У статті представлена низка поглядів щодо визначення поняття, цілей та основного змісту “кольорової революції” як форми сучасної інформаційно-психологічної операції, наведені основні риси та особливості “кольорової революції”. Визначені основні причини виникнення “кольорових революцій” та склад їх учасників. Проаналізовано різні підходи до проведення “кольорових революцій”. Представлена технологія їх проведення, яка має три основні етапи. Основною метою першого етапу є переконання спільноти у нелегітимності влади і формування організованого протестного руху за мережним принципом. На другому етапі відбувається легалізація протестного руху. На третьому етапі, який є активною фазою “кольорової революції”, здійснюється підготовка до усунення існуючої влади. Запропонована граф-схема сценарію реалізації технології “кольорової революції”.

Запропонована методика оцінювання компетентності експертів при виборі раціонального сценарію прийняття рішення на організацію інформаційно-психологічного впливу (ІПВ). Подана в загальному вигляді модель вибору сценарію прийняття рішення на організацію ІПВ, яка включає в себе елементи різних методів, в тому числі методу аналізу ієрархій. Оптимізація групового рішення здійснюється на основі обґрунтованої процедури узгодження. Особливістю моделі є те, що вона враховує показник пріоритету експерта в групі, який характеризує його компетентність (важливість) в галузі інформаційно-психологічної боротьби. Окрім того, для оцінювання компетентності експертів, що здійснюють вибір сценарію, враховані нестандартні характеристики, такі як творче мислення, багатоваріантність рішень, гнучкість, здібність до абстрактного мислення, креативність. Введення показника компетентності експерта дозволяє суттєво спростити методику обробки даних групової експертизи та зробити результати її застосування більш достовірними. Також запропоновано алгоритм розрахунку мінімальної чисельності експертів для проведення експертизи об'єктів впливу.

У статті представлена низка практичних рекомендацій щодо удосконалення процесу управління інформаційно-психологічними впливами в ході проведення інформаційно-психологічних операцій. Запропонована модель управління інформаційно-психологічним впливом на основі моніторингу стану об’єкту впливу і корегування сценарію інформаційно-психологічної операції (інформаційно-психологічного впливу) або його складових. Представлений механізм інформаційно-психологічного впливу, який передбачає послідовне переведення об’єктів впливу (цільової групи) із одного стану до іншого. Наданий варіант складу команди інформаційних операцій, що створюється при Об’єднаному штабі Збройних Сил США, який може бути прийнятий за основу при удосконаленні структури підрозділів інформаційно-психологічних операцій Збройних Сил України.

У роботі проведено аналіз сучасного стану аеродромної мережі України, визначені основні напрямки розрахунку потреби на підготовку та спеціальне використання аеродромів цивільної авіації, аеродромних ділянок доріг, польових аеродромів авіацією ПС ЗС України у ході планування та ведення операцій (бойових дій). На підставі проведених досліджень розроблено Методику розрахунку потреби на підготовку та спеціальне використання аеродромів цивільної авіації, аеродромних ділянок доріг, польових аеродромів. Розроблена методика враховує більше 20 факторів, що впливають на прийняття рішення по використанню аеродрому та велику кількість технічних параметрів. Методика включає критерій прийняття рішення про необхідність нарощування аеродромної мережі та надає можливість оцінити потрібні ресурси в грошовому еквіваленті.

Специфічні фактори діяльності Повітряних Сил Збройних Сил України вимагають пошуку нових підходів до проектування раціональної організаційно-штатної структури. Показано, що при розробці принципів і методик проектування найбільш важливим є встановлення порядку розподілу завдань між структурними складовими, їх внеску в досягнення цілей організації, а також відповідність штатної чисельності поставленим завданням (функціям). Запропоновано методичний апарат, який дозволяє здійснити наукове обґрунтування основних напрямків як вдосконалення систем управління, так і оптимізації військових організаційних структур в цілому.