Annotation. Polytrauma is considered the main cause of death among people younger 45 years. Among trauma patiens 15-20% regularly take alcohol, close to 32% of patients who needed intensive therapy to alcohol withdrawal syndrome (AWS), and 5-20% of the progressed to alcohol delirium. The aim of the study is to analyze the dynamics of autoimmune response to markers of neurodestruction in the blood of patients with moderate polytrauma and alcohol withdrawal, complicated by alcohol delirium and assessment of cognitive functions depending on the method of sedation. The study involved 80 patients with moderate polytrauma with alcohol withdrawal, complicated by alcohol delirium. The median age was 45 years (39-54). Patients in Group 1 (n=40) were given dexmedetomidine as a sedation method, and in Group 2 (n=40) diazepam sedation was used according to the symptom-trigger protocol. The content of antibodies to neuron-specific enolase (NSE), myelin basic protein (MBP), total human brain antigen (THBA), S-100 calcium were determined by enzyme-linked immunosorbent assay on days 1, 3, 7 and 14 after alcohol delirium. Assessment of cognitive function was performed (after withdrawal from sedation if present) on days 4 and 14 using the Montreal Cognitive Assessment Scale (MoCa). Mathematical processing of the obtained results was performed in accordance with the generally accepted methods of statistical analysis. The critical value of the significance level (p) was taken as ≤5%. Signs, the distribution of which differed from normal, are presented in the form of Me (median), the confidence interval within the first and third quarters [QI - QIII]. To assess the causal role of various factors in the development of lesions used χ-square with the inclusion of the Yates correction and the odds ratio. In the first 24 hours after the manifestation of AD, the levels of autoantibodies in the two groups of patients did not differ significantly from the level of healthy volunteers. Estimation of the level of antibodies to the S-100B protein showed that in group 1 this indicator increased by a maximum of 24.4% and amounted to 15.8 [14.7 - 17.6], while in the second group increased by 32.6% and became 17.5 [15.3 - 19.7]. From the 7th day, the number of antibodies began to decrease in both groups and was 15.6 [13.6 - 16.8] in group 1 and 16.3 [14.1-19.2] in group 2 on the 7th day, and 14.0 [11.6 - 15.3] and 15.2 [ 13.1 - 18.3], respectively, on the 14th day after hospitalization in ICU. The level of antibodies to NSE was maximum on the 3rd day of the study and was 29.8 [28.4 - 31.8] in patients of group 1, which is higher than the initial level by 26.8%, and in patients of group 2 was 31.6 [29.5 -33.2], which exceeds baseline by 33.9% (p=0.0114 between groups 1 and 2). Subsequently, there was a decrease in the level of antibodies to NSE on the 7th and 14th day after the onset of AD, while maintaining a significant difference between the comparison groups. Antibodies to MBP did not differ between groups up to and including day 3, but were significantly higher than in healthy volunteers. On the 7th day, the level of antibodies to MBP in group 1 was 26.8 [24.4 - 28.8], which corresponded to the values of the control group, and in group 2 was 29.3 [27.7 - 31.5], which is significantly more than the first group (p = 0.0017). In the study on day 14, this trend was maintained: the level of antibodies to OBM among patients in group 2 was 28.6 [27.0 - 30.8], while in group 1 it was 26.2 [23.7 - 28.2]. Antibody levels to THBA on day 3 were significantly higher than baseline and were 30.8 [28.4 - 34.5] in group 1 and 32.7 [30.6 - 36.1] in group 2 (p=0.0056). On day 7 and day 14, the number of antibodies THBA in patients of group 1 did not differ significantly from the control group, while in patients of group 2 they were significantly higher on day 7 - 31.5 [29.4 - 34.9] and normalized on day 14. When analyzing the results of the MoCa test after eliminating the main manifestations of alcohol withdrawal syndrome (4 days after admission to ICU), the number of points in the study groups was significantly lower than the control values: in group 1 1.3 times (p <0.0001), in group 2 – 1.6 times (p<0.0001). The differences between the studied groups of patients are significant (p = 0.000087). Thus, the use of dexmedetomidine for the sedation of patients with hypertension and polytrauma reduces autumnal neurodestruction, which improves the prognosis for the restoration of cognitive function.

Injuries are one of the leading causes of death and disability in the world. It is known that from 25% to 85% of patients are in a state of alcohol intoxication during hospitalization in the polytrauma department, 5-20% of them develop alcoholic delirium as a complication of alcohol withdrawal.The aim of the study was to analyze the indicators of lipid peroxidation and antioxidant protection in patients with moderate polytrauma and with a state of alcohol withdrawal complicated by alcoholic delirium, depending on the method of sedation. Material and research methods. The study included 80 patients with polysystemic trauma of moderate severity and with a state of alcohol withdrawal complicated by alcoholic delirium. The median age was 45 years [39-54]. Patients in Group 1 (n = 40) were given dexmedetomidine as a sedation method, and in Group 2 (n = 40) they used sedation with diazepam according to the symptom-trigger protocol. The content of the main indicators of the oxidative system was determined in the serum of patients: active products of thiobarbituric acid, diene conjugates, 8-isoprostane to assess the intensity of lipid peroxidation. The state of the antioxidant system was assessed by the content of superoxide dismutase, catalase, glutathione peroxidase. Conclusions. The use of dexmedetomidine for sedation of patients with alcohol withdrawal and alcoholic delirium and polytrauma reduces the manifestations of lipid peroxidation due to faster recovery of enzyme systems of antioxidant protection.

Проблема зловживання алкоголем, яка спостерігається у майже п’ятої частини населення нашої планети, є однією з найбільш соціально значущих у всьому світі. Відомо, що від 25 до 85 % пацієнтів перебувають у стані алкогольної інтоксикації під час госпіталізації до відділення політравми. Метою роботи було визначити вміст основних метаболітів вуглеводного метаболізму, зокрема глюкози, піровиноградної кислоти та молочної кислоти, у крові пацієнтів із поєднаною травмою та алкогольним делірієм залежно від способу седації. Матеріали та методи. У дослідження включено 80 пацієнтів з політравмою середньої тяжкості та у стані відміни алкоголю, ускладненому алкогольним делірієм. Медіана віку становила 45 років [39–54]. Пацієнтам групи 1 (n = 40) як метод седації вводили дексмедетомідин, у групі 2 (n = 40) використовували седацію діазепамом за симптом-тригерним протоколом. Для діагностики делірію використовували метод CAM-ICU. У крові пацієнтів визначали концентрацію глюкози, молочної кислоти та піровиноградної кислоти (пірувату). Результати. Уміст глюкози в крові хворих 1-ї групи при надходженні до ВІТ становив 7,45 [6,52; 8,97] ммоль/л, що у 1,7 раза вище цього показника у контрольній групі, на 3-тю добу зменшувався на 9,4 % порівняно з рівнем, що визначався на 1-шу добу надходження до ВІТ, та становив 6,75 [6,13; 8,0] ммоль/л, але не досягав рівня глюкози у контрольній групі та залишався вищим на 55,1 % порівняно з конт­ролем. На 7-му добу вміст глюкози в крові зменшувався до нормальних значень та становив 5,55 [4,9; 5,9] ммоль/л. У хворих 2-ї групи рівень глюкози становив 8,3 [7,2; 9,87] ммоль/л, що в 1,9 раза вище, ніж у конт­рольній групі. На 3-тю добу рівень глюкози в крові зменшувався на 6 % до 7,8 [6,95; 9,2] ммоль/л, а через тиждень після надходження становив 6,6 [4,9; 5,9] ммоль/л. У хворих 1-ї групи рівень пірувату у день надходження до ВІТ становив 0,127 [0,115; 0,130] ммоль/л, лактату — 2,345 [2,11; 2,66] ммоль/л, співвідношення лактат/піруват — 18,46. Ці ж показники у пацієнтів 2-ї групи були дещо вищими: піруват — 0,129 [0,104; 0,147] ммоль/л, лактат — 2,535 [2,33; 2,81] ммоль/л, лактат/піруват — 19,65. На 7-му добу серед пацієнтів 1-ї групи рівень пірувату сягав 0,103 [0,098; 0,111] ммоль/л, лактату — 2,040 [1,86; 2,19] ммоль/л, лактат/піруват — 19,81. У пацієнтів 2-ї групи на 7-й день рівень пірувату сягав 0,108 [0,093; 0,129] ммоль/л, лактату — 2,455 [2,26; 2,748] ммоль/л, лактат/піруват — 22,73. Таким чином, гіперглікемія спостерігалася в крові хворих з політравмою та синдромом відміни алкоголю, ускладненим алкогольним делірієм, під час надходження до стаціонару, на 3-тю добу перебування в стаціонарі (1-ша та 2-га групи) та на 7-му добу у пацієнтів 2-ї групи, що свідчить про порушення біохімічних механізмів, що сприяють гомеостазу глюкози в крові. Висновки. Використання дексмедетомідину для седації пацієнтів у стані відміни алкоголю та з алкогольним делірієм і політравмою зменшує прояви порушень вуглеводного обміну.

Актуальность. В настоящее время в мире более 90 % всех гинекологических операций выполняется лапароскопически. Все чаще такие операции проходят в условиях регионарной анестезии. Цель. Сравнение течения послеоперационного периода у пациенток, подвергшихся лапароскопическим гинекологическим вмешательствам в условиях общей или регионарной анестезии. Материалы и методы. В проспективное когортное исследование были включены 208 пациенток, которым проводились лапараскопические консервативная миомэктомия и экстирпация матки с придатками в отделении оперативной гинекологии с малоинвазивными технологиями Харьковского регионального перинатального центра Коммунального предприятия здравоохранения «Областная клиническая больница — Центр экстренной медицинской помощи и медицины катастроф» в 2016–2018 годах. Средний возраст пациенток составил 44,78 ± 8,01 года. Пациентки были раcпределены на две группы: в первой использовали общую анестезию (ОА) с искусственной вентиляцией легких (группа ОА) (n = 103), во второй комбинированную регионарную анестезию (группа РА) (n = 105). Результаты. В течение всего послеоперационного периода оценка боли по визуальной аналоговой шкале (ВАШ) была достоверно ниже среди пациентов группы РА. Наибольшая разница между показателями обеих групп наблюдалась через 3, 6 и 12 часов после операции (баллы по ВАШ в группе ОА были больше, чем в группе РА, в 6,4 раза). Частота возникновения послеоперационной тошноты и рвоты была достоверно выше в группе ОА — 20,4 % по сравнению с 5,7 % в группе РА. Активизация пациенток группы РА начиналась через 5 часов, в группе ОА — через 16–18 часов. Уровень удовлетворенности пациенток лечением по шкале Лайкерта (1–5 баллов) оценивался через 3 месяца после операции; пациентки в группе РА (4,67 ± 0,41 балла) выразили значительно большую удовлетворенность лечением, чем пациентки группы ОА (4,15 ± 0, 73 балла). Выводы. Комбинированная регионарная анестезия — эффективный метод обезболивания лапароскопических гинекологических операций. Именно такая многокомпонентная методика, по результатам нашего исследования, является более эффективной, безопасной, комфортной для пациентов.

Представлено клиническое наблюдение ребенка с редкой нозологической формой — синдромом Алажиля. Среди причин неонатального холестаза синдром Алажиля занимает второе место, встречается с частотой 1 : 70 000 новорожденных. Синдром характеризуется недостаточным количеством или малым диаметром внутрипеченочных желчных протоков, которые выводят желчь из печени. Синдром Алажиля включает сочетание не менее трех из пяти основных признаков: хронический холестаз, сердечно-сосудистые дефекты, аномалии позвоночника, дефекты глаз, характерные черепно-лицевые признаки. Единственным радикальным методом лечения при формировании цирроза печени и отсутствии грубых пороков является трансплантация печени.