No abstract

Heart failure (HF) is an important issue in cardiology. Some patients with HF have the low T 3 syndrome (LT 3 S). There is no consensus regarding the criteria for determining LT 3 S. ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України», м. Харків A -концепція та дизайн дослідження; B -збір даних; C -аналіз та інтерпретація даних; D -написання статті; E -редагування статті; F -остаточне затвердження статті Серцева недостатність (СН) -актуальна проблема кардіології. Синдром «низького трийодтироніну» (СНТ) спостерігають при СН. Немає єдиної думки щодо критеріїв визначення СНТ.Мета роботи -дослідити особливості визначення СНТ при СН і його зв'язок із перебігом захворювання.Матеріали та методи. У дослідження залучили 157 хворих на СН на тлі післяінфарктного кардіосклерозу. На першому етапі дослідження хворих поділили на 2 когорти: I -122 пацієнти з нормальними рівнями вільних Т 3в (T 3в ), Т 4 (Т 4в ) і тиреотропного гормона (ТТГ); II -35 хворих із СНТ (Т 3в ≤2,5 пмоль/л при нормальних рівнях Т 4в та ТТГ). На другому етапі в I групу включили 129 хворих без СНТ; ІІ -28 пацієнтів із СНТ (при Т 3в ≤2,07 пмоль/л). Визначили рівні ТТГ, T 3в і T 4в , реверсивного T 3 (T 3r ). Виконали ехокардіоскопію. Вивчили перебіг СН протягом 2 років.Результати. Частота СНТ (при Т 3в <2,5 пмоль/л) серед хворих на СН становить 22,3 %. Ризик повторної госпіталізації хворих із приводу декомпенсації, за ROC-аналізом, зростає при перетині точки розподілу Т 3в ≤2,07 пмоль/л (р = 0,0017). При Т 3в ≤2,07 пмоль/л поширення СНТ становить 17,8 %. Хворі із СНТ (при Т 3в ≤2,07 пмоль/л) молодші (на 2,5 року, р = 0,039), мають більші КДР (на 4,8 %, р = 0,010), КДО (на 10,2 %, р = 0,012), КСР (на 8,8 %, p = 0,003), КСО (на 20,1 %, р = 0,006), меншу фракцію викиду лівого шлуночка (на 9,5 %, р = 0,033), порівнюючи з пацієнтами без СНТ. Відносний ризик повторної госпіталізації хворих при СНТ (при Т 3в ≤ 2,07 пмоль/л) становить 2,224 [1,363-3,630] (p < 0,05).Висновки. Частота синдрому СНТ (за критерієм Т 3в <2,5 пмоль/л) серед хворих на СН становить 22,3 %; при рівні Т 3в ≤2,07 пмоль/л -17,8 %. Ризик розвитку повторної госпіталізації хворих за даними ROC-аналізу збільшується при перетині рівня Т 3в ≤2,07 пмоль/л. Хворі із СНТ (при Т 3в ≤2,07 пмоль/л) молодші, мають більшу дилатацію лівого шлуночка та меншу його фракцію викиду, більшу частоту коронарних інтервенцій і вищий ризик повторної госпіталізації, порівняно з пацієнтами без СНТ.Особенности определения синдрома «низкого трийодтиронина» при сердечной недостаточности и его влияние на течение заболевания С. Н. Пивовар, Ю. С. Рудик, Т. В. Лозик, В. Ю. Гальчинская, Т. А. Ченчик Сердечная недостаточность (СН) -актуальная проблема кардиологии. Синдром «низкого трийодтиронина» (СНТ) наблюдают у части больных СН. Нет единого мнения относительно критериев определения СНТ.Цель работы -исследовать особенности определения СНТ при СН и его связь с течением заболевания.Материалы и методы. Обследовали 157 больных СН на фоне постинфарктного кардиосклероза. На первом этапе исследования больных разделили на ...

No abstract

Predicting the course of heart failure (HF) is an urgent task of modern medical science. Given the increasing prevalence of the disease with age, it is necessary to take into account the presence of comorbid pathology. The aim of the research was to study the relationship between gene polymorphisms of the β-adrenoceptor system with non-toxic goiter (NTG) and the HF course. Materials and methods. The total of 285 patients with HF against the background of post-infarction cardiosclerosis were included into the study. Of these, 158 (55.42%) patients had a comorbidly unfavorable pathology - NTG. Genotyping of 4 polymorphisms (Gly389Arg of the β1-adrenoreceptor gene, Ser49Gly gene of the β1-adrenoceptor (β1-AP) gene, Gln27Glu of the β2-AP gene and Ser275 of the β3- G-protein subunit gene was performed usingpolymerase chain reaction (PCR). Genetic and epidemiological analysis was performed using the SNPStats software. The obtained results. The presence of the G-allele of the Ser49Gly polymorphism of the β1-AP gene is associated with an increase in the rate of NTG development (recessive heredity model, x2 = 3.719, p = 0.039). We found a tendency to the increase of NTG development rate (by 5.9%) in the presence of the allele C polymorphism of Ser275 gene GNβ3 (recessive model of heredity, x2 = 3,452, p = 0,068). The risk of "low triiodothyronine" syndrome development in patients with HF, running against the background of NTG increases in homozygotes (G / G) according to the polymorphism Ser49Gly (c, 145A> G) of the β1-AR gene (odds ratio (OR) = 9.19 (3.69-22.90), g = 0.044). In patients with HF, which runs against the background of NTG, with the presence of the G allele polymorphism Gln27Glu (c, 79C> G) of the β2-AP gene, the risk of reaching a combined endpoint within two years (OR = 3.05 (1.10-8.43) increases in a homozygous state and OR= 3.38 (1.47-7.82) in heterozygotes, at p = 0.008), the risk also increases with heterozygous (G / C) patients with the Gly389Arg (c, 1165G> C) polymorphism of the β1-AR gene in the presence of NTG (OR = 2.09 (1.00-4.37), p = 0.046). Conclusion. Congenital genetic differences in -adrenoceptor pathways may be associated with the development of non-toxic goiter and the long-term course of heart failure.

А ртериальная гипертензия (АГ) в настоящее время является одним из наиболее распространенных за-болеваний среди всей сердечно-сосудистой патологии. Риск развития сахарного диабета (СД) на фоне АГ повышается в 2,7 раза [1]. С другой стороны, в последнее время отмечается неуклонный рост СД. По прогнозам Whiting D.R. и соавт. заболеваемость СД в мире увеличится с 6,4 % в 2010 году до 7,7 % в 2030 году [2].Повышение артериального давления (АД) обнаруживает-ся у 2/3 больных с СД 2 типа [3]. Наличие АГ у пациентов с СД увеличивает риск развития микроваскулярных (рети-нопатия, альбуминурия) и макроваскулярных осложнений (инфаркт миокарда, инсульт). Предполагают, что инсули-норезистентность и нарушение толерантности к глюкозе не являются последствиями АГ, а оба заболевания имеют одинаковые генетически обусловленные причины [4].Таким образом, перед назначением антигипертензивной терапии необходимо провести детальное обследование больного на наличие СД 2 типа, особенно латентной формы в виде инсулинорезистентности и гиперинсулинемии без видимых симптомов заболевания и выраженной гипергли-кемии. При выборе антигипертензивного препарата в случае выявления нарушений углеводного обмена рекомендуется не применять препараты с негативным влиянием на метабо- Частая ассоциация сахарного диабета 2 типа с артериальной гипертензией, наличие ранних осложнений и прогрессирующее течение предопределяют актуальность подбора индивидуальной антигипертензивной терапии. C целью анализа практических назначений па-циентам с сопутствующим сахарным диабетом 2 типа изучили 71 историю болезни (35 пациентов -с гипертонической болезнью, 36 -с гипертонической болезнью и сахарным диабетом 2 типа). Установлено, что в группе пациентов с гипертонической болезнью диурети-ки назначены в 89% случаев, бета-блокаторы -в 69%, ИАПФ -в 57%, БРА -в 31%, антагонисты кальция -в 14%. В группе больных гипертонической болезнью и сахарным диабетом 2 типа диуретики принимали 78%, бета-блокаторы -70%, ИАПФ -47%, БРА -50%, антагонисты кальция -25% пациентов. Комбинированную терапию получали 89% больных гипертонической болезнью и 94% пациен-тов с гипертонической болезнью и сахарным диабетом 2 типа. Это свидетельствует, что лечение артериальной гипертензии у больных с сопутствующим СД 2 типа в практическом здравоохранении в целом соответствует рекомендациям ВООЗ и национальным стандартам. Особливості призначення антигіпертензивної терапії у хворих на цукровий діабет 2 типу: теорія і практика І. А. Зупанець, Ю. С. Рудик, О. В. Герасименко, О. Д. ІльченкоЧаста асоціація цукрового діабету 2 типу з артеріальною гіпертензією, наявність ранніх ускладнень і прогресивний перебіг зумов-люють актуальність підбору індивідуальної антигіпертензивної терапії в цій клінічній групі. З метою аналізу практичних призначень пацієнтам із супутнім ЦД 2 типу вивчили 71 історію хвороби (35 -із ГХ і 36 -із ГХ і ЦД 2 типу). Встановили, що в групі пацієнтів із ГХ діуретики були призначені у 89% випадків, бета-блокатори -в 69%, ІАПФ -у 57%, БРА -в 31%, антагоністи кальцію -в 14%. У групі пацієнтів із Г...