Мета: вивчити особливості якості життя у хворих із первинним епізодом біполярного афективного розладу (БАР) з урахуванням статі та клінічного варіанта дебюту захворювання. Матеріали і методи. Обстежено 153 хворих (65 чоловіків та 88 жінок) із первинним епізодом біполярного афективного розладу протягом 2011–2016 рр. з використанням шкали якості життя Mezzich в адаптації Н. О. Марути. Результати. Встановлено низькі показники якості життя при депресивному варіанті первинного епізоду БАР за всіма сферами: суб᾽єктивного благополуччя/задоволеності – (7,04±2,52) бала у всіх хворих, (7,86±2,80) бала у чоловіків і (6,56±2,21) бала у жінок (р<0,05), виконання соціальних ролей – (13,68±4,89) бала, (15,18±4,29) бала і (12,80±5,03) бала (р<0,05), зовнішніх життєвих умов – (16,11±5,73) бала, (17,34±5,47) бала і (15,39±5,78) бала (р>0,05), а також сумарного показника якості життя – (36,83±12,52) бала, (40,39±12,03) бала і (34,75±12,41) бала (р<0,05). У хворих із маніакальним варіантом показники за всіма сферами є високими: відповідно (26,91±3,64) бала, (28,07±2,96) бала і (24,75±3,99) бала (р<0,05); (36,78±3,91) бала, (38,20±3,10) бала і (34,13±4,05) бала (р<0,05); (26,70±3,10) бала, (27,80±2,91) бала і (24,63±2,39) бала (р<0,05) та (90,39±10,35) бала, (94,07±8,79) бала і (83,50±9,96) бала (р<0,05), а при змішаному варіанті – помірними: відповідно (6,91±4,30) бала, (8,50±4,76) бала і (5,00±3,08) бала (р>0,05); (13,09±6,55) бала, (15,67±7,37) бала і (10,00±4,18) бала (р>0,05); (13,91±4,46) бала, (16,00±3,85) бала і (11,40±4,10) бала (р>0,05) та (33,91±14,96) бала, (40,17±15,78) бала і (26,40±10,92) бала (р>0,05). Висновки. При депресивному варіанті первинного епізоду БАР виявлено низьку, а при маніакальному – високу самооцінку якості життя за всіма сферами, що зумовлено впливом актуального стану афективної сфери. При змішаному варіанті первинного епізоду виявлено помірні показники якості життя, що пов’язано з поліморфністю клінічних проявів та нестійкістю психоемоційного стану. У жінок показники якості життя за основними сферами нижчі, ніж у чоловіків, що пов’язано з більшою вираженістю депресивних проявів.

Сучасна політична та економічна ситуація в Україні обумовлює те, що явища еміграції та рееміграції входять до числа найактуальніших державних та суспільних проблемних питань. Згідно з даними Міжнародної організації з міграції, станом на 2011 рік кількість українських емігрантів складала близько 6,5 млн осіб (14,4 % постійного населення). Мета дослідження – вивчення синдромологічних особливостей депресивних розладів у емігрантів та реемігрантів. Матеріал і методи. Клінічно обстежено 98 емігрантів, 95 реемігрантів та 98 не емігрантів, хворих на депресивні розлади психогенного, ендогенного та органічного характеру. Результати. Виявлена більша ураженість реемігрантів типовими афективними синдромами – вітальної та апатичної депресії, а емігрантів – атиповими афективними синдромами, зокрема, тривожно-депресивними та ажитації, що можна пояснити впливом об’єктивних соціально-психологічних факторів, а також інтрапсихічною трансформацією актуальних стресогенних подразників, пов’язаних з еміграцією та рееміграцією. Висновки. 1. Фактор еміграції та рееміграції впливає на психоемоційну сферу емігрантів та реемігрантів, хворих на депресивні розлади різного ґенезу, про що свідчать особливості виявленої нами в процесі дослідження психопатологічної симптоматики. 2. Пацієнти з психогенними депресивними розладами найбільше піддаються впливу фактора еміграції, порівняно з пацієнтами із ендогенними та органічними депресіями. 3. Контингент емігрантів та реемігрантів відрізняється значуще більш вираженими ознаками соматизації, обсесивно-компульсивних розладів і тривожності, дещо вищими компонентами ворожості та фобічної тривожності. 4. Найбільш вираженими показниками, що характеризують депресивні та астенічні тенденції у реемігрантів, були ознаки депресії та міжособистісної сенситивності, а також індекс виразності дистресу. На наш погляд, причинами цих відмінностей є вплив об’єктивного фактора фрустрації у групі реемігрантів та тривожних побоювань щодо можливості продов­ження роботи за кордоном у зв'язку із психічним захворюванням – у емігрантів.

No abstract

Проблема біполярного афективного розладу (БАР) є однією з найактуальніших у сучасній психіатрії. Мета – дослідити особливості копінг-поведінки хворих із первинним епізодом біполярного афективного розладу з урахуванням гендерного фактора і клінічного варіанту дебюту БАР. Матеріал і методи. Проаналізовано особливості копінг-поведінки у 153 хворих із первинним епізодом БАР з використанням опитувальника «Способи долаючої поведінки» S. Folkman і R. Lazarus в адаптації Т. Л. Крюкової. Результати. Встановлено, що при депресивному варіанті первинного епізоду переважають стратегії втечі-уникнення – у 26,5 % всіх хворих, у 25,2 % чоловіків, у 27,3 % жінок; прийняття відповідальності – 17,5 %, 15,2 %, 18,9 %; пошуку соціальної підтримки – 17,5 %, 16,3 %, 18,3 %; менше значення мають самоконтроль – 13,0 %, 14,4 %, 12,1 %; дистанціювання – 8,3 %, 8,0 %, 8,5 %; планування вирішення проблеми – 7,7 %, 9,1 %, 6,9 %; конфронтаційний копінг – 6,5 %, 8,5 %, 5,3 % і позитивна переоцінка – 2,9 %, 3,3 %, 2,7 %. При маніакальному варіанті домінують конфронтаційний копінг – 26,6 %, 28,4 %, 23,1 %; рідше дистанціювання – 17,8 %, 21,0 %, 11,9 %; втеча-уникнення – 15,6 %, 13,8 %, 19,0 %; позитивна переоцінка – 15,3 %, 15,7 %, 14,5 %; планування вирішення проблеми – 9,1 %, 9,0 %, 9,2 %; самоконтролю – 7,3 %, 6,0 %, 9,8 %; пошуку соціальної підтримки – 6,6 %, 4,9 %, 9,9 % і прийняття відповідальності – 1,7 %, 1,2 %, 2,6 %. При змішаному варіанті переважають дистанціювання – 20,9 %, 19,2 %, 22,9 %; втеча-уникнення – 18,8 %, 17,2 %, 20,7 %; конфронтаційний копінг – 18,1 %, 24,4 %, 11,0 %; менше значення мають пошук соціальної підтримки – 14,8 %, 10,1 %, 20,0 %; самоконтроль – 9,4 %, 8,1 %, 10,9 %; прийняття відповідальності – 6,0 %, 6,8 %, 5,1 %; позитивна переоцінка – 6,2 %, 7,1 %, 5,1 % і планування вирішення проблеми – 5,8 %, 7,1 %, 4,3 %. Висновки. Хворим із первинним епізодом БАР притаманні гендерні особливості копінг-поведінки, що полягають у переважанні в чоловіків конфронтаційного копінгу, самоконтролю, планування вирішення проблеми і позитивної переоцінки, а у жінок – дистанціювання, пошуку соціальної підтримки, прийняття відповідальності і втечі-уникнення. Вирішальне значення для копінг-поведінки має клінічний варіант первинного епізоду, при цьому депресивний варіант асоційований зі стратегіями втечі-уникнення, прийняття відповідальності і пошуку соціальної підтримки; маніакальний – зі стратегіями конфронтаційного копінгу, дистанціювання та втечі-уникнення, а при змішаному варіанті вибір копінг-стратегії визначається актуальним психічним станом.

Проблема біполярного афективного розладу (БАР) є однією з найактуальних проблем сучасної психіатрії. Мета – вивчити клінічну феноменологію первинного епізоду біполярного афективного розладу з урахуванням гендерного фактора і клінічного варіанту дебюту БАР. Матеріал і методи. Проаналізовано особливості перебігу первинного епізоду БАР на підставі даних клінічного обстеження 153 хворих. Результати. Встановлено, що депресивному і змішаному варіантам дебюту ПЕ БАР притаманний раптовий початок (відповідно у 84,1 % чоловіків та у 72,0 % жінок, і у 83,3 % чоловіків та у 80,0 % жінок); а маніакальному – поступовий (66,7 % чоловіків і 62,5 % жінок). У структурі депресивного варіанта ПЕ БАР домінував знижений настрій (40,9 % і 54,7 %), рідше виявлялися прояви дратівливості (25,0 % і 25,3 %), притуплення емоцій (13,6 % і 18,7 %) та емоційна лабільність (15,9 % і 12,0 %). При маніакальному варіанті найпоширенішими симптомами були гіпертимність (у всіх хворих), ейфорія (86,7 % і 25,0 %, р<0,01) та дратівливість (66,7 % і 62,5 %); рідше – емоційна лабільність (40,0 % і 25,0 %), сенситивність (0,0 % і 12,5 %). Змішаний варіант дебюту характеризувався поєднанням депресивної і маніакальної симптоматики: зниженого настрою (83,3 % і 80,0 %), емоційної лабільності (100,0 %), дратівливості (66,7 % і 40,0 %), притуплення емоцій (16,7 % і 0,0 %), сенситивності (66,7 % і 80,0 %), гіпертимності (66,7 % і 60,0 %), ейфорії (50,0 % і 20,0 %). Висновки. Хворим з первинним епізодом БАР притаманні відмінності у клінічній феноменології, зумовлені переважно клінічним варіантом дебюту захворювання при другорядній ролі гендерного фактора. У чоловіків поширеніші ейфорійна симптоматика і емоційна лабільність, а у жінок – сенситивність. Виявлені закономірності можуть бути використані при розробці лікувально-реабілітаційних і профілактичних заходів при БАР.