На сучасному етапі розвитку України, в умовах активного реформування освітньої, соціокультурної сфери, в тому числі галузі фізичної культури та спорту назріла необхідність пошуку нових ефективних шляхів та засобів удосконалення процесу фізичного виховання молоді. Фізична культура і спорт є одним із важливих засобів різнобічного та гармонійного розвитку студентської молоді. Мета дослідження – обґрунтувати ефективність впливу занять з дзюдо на розвиток силових здібностей студентів коледжу. Об’єкт дослідження – процес фізичного виховання студентів коледжу. Суб’єкт дослідження – студенти коледжу. Предмет дослідження – показники силових здібностей студентів коледжу. Гіпотеза дослідження – заснована на припущенні про позитивний вплив засобів одноборств на розвиток силових здібностей студентів коледжу. Методи дослідження – теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичних джерел за темою дослідження, педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, методи визначення рівня розвитку силових здібностей, методи математичної статистики. Результати дослідження. Визначено, що заняття з дзюдо мають значний вплив на розвиток силових здібностей студентів. Достовірний приріст показників студентів експериментальної групи спостерігався за всіма тестами визначення показників силових здібностей. Так найбільший відносний приріст спостерігався у студентів експериментальної групи у показниках тесту «Присідання на одній нозі: ліва нога, разів» – 32,64 %; найменший відносний приріст спостерігався у студентів контрольної групи у показниках тесту тесту «Станова сила» 3,56%. Виявлено достовірні відмінності показників студентів експериментальної групи у порівнянні з результатами студентів контрольної групи: у тесті «Кистьова динамометрія: права рука, кг» (t=2,71 при Р˂0,05); тесті «Кистьова динамометрія: ліва рука, кг» (t=2,38; Р˂0,05); «Станова сила, кг», t=2,35( Р˂0,05);у тесті «Присідання за 20 с, разів» (t=2,71 при Р˂0,05); тест «Згинання і розгинання рук лежачи за 20 с, разів» (t=2,18; Р˂0,05); тесті «Присідання на одній нозі: права нога, разів» (t=2,63 при Р˂0,05); тесті «Присідання на одній нозі: ліва нога, разів» (t=2,12 при Р˂0,05); «Піднімання тулуба (руки на грудях), разів» (t=2,50 при Р˂0,05).

No abstract

Джиу-джитсу ефективний та видовищний вид спорту, до якого входять кидки, удари з будь-яких положень, що обертають всю міць атаки противника проти нього самого, проекція суперника, іммобілізація, удушення. Методологічний базис джиу-джитсу поєднує дві складові, такі як система загальнонаукових, філософських, спеціальних підходів до навчання бойовим мистецтвам, та багаточисленні методи, методики, прийоми та способи тренувань. Саме тому, метою нашого дослідження було довести ефективність застосування функціональних комплексів на навчально-тренувальних заняттях із джиу-джитсу. Об’єкт дослідження – навчально-тренувальний процес з джиу-джитсу. Предмет дослідження – показники фізичної підготовленості борців стилю джиу-джитсу. Методи дослідження: аналіз і узагальнення науково-методичної літератури; аналіз документальних матеріалів; педагогічне спостереження; педагогічний експеримент; тестування фізичної підготовленості; методи математичної статистики. Результати дослідження. Аналіз науково-методичної літератури та педагогічне спостереження засвідчив, що процес силової підготовки виявляється найбільш ефективним при комбінуванні різних методів. У зв’язку з чим, необхідно керуватися методами спеціальної фізичної підготовки, який враховує специфіку виду спорту. Застосування педагогічного експерименту дозволило встановити ефективність запропонованих функціональних комплексів на навчально-тренувальних заняттях із джиу-джитсу. Наприкінці дослідження для представників експериментальної групи, які займалися за розробленою програмою, були характерні достовірно більш кращі результати, ніж у спортсменів контрольної групи. Порівняльний аналіз прикінцевих значень між обома групами вказав на статистичну значущість отриманих показників та достовірну різницю між їх значеннями за двома контрольними вправами: «Смуга перешкод» (при t = 3,83; p < 0,01) і «Тест на визначення спеціальної витривалості» (при t = 3,49; p < 0,01). Висновки. Заняття з джиу-джитсу дозволяють з високою ефективністю вирішувати весь комплекс завдань, що пов'язані з розвитком і вдосконаленням фізичних якостей, та надають величезні можливості для самовдосконалення особистості, заслуговують на особливу увагу до популяризації та подальшого вивчення даного виду спорту.

Стаття присвячена аналізу впливу туристичної галузі на розвиток економіки нашої країни, зокрема Запорізького регіону. Схарактеризовано поняття «екскурсія» як особливе явище у соціокультурному просторі, що збагачує інтелект людини у процесі отримання нових знань. Визначено взаємозв’язок екскурсійної діяльності з туризмом. Зазначено, що екскурсійна діяльність належить до сфери послуг, яка не тільки надає знання, а й допомагає підтримувати національну економіку за рахунок використання етнотуристичних ресурсів, які сформувались і виникли в центрах зародження, розвитку та поширення етнографічних груп, у формуванні нових туристичних продуктів. Розглянуто дослідження наукових діячів, присвячених екскурсійній діяльності та теоретико-метологічним аспектам розвитку етнічного туризму в соціокультурному просторі. Схарактеризовано можливості використання екскурсій як засобу засвоєння соціокультурного простору в етнічному туризмі на прикладі Запорізької області.

Дошкільний вік важливий для росту і розвитку дітей розвитку. Відзначається швидким розвитком інтелекту та моторики дітей. Ця фаза включає відповідний час для знайомства дітей з водними розвагами та навчання базовим навичкам плавання. Плавання є цінним навиком для дітей. Крім того, що вони допомагають їм залишатися в безпеці, це також форма багатоцільових вправ, які розслаблюють, розважають, які можна виконувати в будь-який час і які становляться терапевтичними діями для створення регулярних рухів. Мета дослідження – обґрунтування ефективності застосування засобів плавання в дітей 4–5 років для підвищення рівня їх фізичної підготовленості. Об’єкт дослідження – фізкультурно-оздоровчі заняття з плавання. Суб’єкт дослідження – діти 4–5 років. Предмет дослідження – показники фізичної підготовленості дітей дошкільного віку. Гіпотеза дослідження – заснована на припущенні про позитивний вплив засобів плавання на показники фізичної підготовленості дітей дошкільного віку. Методи дослідження – аналіз і узагальнення літературних джерел з теми дослідження; педагогічні спостереження за навчально-виховним процесом, педагогічний експеримент, тестування показників фізичної підготовленості дітей дошкільного віку, методи математичної статистики. Практична значимість роботи – результати можуть бути використані з метою оптимізації фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі. Результати дослідження. У результаті застосування засобів плавання дітей 4–5 років відмічено достовірний приріст якості виконання хлопчиками ходьби та стрибків, а дівчатками – лазіння, стрибків та метання. Кількість безпомилкового виконання основних рухів у хлопчиків і дівчаток після застосування спрямованого навчання склала у дітей від 83% до 100%. Наприкінці дослідження достовірно підвищилися показники фізичної підготовленості дітей за всіма тестами, окрім метання м’яча. Відносний приріст показників у дівчаток склав від 22 до 289%, у хлопчиків – від 12 до 162%. Найменші прирости у дітей були у метанні м’яча – від 5 до 9%. У хлопчиків та дівчаток найбільший приріст показників зафіксовано у стійці на одній нозі і вистрибуванні вгору за 5 с. А найменший – у метанні тенісного м’яча на дальність і бігу на 20 м.