У статті обговорені біологічні властивості рослинних препаратів, що не є настільки широко використовуваними в практичній медицині, тому їх призначення при гнійно-септичних інфекціях не могло спричинити поширеної стійкості до них. Метою роботи було встановлення та порівняння спектра протимікробних властивостей настоянок лікарських рослин для формування резерву нових джерел протимікробних засобів, одними з яких можуть бути екстракти з рослин. Скринінг протимікробних властивостей іn vitro провели для 12 рослинних настоянок на 15 тест-штамах мікроорганізмів. Виявлено наявність протимікробних властивостей у настоянок лікарських рослин, найпереконливіші результати відзначені в настоянок арніки гірської, ехінацеї пурпурової та евкаліпту. Щодо референтних штамів мікроорганізмів, мінімальна інгібуюча та мінімальна бактерицидна концентрації яких коливались від 1 : 128 до 1 : 32, помірна активність відзначена у настоянок м’яти перцевої та софори японської з показниками від 1 : 32 до 1 : 8. У свою чергу, спектр протимікробних властивостей виявився широким до колекційних штамів, що було прогнозованим, але на особливу увагу заслуговують результати, отримані з дослідження впливу на клінічні штами мікроорганізмів, які є поліантибіотикорезистентними. Так, протимікробна активність настоянок рослинного походження зменшувалась на одне розведення щодо кожного чутливого виду, а інколи співпадала, що свідчить про відсутність стійкості до даних препаратів і визначає як рівномірно чутливі референтні колекційні та клінічні штами до екстрактів рослин. Отримані результати продемонстрували, що екстракти рослин є потенційним резервом для формування нових джерел протимікробних засобів, особливо стосовно антибіотикорезистентних клінічних штамів мікроорганізмів, які формуються під постійним впливом синтетичних і напівсинтетичних препаратів.