Мета. Провести оцінку реакції сортів, популяцій люцерни у різних середовищах та визначити кращі не тільки за посухостійкістю, а й за продуктивністю в умовах стресу з подальшим використанням їх в селекційному процесі. Методи. Дослідження проводили в Інституті зрошуваного землеробства НААН (Україна, м. Херсон, сел. Наддніпрянське, 46°44'50.1"N 32°42'30.0"E), що розташований на Інгулецькому зрошуваному масиві, протягом 2017‒2019 рр. у польових умовах. Об’єктом вивчення були сорти та популяції люцерни. Продуктивність та посухостійкість визначали з використанням індексів: середня урожайність (MP), індекс сприятливості до посухи (SSI), індекс толерантності до посухи (TOL), індекс стабільності урожаю (YSI), індекс урожайності (YI), індекс толерантності до стресу (STI), середня геометрична (пропорційна) урожайність (GMP), індекс відносної стійкості до посухи (RDI), індекс посухостійкості (DI), індекс схильності до стресу (SSPI), модифіковані індекси толерантності до стресу (M1STI, M2STI, MSTI), індекс абіотичної толерантності (ATI), гармонійна середня продуктивність (HMP) та індекс стійкості до стресу (ISR). Результати. Погодні умови за роки проведення досліджень різнилися як за температурним режимом, так і за кількістю та характером опадів, що дало можливість проаналізувати сорти та популяції люцерни за насіннєвою продуктивністю на стійкість до стресових (посушливих) умов вирощування. Індекс чутливості до посухи (SSI) характеризує чутливість генотипу до посухи, а саме: чим менший показник, тим більша посухостійкість генотипу. Найнижчі показники були у популяцій: А.r. d. – 0,83, ФХНВ2 – 0,87 та Ж. / ЦП-11 – 0,89. Найвищий рівень індексу стабільності урожайності (YSI) продемонстрували три популяції: А.r. d. (0,30), ФХНВ2 (0,26) та Ж. / ЦП-11 (0,24), які показали и високий індекс урожайності (YI) з показниками 196,8; 187,37 та 166,65, відповідно. Дві перші з них були кращими за індексами середньої геометричної урожайності (GMP = 3,84 і 3,92,). Популяції А.r. d., ФХНВ2 та Ж. / ЦП-11 виділилися за індексами відносної посухостійкості (RDI), посухостійкості (DI) і гармонійної продуктивності (HMP) з показниками: 1,99 і 1,73, 0,5842 і 0,4836 та 3,22 і 3,16, відповідно. Високими показниками індексу стійкості до стресу (ISR = 4,23) характеризувалася популяція А.r. d., що мала найбільшу урожайність (2,09 кг/ м2) при стресі і середню (7,04 кг/м2) при зрошенні. Висновки. Аналізуючи отримані дані за індексами посухостійкості та біплот-аналізом у популяцій люцерни першого року життя за кормовою продуктивністю, виділено популяцію А.r. d., що найслабше реагує на погіршення умов зволоження, та популяцію В.11 / П. d. – вибаглива до умов зволоження.

селекційних популяцій люцерни за насіннєвого використання другого року життя та виділення перспективного матеріалу для подальшого використання у селекційному процесі. Матеріали і методи. Дослідження проводились в Інституті зрошуваного землеробства НААН України протягом 2018–2020 pp. Об’єктом вивчення слугували 24 популяції люцерни за насіннєвого використання. Аналіз стійкості генотипів люцерни до стресу проводили за допомогою індексу умов середовища, коефіцієнту регресії, прогнозованої екологічної стабільності, пластичності сорту за різного екоградієнту, показників стресостійкості і генетичної гнучкості, параметрами гомеостатичності та селекційної цінності, коефіцієнту адаптивності, загальної адаптивної здатності, варіанси специфічної адаптивної здатності, відносної стабільності генотипу, селекційної цінності генотипу, коефіцієнтів нелінійності і компенсації-дестабілізації. Результати. При вирощуванні на насіння люцерни другого року життя найгірші умови склалися у 2018 р., на що вказує індекс середовища (lj), який дорівнював -98,44, а найкращі ‒ у 2019 р (lj = 65,52). У 2020 р. значення цього параметра становило 32,92. Найбільшу урожайність насіння (285,7 кг/га) за гірших умов (2018 р.) було отримано у популяції LR / H з середньою урожайністю (Ymean = 377,0 кг/га) за роками. Популяції А.-Н.d. № 15 та Сін(с). / Приморка сформували високу насіннєву продуктивність 500,0 кг/га та 488,1 кг/га за кращих умов, з середньою за роками досліджень 412,7 і 400,8, відповідно. При аналізі селекційних номерів люцерни другого року за комплексом ознак, наприклад, за гомеостатичністю та показниками адаптивності, найбільш стабільними виявилися популяції M.agr. / C., А.r. d. та M.g. d., але вони не перевищували стандарт за урожайністю. Популяція LR / H мала високі показники гомеостатичності (Hom = 240,6), селекційної цінності (Sc = 274,1), коефіцієнт адаптивності (КА = 116,3), стабільності (Sdi 2 = 413,2), але показник пластичності був дещо нижчий за одиницю (bi = 0,96). Тобто цю популяцію можна охарактеризувати як добре адаптовану до різноманітних умов середовища. Селекційні зразки Сін(с). / Приморка та Добір за к.с. за показниками генетичної гнучкості, коефіцієнтом регресії виділялись як популяції інтенсивного типу, що добре реагують на покращення умов зволоження. Висновки. Виділено найбільш стабільну популяцію – (Емерауде / Т.)2, популяції інтенсивного типу ‒ Сін (с). / Приморка, А.-Н.d. № 15, Добір за к.с. та LR / H і M.g. / ЦП-11 – популяції, що адаптовані до різних умов.

Вивчено адаптивні ознаки у популяцій люцерни: пластичність, стабільність, генетичну гнучкість, загальну і специфічну адаптивність при насіннєвому використанні, виділено перспективний матеріал для подальшого використання його у селекційному процесі. Дослідження проводились в Інституті зрошуваного землеробства НААН України протягом 2017–2020 pp. Об’єктом вивчення слугували 24 популяції люцерни. Для оцінки умов вирощування використовували індекси умов середовища (Ij). Найбільш сприятливі умови для формування насіннєвої продуктивності склалися у 2019 році (Ij = + 123,87), у 2017 році вони були несприятливими (Ij = - 24,94), у 2018 році – дуже несприятливі (Ij = - 98,93). Урожайність насіння у генотипів люцерни коливалась від 169,57 до 243,10 кг/га. Встановлено високий позитивний зв'язок урожайності насіння у популяцій люцерни (r = 0,768–0,882) з показником генетичної гнучкості (Gf), загальної адаптивної здатності (ОАСi) (r = 0,799–0,891) та коефіцієнтом адаптивності (КА) (r = 0,799–0,891). Аналізуючи отримані дані за насіннєвою продуктивністю, популяції люцерни першого року за параметрами адаптивної здатності та біплот-аналізом можна розділити на три групи: інтенсивного типу, стабільні та адаптовані до різних умов. До найкращих стабільних популяцій відносяться: M.g./ ЦП-11 і Ж./ ЦП-11, інтенсивного типу ‒ LR/ H, Приморка / Сін(с) та адаптованих до різних умов ‒ Син (с)./Приморка і А.-Н.d. № 15. Комплексна оцінка популяцій за врожайністю насіння люцерни і параметрам адаптивності з використанням різних методик і біплот-аналізу дозволила виділити генотипи, що мають високу потенційну продуктивність і найбільшу адаптивність. До них відносяться генотипи: стабільні M.g./ЦП-11 і Ж./ ЦП-11, інтенсивного типу ‒ LR/ H, Приморка / Сін(с) та адаптованих до різних умов ‒ Син (с)./Приморка і А.-Н.d. № 15, які доцільно використовувати у селекційному процесі люцерни на адаптивність при створенні нових сортів.

No abstract

Мета роботи. Дослідити вплив досходових, післясходових гербіцидів та їх поєднання на ступінь засміченості насінницьких посівів люцерни першого року та врожайність насіння. Завдання і методи досліджень. Дослідження проводили протягом 2018-2020 рр. на дослідному полі Інституту зрошуваного землеробства НААН. Фактор А – умови зволоження (без зрошення і зрошення); фактор В – застосування досходового гербіциду (Контроль (без внесення гербіциду), діюча речовина (д.р.) S-метолахлор 960 г/л, д.р. Пендиметалін 330 г/л, д.р. Диметенамід-П 720 г/л); фактор С – застосування післясходового гербіциду (Контроль (без внесення гербіциду), Контроль (ручна прополка), д.р. Імазамокс 40 г/л, д.р. Бентазон 480 г/л, д.р. Бентазон 480 г/л + Імазамокс 22,4 г/л, д.р. Імазапір 15 г/л + Імазамокс 33 г/л). Результати досліджень. Застосування досходових гербіцидів знижувало забур’яненість посівів люцерни порівняно з контролем. Найефективнішим був досходовий гербіцид с д.р. Диметенамід-П 720 г/л. Але застосування досходових гербіцидів не сприяло в подальшому повній чистоті посівів люцерни, тому необхідно було застосовувати післясходові гербіциди. Найбільш ефективним був гербіцид з діючими речовинами Імазапір 15 г/л + Імазамокс 33 г/л. Але найбільшу врожайність насіння люцерни, за обох умов зволоження, було отримано на варіанті при застосуванні досходового гербіциду с д.р. Диметенамід-П 720 г/л, нормою 1,2 л/га та післясходового д.р. Імазамокс 40 г/л, нормою 1,2 л/га. При зрошенні насіннєва продуктивність на цьому варіанті становила 195,06 кг/га, в умовах природного зволоження врожайність насіння становила 107,58 кг/га. Висновки. Застосування досходових гербіцидів знижувало забур’яненість посівів на ранній стадії розвитку рослин. Але в подальшому для утримання посівів люцерни в чистоті від бур’янів необхідно було застосовувати післясходові гербіциди. Найбільшу врожайність насіння люцерни, за обох умов зволоження, було отримано на варіанті при застосуванні досходового гербіциду с д.р. Диметенамід-П 720 г/л, нормою 1,2 л/га та післясходового д.р. Імазамокс 40 г/л, нормою 1,2 л/га.