Purpose. To develop an effective approach to assessing the labour potential of Ukraine. Methodology. The research method is mathematical modelling based on the use of the “theory of fuzzy logic”. Findings. The factors influencing the labour potential of Ukraine are summarized and systematized, which are grouped into three groups: medical-demographic, socio-economic, and behavioural ones. The modelling algorithm is generalized and the linguistic variables that characterize the comprehensive assessment of the level of labour potential of Ukraine are proposed. A tree of logical conclusions of hierarchical relationships of factors with selected terms for evaluating the labour potential of Ukraine was built. Statistical data for Ukraine and 21 countries that are part of the EU is summarized, that made it possible to estimate the level of labour potential (R) for strategic partner countries ‒ Poland and Ukraine, which are 6.4 and 5.95, respectively. Recommendations are offered as for the development of the labour potential of Ukraine. Originality. The scientific novelty of the study is the development of a theoretical-methodological approach to the assessment of the labour potential of Ukraine, which allows comprehensively taking into account the system of fuzzy terms, to evaluate the medical-demographic, socio-economic and behavioural factors of influence on the labour potential of Ukraine based on the use of the theory of fuzzy logic. That, in turn, will allow increasing the effectiveness of the management decision-making system in the direction of improving all components that form the labour potential. Practical value. The importance of assessing labour potential for Ukraine lies in many aspects, the main ones are the following: increasing the efficiency of state administration in the field of labour potential formation; timely identification of problems, determination of the state and formation of strategic prospects for its development, which will allow accelerating the process of Ukraine’s transition from a candidate for EU membership to an EU member and revive the economy, that is currently based on the military rails.

В статті виокремлено основні фактори, що впливають на прийняття рішення щодо релокації підприємства в умовах воєнного стану, а саме безпека, доступність ресурсів, інфраструктура, робоча сила. Визначено, що планування релокації, яке передбачає планування фінансових витрат, логістики, перевезення обладнання та персоналу, є критичним етапом у формуванні стратегії підприємств в умовах воєнного стану. Планування релокації передбачає певні дії, які допоможуть забезпечити безпроблемне переміщення підприємства, а саме оцінка витрат, пов’язаних з релокацією; логістичне планування; перевезення обладнання та персоналу до нового місцезнаходження. В статті запропоновано ряд етапів щодо формування стратегії релокації підприємства в умовах воєнного стану, що передбачає послідовне проходження таких етапів: аналіз потенційні переваги та недоліки релокації; дослідження ринку; планування бюджету; юридичні та нормативні аспекти; управління робочою силою, адаптація персоналу; план комунікації; налаштування інфраструктури та планування робочого простору; планування транспортування та логістики; адаптація бізнес-модель і стратегії; оцінка релокації.

В статті розглянуто необхідність та особливості управління персоналом підприємства на засадах концепції сталого розвитку. Метою статті є дослідження проблемних питань управління персоналом на засадах сталого розвитку як складової організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку підприємства. Охарактеризовано організаційно-економічний механізм управління інноваційним розвитком підприємства як систему організаційних, ресурсних, науково-теоретичних, методичних, правових, інших складових елементів, форм і методів їх взаємодії, а також інструментарію реалізації управлінських рішень, які забезпечують процес інноваційного розвитку підприємства. Доведено доцільність розгляду організаційно-економічного механізму управління підприємствами в якості одного з основних елементів системи адаптації суб’єктів господарювання до умов зовнішнього середовища, орієнтованого на забезпечення адаптації та сталого розвитку підприємств у період трансформації економіки. Обґрунтовано, що пріоритетність людського фактора в умовах економіки знань та інноваційної економіки актуалізує використання концепції сталого розвитку, яка враховує екологічні та соціальні аспекти інноваційного розвитку. Виокремлено основні принципи управління персоналом на основі концепції сталого розвитку: розвиток людських ресурсів із урахуванням довгострокової перспективи, гнучкість, розширення повноважень працівників, справедливі та рівні можливості, зовнішнє партнерство, турбота про співробітників, прибутковість. Доведено, що реалізація концепції сталого розвитку в системі управління персоналом підприємства дозволить підвищити рівень професіоналізму, креативності, лояльності, здатності персоналу підприємства до саморозвитку, генерування та впровадження інновацій. Подальші дослідження варто спрямовувати на вивчення особливостей формування інноваційної стратегії підприємства в умовах трансформаційної економіки на основі оцінки його інноваційного потенціалу та можливостей його модернізації.