The strategy of integration development of Ukraine envisages, in particular, the implementation of international standards of justice in the legal system of Ukraine. The article explores the essence of such a legal category as ‘the standard of criminal procedural proof’. The rules of evidence in the Anglo-Saxon and continental legal systems in the context of this issue are analyzed, as well as domestic criminal procedural legislation on the peculiarities of assessment of evidence in various criminal proceedings and at various stages. Conclusions are made on the existence of objective evidence of standards in the Anglo-Saxon family of law (‘beyond reasonable doubt’ and ‘probability balance’) and the subjective standard of proof in the countries of the continental system of law (‘on the basis of internal conviction’). The opinion on the lawfulness and expediency of the allocation of certain objective standards of proof and in domestic criminal proceedings is expressed.

The urgency of the article stated in the article is due to the need to revise traditional scientific views on certain peculiarities of criminal procedural evidence in connection with the expansion of the adversarial nature of domestic criminal proceedings. The purpose of the paper is to determine the essence of the category ‘burden of proof’ and justify the necessity of introducing it into scientific and law enforcement circulation. The main approach to the study of this problem was to carry out a critical analysis of the norms of the current criminal procedural legislation that regulates the requirements regarding the burden of proof and the views expressed on their proper understanding and application. The publication expresses the view that the distinction between such legal categories as ‘burden of proof’ and ‘burden of proof’ is proposed, the definition of the concept of ‘burden of proof’ is proposed and the rules for burden sharing between parties of criminal proceedings are analyzed. The material of the article represents both theoretical and practical value. They can be used for further research into the essence of the concept of ‘burden of proof’, as well as for proper understanding and enforcement of criminal procedural law enforcement activities.

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального процесу, директор Інституту підготовки кадрів для органів юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Стаття присвячена дослідженню проблем апеляційного оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування.Актуальність обраної теми зумовлюється тим, що забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій або бездіяльності є однією з основних засад кримінального провадження. Реалізація вказаної засади має певні особливості під час досудового розслідування, які пов'язані із законодавчим обмеженням можливості оскарження рішень слідчого судді.Метою статті є визначення проблем оскарження ухвал слідчого судді, постановлених під час досудового розслідування, а також формулювання пропозицій щодо їх розв'язання.Аналізуються законодавчі обмеження можливості оскарження зазначених ухвал та обмеження на оскарження рішень слідчого судді під час досудового розслідування, встановлених статтею 309 КПК України. Аргументується, що ці обмеження порушують конституційне право учасників кримінального провадження на оскарження судових рішень і позбавляють можливості ефективно захищати особисті права, оскільки в підготовчому судовому провадженні не передбачена можливість розгляду скарг і заперечень на постанови слідчого судді.Аналізується судова практика із зазначених питань, яка свідчить, що суди відмовляють у розгляді скарг і заперечень у підготовчому провадженні. Однак Верховний Суд допускає можливість оскарження й інших, крім передбачених у статті 309 КПК, рішень слідчих суддів під час досудового розслідування. Також досліджується законодавча помилка, допущена в ч. 3 ст. 309 КПК, яка фактично забороняє оскарження скарг на рішення слідчого судді, а не оскарження ухвал слідчого судді під час підготовчого провадження. Висуваються пропозиції щодо усунення цієї помилки.Формулюються пропозиції щодо розширення прав учасників кримінального провадження на оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування.Ключові слова: апеляційне оскарження, кримінальне провадження, досудове розслідування, слідчий суддя, ухвала слідчого судді.

The article is dedicated to the explanation of such legislative defects as gaps in the criminal procedural legislation during court decisions appeal. Within the framework of the study the attention focuses on the fact that regulatory rulemaking of the court decisions appeal in criminal proceeding contains multiple gaps that affect negatively at its practical implementation. Detailed analysis of the gaps in the criminal procedure legislation has been carried out. By reference to specific aspects of the judicial review implementation, the gaps classification according to their subject is proposed.  More specifically the following gaps in the rulemaking of the court decisions appeal in criminal proceedings are identified: 1) concerning the object of appeal; 2) concerning the appealer; 3) concerning the subject of appeal; 4) concerning the appeal procedure, etc. It is pointed out that number of legal regulation gaps regarding the identification of the object of appeal is quite significant. Such gaps arise in response to the determining a list of court decisions by the legislator that are subject to appeal consequently making impossible reviewing those court decisions that are not directly enlisted. Such matter is illustrated by the example of the establishment of restrictions on the ability to appeal the investigating magistrate decisions. Considering the gaps concerning the appealer it is pointed out that in some cases the legislation does not provide the right of relevant parties for court decisions appeal or does not provide them with sufficient legal opportunities which limits a person’s constitutional privilege for court decision appeal review and his/her access to judicial proceedings. The analysis of gaps concerning the subject of appeal was also carried out. It is concluded with reason that such gaps arise due to the disadvantageous legislative determining of the issues which are allowed to appeal procedure. In the course of the research attention is drawn to the fact that the criminal procedural legislature furthermore contains other gaps in the rulemaking of court decisions appeal. In particular they concern the appeal procedure itself, implementation of the rights of its participants and some other issues. By way of illustration of the given type of gap it is indicated that the opportunity of implementation of the right to appeal for those persons who are directly granted with it by the law may be complicated due to the shortage of the actual opportunity to appeal against the judgment, in light of the high requirements for its content and format, advanced by the domestic lawmaking body. In the article motions considering eliminating and overcoming the enlisted legislative defects are formulated.

No abstract