Мета дослідження: вивчення динаміки рівнів екскреції цитокинів ФнП-a та тФр-β1 та активності реноспецифічних ензимів нАГ та β-Гал у сечі дітей з рефлюксуючим мегауретером (МУ) у різні терміни після черезміхурової уретероцистонеостомії. Матеріали та методи. Перед оперативним лікуванням обстежено 45 дітей віком від 4 до 15 років (22 хлопчики, 23 дівчинки), у яких за даними візуалізаційних методів оцінювання діагностовано МУ: 18 пацієнтів з нерефлюксуючим МУ, 27 пацієнтів-з рефлюксуючим МУ до та після реконструктивних операцій. Через 3-4 тиж після операції обстежено 36 пацієнтів, через 4-6 міс-24 особи. референтну групу склали дані, отримані у 25 практично здорових дітей аналогічного віку з нормальними аналізами сечі (без протеїн-, лейкоцит-, еритроцит-та кристалурії, слизу та бактерій). Результати. отримані дані свідчать, що після реконструктивних операцій сечовивідних шляхів у частини хворих є ознаки порушення функції нирки з подальшим її погіршенням. Водночас відомо, що зниження тиску у сечоводі після відновлення уродинаміки з часом призводить до певної нормалізації деяких біомаркерів запалення та проліферації у дітей з вродженими вадами уретеровезикального сегмента (УВс). Заключення. на підставі отриманих результатів можна стверджувати, що кількісні показники вмісту прозапального цитокіну ФнП-a та профіброгенного цитокіну тФр-β1 у сечі, а також рівні активності умовно реноспецифічних ензимів нАГ та β-галактозидаза (β-Гал) сечі у дітей з вродженими вадами УВс є неінвазивними та діагностично інформативними біомаркерами. Вважаємо, що дітей із вродженими вадами УВс доцільно виділити в окрему групу ризику з розвитку нефросклерозу, що потребує проведення своєчасної ренопротекторної терапії. Ключові слова: вади уретеровезикального сегмента, уродинаміка, біомаркери, реконструктивні операції сечовивідних шляхів. Urine enzyme and cytokine levels in the diagnosis of the functional state of the renal parenchyma in children with pathology of the ureterovesicular segment after ureterocystoneostomy G

No abstract

доктор біологічних наук, професор, завідувач лабораторії біохімії ДУ «Інститут урології Національної академії медичних наук України» Петербургський В. Ф. доктор медичних наук, завідувач відділу дитячої урології ДУ «Інститут урології Національної академії медичних наук України» Мигаль Л. Я. кандидат медичних наук, старший науковий співробітник лабораторії біохімії ДУ «Інститут урології Національної академії медичних наук України» Каліщук О. А. кандидат медичних наук, старший науковий співробітник відділу дитячої урології ДУ «Інститут урології Національної академії медичних наук України» Сербіна І. Є. науковий співробітник лабораторії біохімії ДУ «Інститут урології Національної академії медичних наук України» м. Київ, УкраїнаМіхурово-сечовідний рефлюкс (МСР) -ретроградне надходження сечі із сечового міхура у напрямку нирок, займає провідне місце в структурі дитячої урологічної патології та є однією з найбільш розповсюджених вроджених вад сечовидільної системи у дітей [1, с. 198]. Наявність МСР сприяє поширенню інфекції з сечового міхура у верхні сечові шляхи та нирки. Несвоєчасні діагностика та патогенетичне лікування цієї патології призводять до виникнення пієлонефриту та його грізних ускладнень -нефрогенної гіпертензії,

The aim of this study was to study the peculiarities of changes in cytokine excretion levels of transforming growth factor b1 (TGF-b1), tumor necrosis factor a (TNF-a), monocytic chemoattractant protein 1 (MCP-1) and urinary activity of conditionally renospecific enzymes g-glutamyltranspeptidase (GGT) and neutral a-gtlucosidase (NG) as biomarkers of restoration of the functional state of the kidney parenchyma in children at different times after reconstructive correction of congenital defects of the uretero-vesical segment (UVS). Materials and Methods. Prior to reconstructive correction of congenital defects of UVS the comprehensive clinical and laboratory study was conducted in 45 children aged 4 to 15 years (22 boys, 23 girls) who were diagnosed with megaureter (MU) according to visualization methods: 18 patients with non-refluxing MU (NRMU) and 27 patients with refluxing MU (RMU). 3-4 patients were examined 3-4 weeks after the operation and 24 patients 4-6 months later. The study did not include children with neurogenic bladder dysfunction and pyelonephritis. All patients underwent transvesical ureterocystoneostomy. The reference group consisted of 25 healthy children with normal urinalysis and without an uronephrological pathology. Determination of TNF-a, TGF-b1 and MCP-1 was carried out in urine by the enzyme immunoassay. The results were expressed in units of mass of the substance in terms of unit volume of urine (pg/ml). The activity of GGT and NG was determined by a colorimetric method in our modification using reagent kits. The activity of enzymes in urine was expressed in relative units – in micromoles of reaction products formed after 1 hour of incubation 1 mmol of urine creatinine (µmol/hour/mmol creatinine). We also took into account the fluctuation limits of all investigated indicators. Results. The comparative analysis of TGF-b1, TNF-a, GGT and NG in children with congenital UVS defects before reconstructive operations and the control group demonstrated the statistically reliable difference (p < 0.001). It was stated that in urine of the control group the levels of pro-inflammatory cytokine MCP-1 are not defined at all. The study of this cytokine as a diagnostic and prognostic index of the functional state of renal parenchyma, according to our results, is not advisable. It was also stated that in patients with RMU (baseline) there is an increase in both TGF-b1 and TNF-a levels and the levels of GGT and NG activity compared with the group of patients with congenital NRMU. 3-4 weeks after reconstructive surgery, the levels of TNF-a and the levels of activity GGT and NG urine did not decrease, levels of TGF-b1, on the contrary, even increased. A personalized analysis of the results 4 to 6 months after the transvesical reconstruction revealed that 33.3% of patients showed normalization of TGF-b1 levels (p < 0.001) and a significant decrease in TNF-a, the levels of GGT and urinary NG activity practically reach the range of control. In other cases, despite the recovery of upper urinary tract dynamics, the levels of TNF-a, TGF-b1 and the activity of GGT and NG continued to remain at a fairly high level. Conclusions. The levels of TNF-a and TGF-b1 as well as the levels of activity of conditionally renospecific enzymes GGT and NG of urine in children with congenital malformations of UVS are diagnostically informative biomarkers about progression of pathological process in the kidney and negative influence of pronounced dysfunction of urinary bladder on the pro-inflammatory and pro-fibrotic processes of renal parenchyma in the postoperative period. Taking into account that in 66.7% of cases in children with congenital UVS defects after ureterocystoneostomy disorders in the function of the tubular apparatus of the renal parenchyma and signs of tubulointerstitial fibrosis persist, it is advisable to distinguish these patients into a separate group to avoid the risk for the development of nephrosclerotic disease and to start modern renoprotective therapy timely.