язок ділянки надп'ятково-гомілкового суглоба у людей молодого віку. Матеріали і методи. У дослідженні взяло участь 36 людей молодого віку, з них -19 чоловіків і 17 жінок. середній вік обсте-жуваних становив (21,3±1,26) року. Проводили одночасне сонографічне дослідження обох суглобів. Загалом обстежено 72 суглоби. Обстеження виконували апаратом aloka ssd 2000 з використанням високочастотного широкосмугового датчика з робочою частотою 7-12 МГц. Надп'ятково-гомілковий суглоб досліджували в чотирьох положеннях датчика: передньому, боковому, задньому і присередньому. В якості анатомічних орієнтирів використовували суглобову щілину надп'ятково-гомілкового суглоба, передній та задній край бічної кісточки, великий та малий горбки присередньої кісточки. Результати досліджень та їх обговорення. На ехограмах зв'язки надп'ятково-гомілкового суглоба ідентифікувались як гі-поехогенні, фібрилярні структури з властивостями анізотропного ефекту. Вираження анізотропного ефекту залежало від кута розташування датчика відносно зв'язки. результати, отримані в процесі сонографії, свідчать про доцільність упровадження в повсякденну практику ультразвукового методу діагностики з метою ідентифікації ушкоджень зв'язкового апарату надп'ятково-гомілкового суглоба. Висновки. Дані, отримані в процесі дослідження, свідчать про доцільність упровадження в повсякденну практику ультразву-кового методу діагностики при травматичних ушкодженнях зв'язкового апарату надп'ятково-гомілкового суглоба. Знання нормальної анатомії і позиціонування УЗ-датчика з використання анатомічних орієнтирів має важливе значення для опти-мального відображення обстежуваних структур суглоба.