Мета: проаналізувати вплив різних схем медикаментозної терапії на клінічні результати лікування безпліддя в жінок із СПКЯ та хронічним ендометритом у протоколах екстракорпорального запліднення. Матеріали і методи. Проведено обстеження 140 жінок з ендокринним безпліддям на фоні СПКЯ та ХЕ, які були поділені на 3 клінічні групи залежно від причин та схем лікування безпліддя, а також 35 жінок із чоловічим фактором безпліддя, які склали контрольну групу. Усім досліджуваним пацієнткам проводили оцінку результативності лікування безпліддя за показниками протоколів ЕКЗ. Результати. У результаті стимуляції суперовуляції у пацієнток із безпліддям на тлі СПКЯ та хронічного ендометриту за умови модифікованої схеми терапії вірогідно вищими, стосовно групи порівняння, виявляються кількість фолікулів (на 165,98 %), отриманих ооцитів (на 164,25 %), кількість МІІ (на 137,82 %), МІ (на 302,60 %), GV (на 282,50 %) та deg (на 295,00), а також кількість запліднених клітин нормальної форми (в 2,30 раза), кількість незапліднених ооцитів (у 3,12 раза), кількість ооцитів, які ненормально запліднилися (1PN) (у 3,05 раза), кількість ооцитів, які ненормально запліднилися (3PN) (у 2,38 раза), вихід бластоцист (в 1,94 раза) та кількість клітин високого класу (в 2,17 раза). Висновок. У пацієнток із СПКЯ та ХЕ застосування стандартної протизапальної терапії за модифікованою схемою, яка включає препарат інозитолу та альфа-ліпоєвої кислоти в прегравідарній підготовці, PRP-терапію порожнини матки та інфузію ліпофундину в день пренесення ембріонів, сприяє покращенню показників результативності протоколів ЕКЗ.

Резюме. Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) є найпоширенішим ендокринним розладом в осіб жіночої статі. Актуальність проблеми синдрому полікістозних яєчників, його коморбідного перебігу, вплив на фертильність, тактика ведення таких пацієнтів продовжує зростає, все більша кількість наукових праць спрямована на вивчення даної патології. Мета дослідження – проаналізувати літературні дані щодо поширеності синдрому полікістосних яєчників, ендометріозу та їх коморбідного перебігу і вплив на розвиток безпліддя. Матеріали і методи. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останнє десятиліття, а також публікації з високою цитованістю, які доступні у мережі «Internet», ключовими словами були: «синдром полікістозних яєчників», «ендометріоз», «коморбідність», «безпліддя». Результати. Безпліддя вражає 40 % жінок із СПКЯ, що є найбільш поширеною причиною ановуляторного безпліддя. Приблизно 90–95 % жінок з ановуляцією, які звертаються в клініку, мають СПКЯ. Ендометріоз і СПКЯ супроводжуються зміною функціонування жіночої гіпоталамус-гіпофіз-гонади осі, але їх до цього часу не розглядають як патології, що пов'язані одна з одною. За даними наукових досліджень, СПКЯ та ендометріоз є захворюваннями, які часто зустрічаються у жінок репродуктивного віку. Обидва негативно впливають на народжуваність. Brincat et al. повідомили, що 10 % безплідної популяції мала ендометріоз і СПКЯ, що становить 48 % усіх пацієнток із СПКЯ. Щоб покращити успіх індукції овуляції, McGovern et al. обговорили важливість скринінгу інших причин безпліддя у жінок із СПКЯ, в тому числі ендометріозу. Висновки. Враховуючи високу поширеність синдрому полікістозних яєчників, ендометріозу, а також їх коморбідного перебігу, виникає необхідність розуміння механізмів розвитку безпліддя у таких пацієнток, що дозволить обґрунтувати тактику лікування безпліддя, спричиненого даними захворюваннями.

РЕЗЮМЕ. Основним методом відновлення фертильності у хворих на СПКЯ є використання допоміжних репродуктивних технологій. Хронічний ендометрит виявляють у 30,3 % пацієнтів з повторними невдалими імплантаціями при ЕКЗ. Відмічається значно вищий рівень настання клінічних вагітностей і рівень живонародження в програмах ЕКЗ у жінок після адекватного тривалого лікування хронічного ендометриту (ХЕ). Актуальним залишається питання оптимального лікування пацієнток із коморбідністю СПКЯ та хронічного ендометриту в протоколах ДРТ. Мета – проаналізувати вплив модифікованої схеми лікування у протоколах екстракорпорального запліднення у жінок із безпліддям на фоні СПКЯ та хронічного ендометриту на гормональний фон жінок, включених у дослідження. Матеріал і методи. Проведено обстеження 105 жінок із ендокринним безпліддям на фоні СПКЯ та хронічного ендометриту. Пацієнтки були поділені на дві клінічні групи залежно від причини та схем лікування безпліддя. У першу клінічну групу включили 43 жінки (30,71 %) із ендокринним безпліддям на фоні СПКЯ та хронічного ендометриту, яким було запропоновано загальноприйняте лікування хронічного ендометриту і проведено відтермінований перенос ембріонів у кріоциклах через 2–4 місяці з використанням замісної гормональної терапії та в природному циклі. У другу клінічну групу були включені 62 жінки (44,29 %) із ендокринним безпліддям на фоні СПКЯ та хронічного ендометриту. Перед проведенням КОС та після пункції фолікулів до ембріотрансферу пацієнтки отримували комбіновану терапію вітамінним комплексом із інозитолом – «FT 500 Рlus» 1 пакетик 1 раз на добу та препарат альфа-ліпоєвої кислоти – «Pelvidol» у середньопрофілактичній дозі – 1 таблетка 1 раз на добу протягом 2–4 місяців. Пацієнткам було зроблено відтермінований кріоперенос – через 2–4 місяці після проведеного лікування хронічного ендометриту за модифікованою схемою, яка включала препарат альфа-ліпоєвої кислоти, PRP-терапію ендометрія та інфузію Ліпофундину на 2–3 день менструального циклу та в день кріоембріотрансферу. Контрольну групу (25,0 %) склали 35 жінок із чоловічим фактором безпліддя. Результати. Концентрація АМГ вірогідно не відрізнялася у дослідних групах як до, так і після запропонованого лікування. Варто відмітити найвищі значення прогестерону в день тригера у першій дослідній групі, яке вірогідно перевищувало результати другої групи із модифікованою схемою лікування і групи порівняння, що, в свою чергу, може негативно впливати на імплантацію ембріонів. При цьому модифікована схема лікування зумовлювала вірогідне підвищення рівня прогестерону на 21–23 день менструального циклу в 1,45 раза стосовно даних до лікування. Призначення модифікованої схеми лікування призводило до вірогідного зниження співвідношення ЛГ/ФСГ на 80,28 % проти його значень до корекції. Висновки. Призначення модифікованої схеми лікування, на відміну від стандартної схеми, призводить до підвищення концентрації ФСГ (на 25,8 %) та прогестерону на 21–23 день МЦ (на 29,71 %), а також до зниження співвідношення ЛГ/ФСГ (на 34,57 %), рівня прогестерону в день тригера (на 29,71 %), концентрації естрадіолу (на 17,46 %) та тестостерону (на 19,58 %).

Мета дослідження – проаналізувати вплив модифікованої схеми лікування у протоколах екстракорпорального запліднення у жінок із безпліддям на фоні синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ) та хронічного ендометриту (ХЕ) на якість ооцитів, імплантацію ембріонів та виношування вагітності. Матеріали та методи. Проведено обстеження 105 жінок із ендокринним безпліддям на фоні СПКЯ та ХЕ, які були поділені на 2 клінічні групи залежно від причин та схем лікування безпліддя, а також 35 жінок із чоловічим фактором безпліддя, які склали контрольну групу. Усім обстеженим пацієнткам проводили оцінку якості ооцитів та імплантацію ембріонів. Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз проведеної терапії пацієнткам із безпліддям на тлі СПКЯ та ХЕ показав, що початкова доза рФСГ та тривалість введення антагоніста ГнРГ «Оргалутран» були вірогідно вищі у групі зі стандартною схемою лікування. За умови модифікованої схеми терапії СПКЯ та ХЕ вірогідно вищими, стосовно групи порівняння, виявлялися кількість фолікулів, отриманих ооцитів, МІІ. У хворих на поєднаний перебіг СПКЯ та ХЕ за умови модифікованої схеми лікування встановлено вірогідно вищу кількість запліднених клітин нормальної форми (в 2,30 раза), незапліднених ооцитів (в 3,12 раза), ооцитів, які ненормально запліднилися (1PN) (в 3,05 раза), ооцитів, які ненормально запліднилися (3PN) (в 2,38 раза), вихід бластоцист (в 1,94 раза) та кількість клітин високого класу (в 2,17 раза) стосовно показників групи порівняння. Також встановлено високу частоту пологів (41,94 %) за умови досягнутих клінічних вагітностей, що було у відсотковому значенні зіставно з показником групи порівняння, з переважанням термінових пологів над передчасними. Висновки. У пацієнток із СПКЯ та ХЕ застосування стандартної протизапальної терапії за модифікованою нами схемою, яка включає препарат інозитолу та альфа-ліпоєвої кислоти в прегравідарній підготовці, PRP-терапію порожнини матки та інфузію ліпофундину в день пренесення ембріонів, сприяє збільшенню досягнутих клінічних вагітностей, зменшенню частоти перерваних вагітностей та зростанню відсотка вчасних пологів.

РЕЗЮМЕ. Орієнтовно 80–90 % жінок із ановуляцією, які звертаються в клініку, мають СПКЯ. За різними даними, хронічний ендометрит розпізнається від дуже низької до дуже високої частоти, зокрема, у 2,8 % – 67,6 % пацієнтів із безпліддям та невдалою імплантацією, що обґрунтовує доцільність вивчення особливостей безпліддя на фоні СПКЯ та хронічного ендометриту. Мета – вивчити особливості оогенезу, запліднення, настання вагітностей в програмах ЕКЗ у пацієнток із ендокринним безпліддям на фоні СПКЯ та на тлі коморбідності синдрому полікістозних яєчників і хронічного ендо­метриту. Матеріали та методи. Зроблено ретроспективний аналіз медичних карт 110 жінок із ендокринним безпліддям на тлі синдрому полікістозних яєчників та коморбідністю СПКЯ і хронічного ендрометриту, а також 30 жінок, які склали контрольну групу. Пацієнтки були поділені на 3 групи. Першу дослідну групу склали 52 жінки з ендокринним безпліддям на тлі СПКЯ, другу – 58 жінок із безпліддям на фоні СПКЯ та хронічного ендометриту (в цю групу були включені пацієнтки із невдалими спробами ЕКЗ та/або вагітністю, яка перервалася на ранніх термінах), а також 30 пацієнток з безпліддям, пов’язаним із чоловічим фактором, які склали групу порівняння (контроль). Нами проведено порівняльний аналіз загальноклінічних показників пацієнток з ендокринним безпліддям на тлі СПКЯ та коморбідністю СПКЯ і хронічного ендометриту. Проаналізовано отримані результати ефективності коротких протоколів ЕКЗ з антагоністом ГнРГ у цих пацієнток, такі як характеристика фолікулогенезу, отриманих ооцитів та ембріонів, клінічні результати настання вагітності та пологів. Результати. На основі проведеного ретроспективного аналізу оперативних втручань у пацієнток із коморбідністю СПКЯ та хронічного ендометриту виявлено у більшої кількісті жінок вишкрібання стінок порожнини матки у 24,14 % та ВМС у 20,69 % в анамнезі, що могло бути одним із причинних факторів виникнення хронічного ендо­метриту. При оцінці результатів стимуляції суперовуляції виявлено більшу тривалість днів стимуляції, вищу загальну дозу гонадотропінів, меншу кількість виходу бластоцист, а також нижчий відсоток настання вагітності. Це дозволило в подальшому визначити пріоритетні методи підготовки пацієнток дослідних груп до кріопротоколу з метою реалізації їх репродуктивної функції. Висновки. У пацієнток із ендокринним безпліддям на фоні коморбідності СПКЯ і хронічного ендометриту, у порівнянні з групою жінок із безпліддям на тлі СПКЯ, для стимуляції суперовуляції необхідна вища загальна доза рФСГ, тривалість введення антагоніста ГнРГ, тривалість КОС та достовірно нижча кількість отриманих ооцитів, запліднених яйцеклітин та бластоцист, а також нижчий відсоток настання вагітності.