The platelet automesoconcentrate is a complex biotechnological product based on autologous growth factors and oligopeptides obtained from the patient's blood platelets. The purpose of this study was evaluation of our own first treatment results and improvement of the quality of life in patients with pathology of the musculoskeletal system after treatment with platelet automesoconcentrate. Material and methods. We analyzed the results of 76 patients (24 patients with knee osteoarthritis, 21 patients with epicondylitis of the elbow joint and 31 patients with the knee joint meniscal lesions Stoller I-IIb), who were treated in the clinic of the State Institution "Institute of Traumatology and Orthopedics" of Academy of Medical Sciences of Ukraine and in the “Virtus” clinic. The quantitative and qualitative evaluation of pain was performed by visual analog scale score. The evaluation of dysfunction and quality of life were performed by the standardized Lysholm and Oxford scales according to the affected segment and pathology. Results and discussion. The positive dynamics of the knee joint functional ability was observed in cases of the 1 and 2 osteoarthrosis grades by 43.6% and 62.1% (in a year). In patients with osteoarthrosis grade 3, a slight improvement was observed in a short-term period, but after 6 months received results gradually decrease and after a year, they were only 4.3% compared with the baseline level (Oxford). The positive dynamics of the elbow joint functional ability for 3 months was 75%. In general, after 6 months, full recovery of the elbow joint function was observed in 15 patients, restrictions at high physical exertion remained in 6 patients. In case of the knee joint menisci lesion, an increase in functional activity was observed in 23 cases by more than 58.8% (Oxford) and increased mean values from 70 (before treatment) to 82 points (Lysholm). Conclusion. The study showed advantages of the platelets automesoconcentrate in patients with osteoarthrosis and the knee meniscal lesions, elbow joint epicondylitis, in clinically difficult cases with the ineffectiveness of previous treatment

Блокуючий артрориз стопи гвинтом виконали у 8 пацієнтів (11 стоп) віком від 9 до 12 років. Дане оперативне втручання показане пацієнтам віком понад 14 років при першому ступені плоско-вальгусної деформації стопи за умови наростання недостатності заднього великогомілкового м’яза в динаміці, пацієнтам віком від 10 до 14 років із другим ступенем деформації у поєднанні з операцією на м’яких тканинах, пацієнтам віком від 7 до 14 років із третім ступенем деформації у поєднанні з операцією на м’яких тканинах та пацієнтам віком молодше 7 років із четвертим ступенем деформації при прогресуванні недостатності заднього великогомілкового м’яза та віком від 7 до 10 років — у поєднанні з операцією на м’яких тканинах. Перевагами блокуючого артроризу п’яткової кістки гвинтом є малоінвазивність втручанням та можливість корекції гнучкої плоско-вальгусної деформації стопи в дітей та підлітків у короткий термін із максимальним збереженням функції стопи, а ефективність операції залежить від скелетної зрілості кісток стопи.

Резюме. Проведено ретроспективний аналіз рентгенограм кульшових суглобів у пацієнтів із дитячим цере-бральним паралічем та встановлено, що коректна стандартизована укладка пацієнта при рентгенологіч-ному обстеженні кульшових суглобів є визначальною умовою для подальшого динамічного спостереження за рентгеноморфометричними показниками кульшових суглобів та вибору правильної тактики лікування. Методика включає чотири етапи: визначення величини контрактури у кульшових суглобах за допомогою клінічного обстеження, коректну укладку пацієнта при проведенні рентгенологічного обстеження, оцінку рентгеноморфометричних показників коректності укладки, оцінку діагностичних рентгеноморфометричних критеріїв кульшових суглобів. У групі пацієнтів з некоректною укладкою помилкове визначення рентгено-морфометричних показників кульшових суглобів наближається до 100 %, в той час як при коректній укладці спостерігається протилежна ситуація. Ключові слова: рентгенограма; кульшовий суглоб; дитячий церебральний параліч; рентгеноморфомет-ричні показники ÂñòóïПрофілактика та лікування прогресуючого спастичного зміщення стегна при дитячому цере-бральному паралічі (ДЦП) є окремою проблемою в лікуванні ортопедичних розладів при даному за-хворюванні. Цій проблемі сьогодні відводиться особливе місце, а в деяких розвинених країнах на-віть створюються державні протоколи для покра-щення надання допомоги зазначеній групі пацієн-тів [1][2][3][4].Для визначення тактики лікування, звичайно ж, необхідна коректна діагностика, яка дозволить чітко оцінити стан кульшового суглоба у пацієнта, спрогнозувати перебіг патологічного стану та обра-ти правильну тактику лікування.Діагностичні фактори, у свою чергу, можна розді-лити на клінічні та інструментальні. Серед останніх основну роль відіграють рентгеноморфометричні показники кульшового суглоба. Корект ність уклад-ки пацієнта при рентгенологічному обстеженні час-то має вирішальний вплив на тактику лікування.Коректні параметри укладки є загальновідомими, але досить часто їх важливість недооцінюється. Це може стати пусковим фактором подальших діагнос-тичних, а отже і лікувальних помилок.Метою даного дослідження стало покращення результатів визначення рентгеноморфометричних показників кульшових суглобів у пацієнтів з ДЦП шляхом удосконалення та стандартизації методики їх рентгенологічного обстеження, а саме усунення факторів, що здатні спотворити результати їх ви-значення. ˳êàðþ, ùî ïðàêòèêóº / To General Practitioner Провели ретроспективний аналіз рентгено-морфометричних показників кульшових сугло-бів пацієнтів із ДЦП, які розділили на 2 групи: 1) рентгеноморфометричні показники для ви-значення коректності укладки (відстань між лонним симфізом та верхівкою куприка, симе-тричність затульних отворів таза, перехрест пе-реднього та заднього краю кульшових западин); 2) діагностичні рентгеноморфометричні показ-ники (індекс міграції, шийково-діафізарний кут (ШДК)) [5][6][7]. Ìàòåð³àëè òà ìåòîäèВеличину згинально-привідної контрактури в кульшових суглобах встановлювали згідно з дани-ми історії хвороби.Для визначення...

Summary. We have developed a working classification of biotechnological products, defined the conceptual basis for their use in osteoarthritis and avascular necrosis of the hip and knee joints, and identified areas for further study and analysis of the results of the use of regenerative technologies in these diseases. The main conceptual principles of the use of regenerative technologies in osteoarthritis and avascular necrosis of the hip and knee joints include both the improvement of techniques for the introduction of biotechnological products and further study and improvement of biotechnological products used to treat these diseases, and a differentiated approach should combine the principles of evidence-based and personalized medicine.

Summary. Slipped capital femoral epiphysis (SCFE) is a multifactorial disease caused by a number of factors, and each of them can be triggered in its occurrence. Modern research is increasingly pointing to the leading role of epigenetic structures in the origin and course of this group of diseases. In recent years, the most promising area is the study of the role of microRNAs as an epigenetic factor that plays a leading role in the pathogenesis of multifactorial diseases. Objective: to develop a methodology for genetic genealogical examination of patients with juvenile epiphysiolysis of the femoral head. Materials and Methods. The study material was 26 patients with SCFE (15 girls and 11 boys) in different periods of sexual development: prepuberty – 7 patients, induction of puberty – 12 patients, and puberty and postpuberty – 7 patients. A questionnaire developed by us was used for clinical and genealogical research of the patients. The material for the epigenetic study, namely the study of microRNA-21 expression in patients with SCFE, was venous blood. Results. The expression of microRNA-21 in the blood of patients with SCFE is different (average expression is 0.86 conventional units) from those of healthy donors (average 0.393 conventional units) of the same age (p<0.05). Analysis of dependence on the period of sexual development revealed statistical differences in indicators depending on the group (p<0.05). No dependence of the level of microRNA-21 expression in patients with SCFE on sex and the period before or after surgery (p>0.05) was revealed. The obtained data on the probability of the influence of hereditary factors on the occurrence of SCFE are statistically significant (p<0.05). Conclusions. Our results of epigenetic and clinical genealogical research of patients with SCFE showed a high probability of influence of hereditary and epigenetic factors on the occurrence and course of this disease.