The article highlights the main aspects of distance learning in the context of training future teachers of musical art. The study identifies the main approaches to the implementation of distance learning, identifies the pedagogical features and the most effective technologies and methods of distance learning in higher education institutions. The article forms the objectives, providing for the implementation of conceptual foundations for the training of future teachers of musical art in higher education institutions. The study presents theoretical and methodological substantiation of the concept of distance education, the profession of music art teacher and pedagogical foundations for higher education based on the conclusions of researchers and scientists on the relevant problem. Distance learning is widespread in today's global development, especially in the pandemic. This type of learning is an alternative to traditional learning, because it simplifies the educational process and is available to more people, develops the individual traits of each person in an online learning environment. Distance learning encourages the creation of online platforms that involve individual tasks and build competencies in various fields and branches. The study used the integrative method of synthesis and analysis of the main trends of distance learning. Research, descriptive and scientific methods were also applied to study aspects of the training of future teachers of musical art. The results of the study identified effective foundations for teacher education that improve distance learning.

The importance of the topic of this article is due to the fact that during the reform of the educational process innovations are needed in the self-training of teachers, so it is important to explore the strategic objectives of contemporary education: formal, nonformal, informal. The purpose of the article is to study and justify the importance of teacher activity in the pedagogical process, highlighting the strategic objectives of formal, nonformal, informal education for self-improvement in the postmodern society. The article gives a theoretical justification for the concepts of formal, nonformal and informal education, considers the innovative perspectives of these concepts in the research of foreign scientists; determined effective conditions for the implementation of nonformal education through the integration platform tools; the specifics of integration of formal, nonformal and integrated education are presented. Nowadays, the change of these forms of education is associated not only with the independent development of each of them, but also with the tendency to combine their prospects. Moreover, it has become clear that formal education, although systemic but inertial, is not able to efficiently respond to students’ demands. As a result, it cannot provide the real continuity necessary for the personal and professional development of a contemporary individual, doomed to a lifelong learning in the conditions of high dynamic changes in the world around.

Розглядаються питання організації діяльності закладів суспільної опіки дітей та молоді у ХІХ-початку ХХ століття, де дитячі притулки займали особливе місце. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури, енциклопедичних матеріалів, архівних документів виявлено роль держави, щодо поліпшення справи опіки та піклування підростаючого покоління, визначено значимість громадських об'єднань, благодійних організацій та приватних ініціатив стосовно вирішення проблем дитячої безпритульності, сирітства, злочинності через організацію різних типів закладів суспільної опіки та оновлення змісту їх навчально-виховного процесу з акцентом на морально-духовний аспект і профорієнтацію Ключові слова: опіка, піклування, навчання, виховання, дитячі притулки, заклади суспільної опіки Рекомендовано до публікації д-р пед. наук Зеленська Л. Д. Дата надходження рукопису 24.10.2017 Фомін Володимир Вікторович, кандидат педагогічних наук, доцент, професор, кафедра теорії і методики мистецької освіти та диригентсько-хорової підготовки вчителя, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, вул. Алчевських,

No abstract

Метою статті є висвітлення впливу інноваційних форм на підготовку майбутнього вчителя музичного мистецтва в процесі навчання в магістратурі. В контексті дослідження були використані методи: теоретичного аналізу мистецтвознавчої, методичної та педагогічної літератури; моделювання змісту музичної освіти та інші. Аналіз типу педагогічного мислення є базовим для студентів-магістрантів й охоплює оперативне мислення через жваве сприйняття найкращих методичних рішень, відходження від звичних стереотипів професійної діяльності через гнучке мислення, творче експериментування та новаторство, урахування можливостей моделювання сучасного уроку та передбачуваних результатів тощо.У ході дослідження було теоретично обґрунтовано значущість професійно-орієнтованих завдань в контексті вирішення питань професійної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва в умовах здобуття другого освітнього рівня вищої освіти. Визначено, що проектування освітніх програм для студентів за спеціальністю 014 Середня освіта (Музичне мистецтво) орієнтує здобувачів другого магістерського рівня на формування особливого типу поліфонічного мислення. Доведено, що такий тип мислення є пріоритетним для вирішення професійно-орієнтованих завдань на заняттях «Методика викладання дисциплін кваліфікації», «Практикум за кваліфікацією», «Методика викладання інтегрованого курсу мистецтва в ЗОШ». Виділено етапність моделювання професійно-орієнтованих завдань: попередній етап впливає на хід наступного (метод перспективи та ретроспективи); вирішення складних ситуацій (метод емпатії, співпереживання); обов’язкова спільна діяльність учасників (метод комунікативного пошуку); опис психолого-педагогічної ситуації (метод конструювання змісту компонентів музичної освіти, кейс-метод) та об’єкта ігрового імітаційного моделювання (метод спостереження); контроль ігрового часу (метод фіксації); заздалегідь розроблена система аналізу та оцінок (метод рефлексії); особливості сприймання та аналізу мистецьких явищ (метод художньо-творчого аналізу); елементи художньо-творчого змагання (метод творчого діалогу).