No abstract

У роботі досліджено структуру квазикристалічних стопів Al-Cu-Fe, леґованих Силіцієм або/та Бором, із застосуванням метод металографічної, рентґенофлюоресцентної та рентґеноструктурної аналіз. Визначено вплив леґувальних елементів на відносний вміст фаз у структурі. Показано, що найбільший вміст ікосаедричної квазикристалічної ψ-фази досягається у стопі Al 55 Cu 25 Fe 12 Si 7 В 1. Леґування Силіцієм і Бором сприяє зменшенню у структурі стопів вмісту фаз, багатих на Ферум. Корозійні властивості у водних розчинах солей NaCl і Na 2 SO 4 (pH = 7,0) вивчено із залученням ґравіметричної та потенціодинамічної метод. Поверхню стопів після перебування у сольових розчинах досліджено методою електронної сканувальної мікроскопії. Встановлено, що найбільш неґативне значення стаціонарного потенціялу має нелеґований стоп Al 63 Cu 25 Fe 12. Зі збільшенням вмісту як Силіцію, так і Бору у складі стопів значення стаціонарних потенціялів неперервно зміщуються в бік більш позитивних значень. Показано переважний вплив Силіцію порівняно з Бором на пониження хемічної активности стопів. Визначено, що досліджені стопи кородують у сольових розчинах за електрохемічним механізмом з кисневою деполяризацією. Руйнування стопів відбувається внаслідок вибіркової корозії заліза у складі стопів Al-Cu-Fe. Тому опір корозії стопів підвищується зі зменшенням вмісту у структурі леґованих стопів фаз, багатих на залізо. Позитивний вплив Силіцію та Бору на корозійну стійкість стопів підтвер

The formation of quasicrystalline decagonal phase and related crystalline phases was investigated by a combination of optical metallography, powder X-ray diffraction, atomic absorption spectroscopy and differential thermal analysis. Corrosion behaviour of quasicrystal Al–Ni–Fe alloys was studied by gravimetric and potentiodynamic polarization experiments in saline and acidic solutions at room temperature. The decagonal phase exhibits two modifications (AlFe- and AlNi-based) depending on the composition. In Al72Ni13Fe15 alloy it coexists with monoclinic Al5FeNi phase. In Al71.6Ni23Fe5.4 alloy crystalline Al13(Ni,Fe)4, Al3(Ni,Fe)2, and Al3(Ni,Fe) phases are seen adjacent to the quasicrystalline decagonal phase. Stability of quasicrystal phase up to room temperature was shown to be connected with its incomplete decomposition during cooling at a rate of 50 K/min. Al72Ni13Fe15 alloy has more than twice larger volume fraction of this phase compared to that of Al71.6Ni23Fe5.4 alloy. A dependence of microhardness on composition was observed as well, with Al72Ni13Fe15 alloy having substantially higher values. In acidic solutions, Al71.6Ni23Fe5.4 alloy showed the best corrosion performance. In saline solutions, the investigated alloys remained mainly untouched by corrosion. Mass-change kinetics exhibited parabolic growth rate.

The conducted quantum-chemical modeling (Gaussian 09, B3LYP functional) of competing interaction with Cu + -ions of water molecules and unsaturated organic acids: acrylic (HA), maleic (H2M), fumaric (H2F). As a result found that in the presence of the molecular form and part of the deprotonated forms (HM -, HF -, M 2-, F 2-), the Cu + -ion is able to attach to three water molecules. In the presence of anions Ato two. Only the two complexes ([Cu + (H2O)2(H2F)] and [Cu + (H2O)2(F 2-]) in the (dπ-pπ)-interaction participate with both Carbon atoms of the (C=C) fragment unsaturated acid. In other cases, the π-bond with the central atom forms one Carbon atom, despite the fact that the interatomic distances (Cu + -C1) and (Cu + -C2) are close to each other and practically coincide with the corresponding values found experimentally for such compounds. Water molecules act synergistically on the π-bond energy in [Cu + (H2O)n(L)] complexes. In some cases, the Eb(Cu + -C1) growth effect reaches 40 %. Herewith, the water molecules offset the difference in the π-bond energy due to the number of carboxyl groups and the geometry of the acid. Furthermore, the mutual influence of σ-bonds (H2O-Cu + ) in π-complexes is antagonistic. Each subsequent water molecule reduces the binding energy of the previous one by at least 20 %. АнотаціяМетодом квантово-хімічного моделювання (Gaussian 09, функціонал B3LYP) досліджено конкуруючу взаємодію з Cu + -іонами молекул води та ненасичених органічних кислот: акрилової (HA), малеїнової (H2M), фумарової (H2F). Виявлено, що в присутності молекулярної форми та частини депротонованих форм (HM -, HF -, M 2-, F 2-) Cu + -іон здатен приєднати до трьох молекул води. У присутності аніонів A --до двох. Лише у двох комплексах ([Cu + (H2O)2(H2F)] і [Cu + (H2O)2(F 2-]) у (dπ-pπ)-взаємодії беруть участь обидва атоми Карбону (C=C)фрагменту ненасиченої кислоти. В інших випадках π-зв'язок з центральним атомом утворює один атом Карбону, незважаючи на те, що міжатомні відстані (Cu + -C1) і (Cu + -C2)близькі між собою і практично збігаються з відповідними величинами, знайденими експериментально для подібних сполук. На енергію π-зв'язку в комплексах [Cu + (H2O)n(L)] молекули води діють синергічно. У окремих випадках ефект зростання Eb(Cu + -C1) досягає 40 %. При цьому молекули води нівелюють різницю величин енергії π-зв'язку, яка обумовлена кількістю карбоксильних груп і геометрією кислоти. Взаємний вплив σ-зв'язків (H2O-Cu + ) в π-комплексах має антагоністичний характер. Кожна наступна молекула води зменшує енергію зв'язування попередньої не менш ніж на 20 %. Ключові слова: π-комплекси Cu + ; ненасичені органічні кислоти; квантово-хімічне моделювання; енергія зв'язків. Аннотация Методом квантово-химического моделирования (Gaussian 09 функционал B3LYP) исследовано конкурирующее взаимодействие с Cu + -ионами молекул воды и ненасыщенных органических кислот: акриловой (HA), малеиновой (H2M), фумаровой (H2F). Выявлено, что в присутствии молекулярной формы и части депротонированных форм (HM -, HF -, M 2-, F 2-) Cu + -ио...

No abstract