No abstract

Мета статті – представити результати досліджень з питань сучасного стану зрошуваних сільськогосподарських земель та на основі їх аналізу сформовану базу даних. Методи. Застосовано сукупність загальнонаукових методів і підходів емпіричного та теоретичного пізнання: абстрактно-логічний, системного підходу, статистичний, монографічний, комплексного аналізу, узагальнення. Результати. Постійного зрошення потребують майже 19 млн га орних земель, а водорегулювання – 4,8 млн га. У 2020-2021 рр. полив здійснювався лише на площі близько 550 тис. га. За 2014–2017 рр., спостерігається скорочення земель які було фактично политі, з 0,51 млн га, до 0,46 млн га, або на 9,8%. Але з 2018 р. (0,46 млн га) кількість зрошувальних земель почала зростати й у 2020 р. було полито найбільшу площу – 0,55 млн га. Площа, з якої зібрано врожай на политих землях, з кожним роком зростає. З 2014 р. до 2020 р. найбільше зросли площі під зерновими та зернобобовими культурами, на 84% до 188,5 тис. га. База даних сучасного стану зрошуваних земель містить 25 довідників та термінологічний словник, доступ до яких організовано через гіперпосилання головного меню бази. Висновки. Одним із пріоритетних напрямів є своєчасне обстеження та розвідування стану земель, їх моніторинг, використання даних земельного кадастру, проведення інвентаризації земель, розробка проєктів організації території, залучення до господарського обороту не наданих у власність та користування земель та тих, які знаходяться у найбільш депресивних територіях, проєктів зрошення в посушливих регіонах та проєктів осушення найбільш часто затоплюваних і підтоплених територій. Глобальні зміни клімату, що відбулися впливають на зміни способів та режимів зрошення сільськогосподарських культур, що своєю чергою спричиняє збільшення антропогенного навантаження на ґрунти. Крім кліматичних змін та наслідків антропогенного втручання катастрофічної шкоди для всього агромеліоративного комплексу Півдня України завдають воєнні дії країни-агресора. Дослідити наслідки і оцінити масштаби нанесеної шкоди буде можливо лише після деокупації території.

Метою статті є оцінка впливу застосування сучасних технологій у рисівництві на тенденції світового виробництва та споживання рису за останнє десятиліття. Методи дослідження. Застосовано сукупність загальнонаукових методів і підходів емпіричного та теоретичного пізнання: абстрактно-логічний, системного підходу, статистичний, монографічний, моделювання, комплексного аналізу, узагальнення. Результати дослідження. Основними центрами світового рисівництва є країни Східної Азії – 45,4%, Південна Азія – 23,5%, Південно- Східна Азія – 22,2%. У країнах Європи виробляється близько 1%, в Австралії, США, Латинській Америці – 2,2% світового валового збирання зерна рису. Серед азійських країн високотехнологічне виробництво рису розвинуте в Японії (генна інженерія, точне («розумне») землеробство) та Китаї («морський рис», високоврожайні гібриди). Частка ТОП-5 (Індія, Таїланд, В’єтнам, Пакистан і США) найбільших експортерів рису становить майже 79% від загальних обсягів світового експорту рису. У ТОП-5 імпортерів рису у 2021/2022 м. р. входять Індонезія, Ірак, ПАР, Іран, Саудівська Аравія. Висновки. Рис у світовому землеробстві є основною продовольчою культурою, продукцією якої харчується приблизно половина людей земної кулі. Понад 70% усього глобального виробництва рису зосереджено в п’яти країнах – Китаї, Індії, Індонезії, В’єтнамі й Таїланді; високотехнологічне виробництво рису розвинуте в Японії та Китаї; експортні можливості Індії та країн Південно-Східної Азії забезпечуються за рахунок зрошення та удосконалення сортових технологій; країни Африки, розташовані на південь від пустелі Сахари є імпортозалежними; в Європейському Союзі виробництво рису організовано на найвищому рівні, проте продукції власного виробництва недостатньо для забезпечення потреб населення. Для зменшення впливу кліматичних змін, науковці постійно працюють над удосконаленням технологій вирощування рису.

Мета. Мета досліджень – виділити з досліджуваних номерів цінні за господарськими властивостями зразки для подальшого використання їх в селекційному процесі при створенні нових сортів. Методи. Досліди проводили на полях селекційної сівозміни відділу селекції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН впродовж 2020–2022 рр. Методи досліджень: польові, лабораторні, статистичні. До польових належали розбивка дослідної ділянки та польові роботи. Лабораторний метод застосовували для аналізу рослин, оцінювання структури врожаю. Статистичним методом обчислювали результати досліджень. Результати досліджень. Впродовж трьох років в колекційному розсаднику вивчались чотири нових зразки сої культурної – UKR00600870 Еврідіка, UKR00600871 Аврора, UKR00600872 Південна зоря, UKR00600873 Орфей в умовах зрошення Південного Степу України. За результатами досліджень виділені джерела цінних ознак. Зразки UKR006:00870 Еврідіка, UKR006:00873 Орфей, UKR006:00871 Аврора, UKR006:00872 Південна зоря характеризувались «коротким» періодом сходи-повна стиглість (104–109 діб); UKR00:600872 Південна зоря –«великою» висотою прикріплення нижнього бобу над рівнем ґрунту (12,8 см); UKR00:600871 Аврора – «виключно високо продуктивністю» (34,8 г). Комплексом господарсько-цінних ознак володіли UKR006:00872 Південна зоря – коротким періодом вегетації сходи-повна стиглість і «великою» висотою прикріплення нижнього бобу над рівнем ґрунту та UKR00:600871 Аврора – «коротким» періодом вегетації сходи-повна стиглість і «виключно високо продуктивністю». Висновки. У результаті проведених досліджень в умовах зрошення Південного Степу України виділився зразок сої UKR00600871 Аврора, який володів найтіснішими зв’язками між елементів продуктивності з масою насіння з рослини, майже на рівні стандартного сорту UD0201975 Даная, у т. ч.: з «кількістю вузлів на рослині» – r=0,90, «діаметром 1-го міжвузля» r=0,79, «кількістю бобів та насіння на головному стеблі» r=0,82-0,71, «всього насіння з рослини» r=0,93. Загальним для всіх зразків спостерігався найбільш тісний зв'язок між масою та кількістю насіння з рослини, який знаходився в межах r=0,77–0,93. Комплексом господарсько-цінних ознак володіли UKR006:00872 Південна зоря – коротким періодом вегетації сходи-повна стиглість і «великою» висотою прикріплення нижнього бобу над рівнем ґрунту.

Наведено результати аналізу прояву ознаки "маса насіння з рослини" у сортів і гібридів сої. Встановлено, що ця ознака характеризується істотною генотиповою варіабельністю та значними відмінностями у сортів різних груп стиглості. Це уможливлює прогнозувати ефективність добору за цією факторіальною ознакою. Висвітлено тип успадкування ознаки гібридами F 1-F 4 та її мінливість в популяціях різних генерацій. Встановлено кореляційний зв'язок між урожайністю насіння і кількісними ознаками, визначено найбільш інформативні факторіальні ознаки, за якими доцільно проводити індивідуальний добір на продуктивність. Індивідуальний добір за ознакою "маса насіння з рослини" доцільно здійснювати в гібридних популяціях F 3 , що створені з участю батьківських компонентів, контрастних за групами стиглості.