У статті представлені результати досліджень стану дистального відділу кінцівок у коней кінного клубу «Верхова їзда в Полтаві», розповсюдження хірургічної патології, з’ясовані етіологічні чинники, симптоматика. Метою роботи було проведення в умовах кінного клубу серед поголів’я наявних коней досліджень з метою з’ясування стану дистального відділу кінцівок. Серед завдань досліджень: провести оцінку стану, поширення, причини появи, планіметричні дослідження дистального відділу кінцівок у коней. Доведено, що серед поголів’я коней найбільш поширеними ураженнями є втрата глазурі 13 тварин (86,6 %), поява косих (26,6 %), плоских (20,0 %) та торцевих копит (20,0 %), а також ран та заломів (13,3 %). Відсутність глазурі в ділянці вінчика та наявність поверхневих руйнувань рогу обумовлена пересиханням копитного рогу, погіршенням раціону, деформацією, тріщинами, неправильною організацією ортопедичної роботи та недосконалою конструкцією вигульних майданчиків. Симптомами руйнування глазурі було розпушення в межах від 1/5 до 2/5 поверхневих шарів епідермісу в ділянці вінчика, плоских копит ‒ потоншення підошовного шару, якщо косі копита – формування з однієї сторони копита прямовисної та з іншої відлогої стінки, якщо довгі копита – зменшення кута зачепу, якщо торцеві копита – збільшення кута зачепу, розшарування рогових трубочок у разі тріщин та формування гнійного дефекту, якщо є рани. Співвідношення висоти передньої дорзальної стінки до п’яти є досить інформативним прогностичним показником щодо можливої подальшої появи ортопедичної патології (збільшення до 1,2 свідчить про появу торцевих копит у поні і зростання до 2,2 про надмірне стирання п’яти). Виявлені деформації по-різному впливали на тварин: якщо косі та торцеві копита, то змін з боку загального стану тварин не спостерігали, якщо довгі копита, то відмічали перерозтягнення пальцевих сухожилків згиначів унаслідок постійної опори на п’яту, якщо плоскі копита, то кульгавість виникала при надмірному стиранні рогового шару підошви об асфальт. Розмір дорсальної стінки та п’яти залежить від віку тварини та породи, а також своєчасно проведеної ортопедичної роботи.

Метою наших досліджень було виявити особливості депресивних наслідків післядії різних доз гамма-променів у сортів пшениці озимої місцевої селекції за показниками схожості, виживання, морфометрії, врожайності. Досліджено показники схожості та виживання, проходження основних фаз онтогенезу в рослин пшениці озимої сортів місцевої селекції (Комерційна та Співанка) у першому поколінні. Встановлено вплив мутагенної депресії на показники структури врожайності (морфометрію стиглих рослин) та встановити рівень їх мінливості. 2019–2020 рр. експерименти проводили на дослідних полях науково-дослідного центру Дніпровського державного аграрно-економічного університету. У дослідах використовували насіння сортів Співанка та Комерційна, опромінене гамма-променями в дозах 100, 150, 200, 250, 300 Гр. Контроль – сухе насіння. Встановле-но, що вища депресія за всіма дослідженими ознаками проявилась у сорту Співанка, крім дози 250 Гр, що свідчить про специфічність взаємодії депресійної активності гамма-променів із геноти-пами окремих сортів та складний характер розвитку депресивних наслідків на рівні організму. Най-більш інформативними показниками щодо мутагенної депресії в М1 поколінні рослин сортів пшениці озимої м’якої були: схожість та виживання рослин, фертильність пилку та такі показники струк-тури врожайності, як висота рослин, вага зерна з головного колосу, маса тисячі зерен. Усі ці показ-ники з високим рівнем значущості пов’язані з показником доза мутагену. Генотипи сортів місцевої селекції (Комерційна та Співанка) виявилися високочутливими до дії гамма-променів, що проявилось у напівлетальності навіть початкових, помірних доз (100 Гр). Дисперсійний аналіз показав, що насамперед на формування показників структури врожайності впливав фактор «доза мутагену», потім генотип вихідного сорту. Виявлено, що може відбуватися стрімке зниження окремих пара-метрів у першому поколінні при досягненні окремих граничних доз, причому ці дози визначаються генотипом суб’єкта мутагенної дії.

Значної шкоди коням продовжують завдавати незаразні хвороби, особливо хірургічні. Хворі тва-рини  на  тривалий  час  втрачають  працездатність,  знижуються  їхня  господарська  цінність  та спортивні показники. Метою досліджень було з’ясувати хірургічну патологію ортопедичних захво-рювань коней в умовах кінного клубу «Верхова їзда в Полтаві». Серед завдань досліджень: провести аналіз частоти виникнення та визначити причини хірургічної патології ортопедичних захворювань у коней в умовах племінного клубу «Верхова їзда в Полтаві». Вивчали поширення, етіологію та особли-вості перебігу хірургічної патології в коней англійської чистокровної, вестфальської, тракененської, арабської, української верхової та безпорідних порід віком від 4 до 10 років, а також поні віком від 9 до 17 років. Після чого класифікували до тієї чи тієї групи хірургічну патологію та встановлювали симптоми у хворих. Зважаючи на те, що найбільш поширеним видом хірургічної патології були ортопе-дичні захворювання та захворювання шкіри, основну увагу звертали на них. Ортопедичні дослідження про-водили відповідно до методик, запропонованих  провідними ортопедами Kyorber H. D. та Pollit K. K. Дос-лідження проводили на поголів’ї коней протягом 2018–2019 рр. в умовах кінного клубу «Верхова їзда в Полтаві».  Під  час  проведення  моніторингового  обстеження  встановлювали  поширення, етіологію та особливості перебігу хірургічної патології в коней. Ми встановили такі діагнози: наминки, гнит-тя білої лінії та стрілки копита, деформації (розшарування підошовного рогу, часткову втрату гла-зурі, появу гострокутних та косих копит) та екзематозні процеси на шкірі. Серед хірургічної пато-логії найбільш розповсюдженими є ортопедичні захворювання (45,45 %), серед яких найбільш поши-рені запальні процеси (27,27 %), частина інших форм хірургічної патології становить 27,28 %. При-чини формування хірургічної патології різні, проте підґрунтям для їхнього розвитку слугує порушен-ня зоогігієнічних умов утримання, відсутність своєчасної ортопедичної роботи (72,7 %) та трав-матизм (27,3 %). Розвиток хірургічної патології супроводжувався різними клінічними ознаками, що було  обумовлено  особливостями  формування  хірургічної  патології,  в  45,4 %  відмічали  формування хронічної запальної реакції, у разі травматизму коней у 27,2 % формувалася гостра запальна реак-ція.

Значну частину серед усіх захворювань дрібних свійських тварин складають неінфекційні, серед яких найбільш розповсюдженими є хірургічні, які в умовах великого міста сягають до 50 %. Мета роботи полягала у з’ясуванні поширеності хірургічної патології серед дрібних тварин в умовах ветеринарної клініки «Асті» (м. Київ), встановленні ймовірних етіологічних чинників, що їх спричиняють та характерного симптомокомлексу виявлених патологій. Серед завдань досліджень: шляхом проведення хірургічної диспансеризації встановити поширення хірургічної патології серед дрібних тварин та розкрити причини їх виникнення, охарактеризувати симптоми й основні зміни у разі виявлених патологій. Об’єктом дослідження були дрібні тварини різних вікових груп та порід із хірургічною патологією, що надходили до ветеринарної клініки «Асті» для надання ветеринарної допомоги протягом 2019–2020 років. Під час проведення моніторингового обстеження на основі зібраного у власників анамнезу, а також даних клінічного обстеження та за потреби спеціальних досліджень встановлювали поширення, етіологію, притаманну симптоматику, діагноз. Отримані результати порівнювали з даними в літературних джерелах, після чого з՚ясовували остаточний діагноз. У статті представлені дані щодо розповсюдження хірургічної патології у дрібних тварин в умовах ветеринарної клініки «Асті», а саме з’ясовані етіологічні чинники, симптоматика. Встановлено, що з діагностованої патології найбільш поширеною була хірургічна (56 %), а в її структурі домінували абсцеси (10,8 %), неоплазії (10,7 %), пухлини молочних залоз (7,7 %), зовнішній отит (7,0 %), дерматити (6,9 %), рани (5,9 %). Розвиток хірургічної патології супроводжується розвитком запальної реакції та відповідними патологічними змінами м’яких тканин та кісток у ділянці локалізації патологічного процесу. Хірургічна патологія у дрібних домашніх тварин значно поширена і потребує постійного дослідження, вивчення та систематизації.