Мета роботи: оцінка перших результатів лапароскопічної екстраперитонеальної залобкової простатектомії у хворих на добро­якісну гіперплазію простати. Матеріали і методи. Виконано 30 лапароскопічних екстраперитонеальних залобкових простатектомій у хворих на доброякісну гіперплазію простати. Показаннями до операції у хворих були: повторна гостра затримка сечі (7 хворих, які надійшли із уретральним катетером); виражена симптоматика IPSS (Міжнародний опитувальник симптомів при захворюваннях простати) за відсутності ефекту від консервативної терапії (20 хворих); повторна гематурія 3 хворих. Результати досліджень та їх обговорення. Представлені ранні (стаціонарні) та віддалені (після виписування із стаціонару) результати лапароскопічної екстраперитонеальної залобкової (транскапсулярної) простатектомії у 30 хворих на доброякісну гіперплазію простати. Середній вік хворих склав (68,1±2,5) року, середній індекс маси тіла – (29,6±1,5), середній об’єм простати – (109,5±15,3) мл. Середній час виконання операції становив (122,4±12,8) хв, середня інтраопераційна крововтрата – (106,9±32,8) мл. Інтраопераційних та післяопераційних кровотеч не спостерігали, не було проведено жодної гемотрансфузії. Уретральний катетер видаляли на 4–5 добу після операції, середній післяопераційний ліжко-день склав (6,3±1,0) дня. Перші результати лапароскопічної екстраперитонеальної залобкової простатектомії показали її надійний інтра- та післяопераційний гемостаз, короткий післяопераційний ліжко-день, задовільне відновлення акту сечовипускання за відсутністю ранніх та віддалених ускладнень.

Мета роботи: оцінити безпосередні та віддалені результати одномоментної залобкової простатектомії та симультанної передочеревинної герніопластики у хворих на доброякісну гіперплазію простати та пахвинну грижу. Матеріали і методи. представлено результати лікування 152 хворих на доброякісну гіперплазію простати: основну групу становили 32 (21,1 %) пацієнти із доброякісною гіперплазією простати та пахвинною грижею, яким у клініці виконали одномоментну залобкову простатектомію та симультанну передочеревинну пахвинну герніопластику. Групу порівняння становили 120 (78,9 %) хворих із доброякісною гіперплазією простати, яким виконали одномоментну залобкову простатектомію. Ускладнення після хірургічних операцій оцінювали за Clavien – Dindo. Оцінку якості життя хворих після симультанних передочеревинних герніопластик пахвинних гриж проводили за опитувальником EuraHS – Quality of Life scale через 6 та 12 місяців після операції. Результати досліджень та їх обговорення.  Середній вік хворих групи порівняння становив (68,0±7,2) року, основної групи – (67,1±6,9) року; середній об’єм простати у хворих групи порівняння становив (94,4±42,3) см3, основної групи – (91,2±32,6) см3. У всіх 32 хворих основної групи виявлено пахвинну грижу, у 4 хворих із них – з обох боків (всього 36 пахвинних гриж). Середні терміни виконання залобкової простатектомії в основній групі хворих та групі порівняння були статистично однакові ((82,8±25,6) та (80,1±17,4) хв), а симультанна герніопластика з одного боку тривала у середньому (35,0±17,4) хв. Неурологічні ускладнення в основній групі хворих спостерігали у 2 (6,25 %) хворих, у групі порівняння – 9 (7,5 %); урологічні – 11 (34,2 %) та 40 (33,3%) відповідно і статистично були однаковими. Середній післяопераційний ліжко-день у хворих основної групи становив (9,5±1,7) дня; у групі порівняння – (9,8±2,9) дня. Якість життя хворих після симультанних операцій була статистично краща через зазначені терміни після хірургічного втручання при порівнянні із доопераційною якістю життя. Рецидивів пахвинної грижі через 3–5 років після операції не виявили. Виконання симультанної передочеревинної пахвинної герніопластики одночасно із одномоментною залобковою простатекто­мією у хворих на доброякісну гіперплазію простати та пахвинну грижу статистично не погіршує безпосередні і віддалені результати залобкової простатектомії, а також  допомогає надійно усунути із одного хірургічного доступу одночасно два захворювання.