Порушення харчової поведінки (ПХП) -компульсивне переїдання (КП) та синдром нічного переїдання (СНП) -належать до гіперфагічних ПХП, які можуть спричинити декомпенсацію цукрового діабету 2-го типу (ЦД2Т) через підвищення рівня глікованого гемоглобіну (HbA1c), ЛПНЩ та тригліцеридів, тим самим збільшуючи ризик кардіоваскулярних ускладнень. Основними гормональними регуляторами харчової поведінки є лептин та грелін. Високий рівень лептину спостерігається у хворих на ЦД2Т з ожирінням, пацієнтів із КП та СНП. На відміну від лептину, рівень греліну знижений у даної категорії пацієнтів. Агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (арГПП-1) використовуються для лікування ЦД2Т та ожиріння. Оскільки арГПП-1 супресують харчову поведінку, знижують масу тіла та поліпшують глікемічний контроль, вони є потенційними кандидатами для лікування КП та СНП у цих пацієнтів. Метою нашого дослідження було оцінити ефективність ліраглутиду для лікування пацієнтів із ЦД2Т, ожирінням та ПХП. Для цього ми обстежили 86 пацієнтів із ЦД2Т та ожирінням; у 13 з них було виявлено КП, а у 9 -СНП. Учасники дослідження із ПХП були поділені на дві групи: перша група приймала лише метформін для лікування ЦД2Т; друга група -метформін та ліраглутид. Після 3 місяців учасники були повторно обстежені: у другій групі було виявлено статистично значуще зниження маси тіла та рівня лептину, а також підвищення рівня греліну. Пацієнти із КП продемонстрували зниження балів у шкалі КП та нижчу кількість епізодів переїдання. Ми припускаємо, що використання арГПП-1 для лікування КП та СНП є ефективним та безпечним у пацієнтів із ЦД2Т та ожирінням.Ключові слова: цукровий діабет, ожиріння, порушення харчової поведінки, арГПП-1.