The article looks at the literary hermeneutics in the context of natiosophic ideas by H.-G. Gadamer, S. During, M.  Heidegger, E. Smith, E. Said, D. Dontsov. It investigates the freedom-centred nature of nationalism, discovers new meanings of the concept “cultural nationalism”, as well as the key concepts of the natiosophic aesthetics. The research outlines the natiosophic specifics of the interpretation system through the comprehension of the various concepts. It sums up that nationalist interpretation is essentially natiologic (natiosophic), however, it is also literary, with the coherent semantic level of cognition. The evaluation here dominates over the formal-and-aesthetic level, which is quite common for such type of experience. Culturological aesthetics in the ontological existential dimension is deeply rooted in the nation’s being. It has a pronounced nation-creating nature, targeted at establishing a national identity that is grounded on the national idea. Under the colonial oppression, it finds its expression in the interpretation of the fiction texts as a writer’s spiritual-and-worldview systems of values.

The article introduces and investigates the concept of a "text-transform" based on the novel and short-novel plots of the drama works of the Ukrainian dramatists of the late 19th – early 20th centuries. The text-transform is defined as a message by a different author, with a different structure, different code, composition, and fable, sometimes, with a different system of images. This research paper also looks at the different levels of transformations: dramatization, adaptation, and a based-upon play. The early 20th century sees actualization of the secondary communication strategy, when in the process of transformation of the narrative elements, dramatists exploit the strategy of preservation, shortening, expanding, and changing text blocks. It is determined by the theatre-specific process and pragmatic orientation on the stage manifestation. Meanwhile, expanding and changes are aimed to explicate and intensify the current and preserved relationships between the characters in the text-transforms.

У статті досліджується ідея державності як концептуальна засада публіцистики Дмит ра Донцова. З'ясовано, що світоглядні акценти Д. Донцова базувалися на патріотизмі, активній національній свідомості та імперативі державної самостійності. В основу консолідації нації дослідник покладав природний процес еволюціонування національної самосвідомості індивідуума.Ключові слова: Дмитро Донцов, ідея державності, національна ідея, публіцистика, українські письменники-класики. Постановка проблеми. В історії української публіцистики ХХ століття помітно вирізняється творчість видатного політичного філософа, громадсько-політичного діяча, публіциста, есеїста, редактора, видавця, літературного критика, ідеолога вольового націоналізму Дмитра Донцова (1883-1973). За роллю, котру відіграв цей мислитель як протагоніст в історії української культури й характером ідейного світу, його не випадково порівнюють з італійцями Джузеппе Мадзіні та Паскуале Манчіні, іспанцями Мігелем де Унамуно та Хосе Ортеґою-і-Ґассетом, англійцями Гілбертом Кійтом Честертоном та Томасом Стернзом Еліотом, німцями Йоганном Фіхте та Освальдом Шпенґлером, французами Морісом Барре та Шарлем Морра тощо. Творчості Д. Донцова присвячено значну кількість різних за обсягом, світоглядною заангажованістю та науковою спрямованістю праць авторства С.

Предметом нашого дослідження є тлумачення героїзму як естетико-герменевтичного концепту в українській публіцистиці 20-30 років ХІХ століття на матеріалі есеїстки Дмитра Донцова. Виявлено, що героїзм розкриває свою сутність у контексті суголосних ідей: елітаризм (лицарськість), історизм, окциденталізм, активізм (чинність), пов'язаних з поняттями жертовного патріотизму, романтизму, готики, національної свідомості тощо. Ключові слова: Дмитро Донцов, герменевтика, героїзм, публіцистика, есе. Постановка проблеми Актуальність теми зумовлена прагенням дослідити сутність та специфіку одного з найсучасніших концептів сьогодення-героїзм, який з огляду на суспільно-політичні катаклізми й протиріччя потребує, на наш погляд, цілісної аксіологічної інтерпретації й тлумачення. Вважаємо, що наочніше та доцільніше було б простежити його, звернувшись до найяскравіших прикладів минулого, яке, як справжній цінний історичний досвід, живить сучасність та мусить надихати прийдешні покоління до боротьби та небайдужості. Відтак, звернення до публіцистики націософського герменевта та філософа Дмитра Донцова допоможе віднайти ті ключові сегменти, які, щиро у цьому переконані, змусять сучасний політикум та у цілому різномисляче суспільство до розмислення над складнощами вибору майбутнього країни, над доцільністю вже обраного шляху, щоб зорієнуватися, яким історичним шляхом їй крокувати, з метою протидії націоруйнівним стратегіям і практикам культурного імперіалізму та космополітизму, зокрема в контексті російсько-української війни. Мета статті-у націософському аспекті протрактувати героїзм як естетико-герменевтичний концепт у публіцистиці 20-30 років ХХ століття, зокрема на матеріалі літературно-критичних есе Дмитра Донцова «Поетка українського Рисорджименто (Леся Українка)», «Провідна верства козацька у І. Котляревського», «Геть