No abstract

Робота виконана на м'ясо-яєчних курях вітчизняної селекції, племінна робота з якими проводилася в ДДСП НААН. За тривалого розведення «у собі» методами масової селекції господарсько корисні ознаки м'ясо-яєчних курей вітчизняної селекції дещо погіршилися. У зв’язку з цим  виникла нагальна необхідність покращення основних продуктивних ознак м'ясо-яєчних курей за схрещування з птицею високопродуктивних кросів закордонної селекції. Схрещування м'ясо-яєчних курей з півнями батьківської форми кросу „Кобб-500” суттєво збільшило живу масу гібридних нащадків F1, масу яєць в 52-тижневому віці курей, але зменшило несучість порівняно з вихідною базовою популяцією. Гібридизація м'ясо-яєчних курей з півнями кросу „Росс-308” збільшила тільки енергію росту молодняку F1 до 10-тижневого віку. Розведення гібридів F1 „у собі” та зворотне схрещування самок F1 з переярими півнями кросу „Кобб-500” сприяло підвищенню живої маси у нащадків F2, маси яєць, але при цьому знизило несучість на 7,7-10,1 яєць (або 8,19-11,03%) порівняно з вихідною материнською формою. Розведення „росівської” птиці F1 „у собі” та зворотне схрещування гібридних самок F1 з переярими півнями кросу „Росс-308” сприяло покращенню живої маси потомків F2 на 5,21-11,89%, несучості на 6,2-7,4 яєць порівняно з м'ясо-яєчними курьми базової популяції. При об’єднанні птиці різних генотипних груп було створено гетерогенну субпопуляцію, продуктивні ознаки якої поліпшилися у порівнянні з попередніми поколіннями (F9–F11) птиці вихідної базової популяції. Порівняно з попередніми поколіннями збільшилася жива маса птиці в молодому (півників на 100-310 г, курочок – на 50-180 г) та дорослому віці (півнів на 130-730 г, курей на 150-650 г), маса яєць у різні вікові періоди,  несучість (на початкову несучку на 14,5-27,2 яєць, на середню - на 14,3-26,2 яєць), життєздатність  молодняку ( на 5,0-7,3%) і дорослого поголів’я (на 5,5-7,6%). Відтворні якості курей створеної гетерогенної популяції були добрими.

Роботу проведено в умовах племінного заводу ДППП «Роздольне» Харківської області з розведення гусей великої сірої та рейнської порід. Внаслідок проведення прямих і зворотних схрещувань птиці цих порід виведено гусей диморфної популяції з подвійною аутосексністю – в добовому і статевозрілому віці. Проведено дослідження генетичної структури за поліморфними локусами яєчного білку  гусей вихідних батьківських форм, нащадків першого-третього поколінь та створеної диморфної популяції. Після електрофорезу в крохмальному гелі фракційний склад овопротеїнів розподілявся на такі інтенсивно забарвлені зони: овоальбуміну (OV), овомукоїду (OM), трансферину (TF), овомакроглобуліну (OMG). У дослідної птиці локуси OV, TF та OMG виявилися мономорфними – усі особини мали гомозиготний фенотип АА, тому частота алеля *А в кожному з цих локусів дорівнювала 1,000. Значні відмінності між дослідженими групами гусей встановлено за локусом овомукоїду OM, який виявився сильно поліморфним і представленим трьохалельною кодомінантною системою *А, *В, *С. Відмінності, передусім, пов’язані з характером розподілу фенотипів та ступенем співпадання фактичної і теоретично очікуваної їх кількості. У всіх досліджених групах птиці основу популяційного генофонду складали носії переважно алеля OМ*А в гомо- чи гетерозиготному стані. При цьому гетерозиготних особин АВ фактично виявлено менше, а гомозиготних АА – більше, ніж теоретично очікувалося. У локусі, який детермінує поліморфізм овомукоїду, частота більш поширеного алеля *А у гусей досліджених груп знаходилася в межах 0,531-0,750.  Слід відмітити, що вірогідних відмінностей за частотою алелей у цьому локусі між гусьми досліджених популяцій не досягнуто. За рівнем гетерозиготності вірогідної різниці між дослідженими групами птиці не встановлено. Найменший показник гетерозиготності визначено у великих сірих гусей (7,19 %), у рейнських дещо більше – 12,19%.  У гусей першого покоління рівень гетерозиготності займає проміжне положення (11,56 %) поміж вихідними батьківськими породами. У гусей F2-F3 та диморфної популяції рівень гетерозиготності підвищується до 13,75-15,00 %.