Проаналізовано залученість українських політиків та дипломатів до соціальної мережі Twitter та зіставлено особливості використання цієї соціальної мережі в межах їхньої професійної діяльності. Враховуючи те, що в Україні використання соціальних мереж як інструменту електронної дипломатії перебуває лише на стадії розвитку, стверджується про доцільність комплексного вивчення закордонного досвіду, який може бути корисним для українських дипломатів, допоможе їм успішно застосувати Twitter у дипломатичній діяльності. Дослідження українського контексту використання соціальної мережі Twitter як нової соціальної медіа-платформи актуалізується з погляду надання можливостей зменшити дистанцію у взаємовідносинах громадян та політиків, їхнього спілкування один з одним. На основі аналізу особистих сторінок вітчизняних політиків, виокремлено ТОП-10 українських політичних лідерів у мережі Twitter. Виокремлено ключові переваги для політичної та дипломатичної еліти України, які може надати присутність у Twitter: популяризація власного іміджу, налагодження контактів з іншими колегами-політиками та дипломатами, поширення власних думок та поглядів, можливість швидко реагувати на міжнародні події, зв'язок із громадянами, можливість відслідковувати настрої громадськості, реакцію на різноманітні події тощо. Наголошується на тому, що громадяни через мережу можуть звертатись до владної еліти «на пряму», впливати на прийняття важливих політичних рішень. Доведено, що відсутність досвіду в сфері Twitter-дипломатії, зумовлює труднощі, з якими зіштовхуються українські дипломати та політичні діячі. До них зараховано: поширену практику копіювання тексту повідомлень з однієї соціальної мережі в іншу; низьку активність політичної верхівки; відсутність зарубіжної аудиторії серед фолловерів. Наголошено на необхідності розроблення стратегії комунікації з громадськістю та колегами з інших держав, із врахуванням особливостей закордонного успішного дипломатичного дискурсу в межах Twitter-мережі.

Проаналізовано використання соціальних мереж органами державної влади у США та Україні у їхній практичній діяльності. Зіставлено присутність урядових структур США та України у соціальних мережах та кількість їх підписників. Стверджується, що соціальні мережі стали інноваційним інструментом цифрової політики та змінили форму сприйняття політичних процесів. Доведено актуальність дослідження щодо використання державними органами платформ соціальних мереж, як складової політичної діяльності у світлі трансформації традиційної політичної діяльності під впливом інформаційно-комунікаційних технологій. Наголошено, що присутність світових лідерів, політичних діячів, партій, державних структур та міжнародних організацій на платформах різних соціальних мереж є відображенням адаптації політичної сфери до науково-технічного прогресу та використання нових інструментів для комунікації владної еліти та суспільства. На основі аналізу сторінок органів державної влади в Україні та США наголошено, що поступово використання соціальних мереж імплементується у сферу державної діяльності. Проаналізовано, що урядові структури США використовують ширший спектр соціальних мереж, аніж державні органи України, в них загалом більше підписників, більше постів та активніша комунікація. Спостерігається позитивна динаміка використання цифрових технологій в Україні: під керівництвом Міністерства цифрової трансформації презентовано бренд цифрової держави "Дія" для реалізації концепції " держава в смартфоні". Наголошено, що соціальні мережі можуть бути ефективним інноваційним засобом здійснення політичної діяльності, однак тільки за використання його належним чином.