У статті наведено результати аналізу сучасного стану виробництва сої. Урожайність соїостанніми роками в Україні змінюється в межах 1,7–2,4 т/га (2012–2020 рр.). В офіційному обігу нанасіннєвому ринку України 2018 року було 138 сортів. Представлено передові зарубіжні селекційнікомпанії, портфоліо їхніх сучасних сортів і перспективи збільшення посівних площ під ними.Зазначено українські сорти, їхній генетичний потенціал та рівень урожайності в умовахнедостатнього зволоження Лісостепу України. Зміна погодних умов у просторі вимагає відселекціонерів створення сортів, які краще адаптовані до певних умов вирощування, мають певнігосподарсько-цінні ознаки та формують економічно вигідний рівень врожайності. В умовахнедостатнього зволоження актуальним є використання скоростиглих та дуже скоростиглих сортів.За результатами аналізу 17-річних метеоспостережень встановлено, що кліматичніхарактеристики Полтавської області стали більш посушливими. Проаналізована динамікапоказників валових зборів сої в Полтавській області (2002–2018 рр.) на тлі кількості опадів завегетацію (4-й–8-й місяці). Відмічені провідні українські насінницькі компанії А.Т.К., «Прогрейн Укр»,«Астарта-Київ», «Агрофірма-Обрій», «Західний Буг». Визначено кращі зарубіжні та національнікомпанії-виробники насіння сої в Україні (2017–2018 рр.). Показано, що серед українськихселекцентрів високий рейтинг мають компанії Соєвий вік, ІСГП НААН, ІСГ СЗ НААН та ПДААМОН. Але частка, їхніх сортів у виробництві з кожним наступним роком поступово зменшується.2010–2012 рр. частка площ сої під сортами селекції ПДАА в Полтавської області складала4,8–10,4 % від загальної. На сьогодні в умовах ринкових перетворень та інноваційних процесів уагропромисловому комплексі залишаються проблеми з подальшою стратегією розвитку тапідвищення ефективності національної системи насінництва в Україні. Кількість паспортизованихгосподарств із виробництва насіння сої в Україні значно зменшилася. Наприклад, у Полтавськійобласті 2020 року лише 7 господарств. У насіннєвому господарстві «Грига» за результатамиекологічного сортовипробування встановлено, що сорти ПДАА (Адамос, Алмаз, Александрит)складають достойну конкуренцію кращим зарубіжним сортам: Алігатор (2,97 т/га), ЕС Навігатор(3,07 т/га), РЖТ Стумпа (3,19 т/га), Фуріо (2,92 т/га). Для суб’єктів насінництва в Україні створеномодель сертифікації, рівні умови та можливості для всіх суб’єктів насінництва (національних ізарубіжних), гарантовано підтвердження їхнього статусу виробника насіння як вартісногокомерційного продукту для подальшого поширення на ринку України і виведення на зовнішні ринки.

Метою проведення досліджень є вивчення зареєстрованих гібридів кукурудзи за господарсько-ціннимиознаками та врожайністю зерна.Методи. Дослідження проводили впродовж2018–2020 рр. на чорноземних типових мало гумуснихґрунтах у виробничих умовах Черкаської області. Длядосліджень використовували зареєстровані гібриди кукурудзи: ДК 315, ДКС 5007, ДКС 3939, ДКС 5141, КВС 381.Дослід закладався у двофакторному експерименті з урахуванням вимог методики дослідної справи в агрономії.Результати. У результаті досліджень мінливості тривалості вегетаційного періоду гібридів кукурудзи встановлено незначне їх варіювання в умовах 2018 і 2020 років та середнє в умовах 2019 року.В умовах 2018 року усі гібриди кукурудзи, що були поставлені на вивчення, були ранньостиглими, окрімКВС 381 та ДКС 3939 (середньоранні). Вони мали вегетаційний період, що варіював у межах – від 100 до115 діб, у 2019 – від 97 до110 діб, а у 2020 році – від90 до105 діб. За формування біометричних показниківрослин, як то: висота рослин, їх облиствленість, параметри початку й інші, встановлено їхню мінливість якв межах років, так і залежно від сортового різноманіття.За умов 2018 року висота рослин гібридів кукурудзиваріювала у межах від 250,3 до 300,0 см, у 2019 – від246,8 до 297,4 см, а у 2020 році – від 235,8 до 295,3 см.Ця тенденція для гібридів кукурудзи відмічена за усіроки проведення експерименту. За висотою рослинбільшість гібридів кукурудзи відносимо до середньорослих (до 300 см). За визначення середньої кількості листків на рослинах кукурудзи виявлено незначне їхнє варіювання як по гібридам, так і в розрізі років дослідження.Це свідчить, що даний показник слабомінливий від умоввирощування та генетично закріплений на рівні гібридної форми культури. За роки досліджень встановлено,що показник кількості листків на рослині гібридів кукурудзи в умовах досліджень змінювався від 11,8 до 13,3 шт.За результатами обліків величини початку, визначено,що середня довжина початку гібридів кукурудзи варіювала від 19,5 до 26,0 см і змінювалася за роками та варіантами досліду. Встановлено, що середня вага початкугібридів кукурудзи змінювалася від 159,3 до 391,3 г, як зароками так і за досліджуваними гібридами. За досліджуваний період показник урожайності зерна гібридів кукурудзи виявився досить мінливим – від 7,1 до 13,6 т/га.Встановлено, що в умовах першого року дослідженняврожайність зерна гібридів кукурудзи варіювала – від10,0 до 13,6 т/га. На основі кореляційно-регресійногоаналізу встановлення встановлено суттєвий прямолінійний зв’язок між біометричними показниками рослинта врожайністю гібридів кукурудзи, на основі коефіцієнтів кореляції. Висновки. Отже, визначено, що досліджувані гібриди кукурудзи відносяться до ранньостиглих,окрім КВС 381 (середньоранній) й формують врожайність за проміжок часу від 90 до 115 діб. У середньомуза три роки досліджень за довжиною та вагою початкувиокремлено гібриди кукурудзи ДКС 5007, ДКС 3939 таДКС 5141. У середньому, з-поміж досліджуваного сортименту найбільшу врожайність зерна формували гібридиДКС 5007 (11,5 т/га) та ДКС 5141 (11,1 т/га), інші – суттєво менше. На формування врожайності зерна (закоефіцієнтами кореляції) усіх гібридів кукурудзи суттєвий вплив має висота рослин, довжина і вага початку(коефіцієнт – на рівні або більше 0,7). На формуванняпродуктивності гібриду ДКС 3939 вагомий вплив маєкількість листків на рослинах.

Метою роботи є виявлення оптимальних градацій елементів технології вирощування материнських рослин сортів проса прутоподібного на поліпшення врожайних властивостей насіння. Методи. Дослідження проводили впродовж 2015–2021 рр. на середньогумусних типових чорноземах у стаціонарному досліді, який розміщений у центральній частині Лісостепу України. Матеріалом для експерименту слугували сорти проса прутоподібного: Зоряне, Кейв-ін-рок і Морозко. Досліди закладали згідно загальноприйнятих методик дослідної справи. У двофакторному та багатофакторному польовому експерименті варіанти розміщували рендомізованим способом у чотириразовій повторності. Результати. За результатами проведених досліджень виявлено мінливість врожайності материнських рослин проса прутоподібного протягом 2015–2019 рр. (перший дослід). Визначено, що застосування комплексу агрозаходів оптимізованої технології вирощування материнських рослин проса прутоподібного, порівняно із звичайною, дозволяє суттєво збільшити врожайність насіння сорту Зоряне до 0,71 т/га (прибавка 0,06 т/га), Кейв-ін-рок – до 0,45 т/га (прибавка 0,11 т/га), Морозко – до 0,32 т/га (прибавка 0,04 т/га). У другому досліді, протягом 2020-2022 рр. досліджували врожайні властивості насіння, отриманого з материнських рослин, які вирощували за різних елементів технології. Встановлено, що оптимізована технологія вирощування проса прутоподібного впливає на поліпшення врожайних властивостей дочірніх рослин досліджуваних сортів. Виявлено, що застосування оптимізованої технології за вирощування материнських рослин проса прутоподібного сприяє підвищенню врожайності насіння у дочірніх рослин: у сорту Зоряне на 0,05 т/га (від 0,77 до 0,82 т/га), у Кейв-ін-рок – на 0,12 т/га (від 0,62 до 0,74 т/га), у Морозко – на 0,08 т/га (від 0,38 до 0,46 т/га). Порівняно із звичайною технологією врожайність насіння материнських рослин за оптимізованої підвищилися: на 0,06 т/га (Зоряне), на 0,11 т/га (Кейв- ін-рок) і на 0,04 т/га (Морозко). Урожайність насіння дочірніх росли зросла, відповідно за сортами: на 0,05; 0,12 і 0,08 т/га. Висновки. Встановлено, що на збільшення врожайності насіння проса прутоподібного (на 0,04…0,11 т/га) суттєвий вплив має культивування сортів за оптимізованої технології вирощування. Ця технологія поєднує весняну сівбу культури, визначеною нормою висіву насіння (для сорту Зоряне – 5,7 кг/га, для сорту Кейв-ін-рок – 7,6 кг/га, для сорту Морозко – 7,9 кг/га), широкорядний спосіб сівби (для усіх сортів – міжряддя 60 см) та застосування весняного азотного підживлення рослин розрахунковою дозою азотних добрив (N45) на фоні основного удобрення та (РК)60. Підвищення врожайних властивостей насіння проса прутоподібного можливо досягти застосуванням оптимізованих елементів технології вирощування материнських рослин. У сорту Зоряне прибавка становить 0,05 т/га (від 0,77 до 0,82 т/га), у Кейв-ін-рок – 0,12 т/га (від 0,62 до 0,74 т/га), Морозко – 0,08 т/га (від 0,38 до 0,46 т/га).

У статті представлено результати аналізу сучасного стану виробництва посівного матеріалу жита озимого посівного [озимого] (Secale cereale L.). Найбільшими 10-ма виробниками насіння жита озимого у світі є Німеччина, Росія, Польща, Білорусь, Данія, КНР, Україна, Туреччина, Іспанія, Австрія. Наведена середня врожайність жита озимого у країнах за 2017–2019 рр. Так, в Україні площі під житом становили 2004 р. – 740 тис. га, 2018 р. – 150 тис. га. За останні 12 років відбулося динамічне оновлення сортового складу. У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2019 рік міститься 40 сортів жита озимого, з яких 21 сорт української селекції та 19 сортів іноземної селекції, на 2021 рік – вже 56 сортів та гібридів. Відмічена чітка тенденція до збільшення сортів іноземної селекції – від 6 % до 47 %. Водночас конкуренто-спроможність сортів української селекції переважає. Лідерами з вирощування жита озимого в Україні є Житомирська, Волинська, Чернігівська, Рівненська, Київська, Сумська, Хмельницька та інші області. Найважливішими умовами зростання врожайності культури є широке впровадження у виробництво найкращих сортів і поліпшення якості посівного матеріалу в обсягах, потрібних для регіонів. Виробництво високоякісного насіння жита базується на врахуванні генно-біологічних та господарсько-цінних особливостей сорту, ґрунтово-кліматичних умов вирощування та інших факторів. Насінництво жита озимого передбачає концентрацію виробничих процесів у паспортизованих насінницьких господарствах, кількість яких в Україні поступово зменшується. Ці господарства здійснюють виробництво кондиційного насіння для забезпечення повної потреби в ньому сільськогосподарських виробників товарного зерна. Для суб’єктів насінництва в нашій країні створено модель сертифікації, рівні умови та можливості для всіх компаній-виробників (національних й іноземних), що гарантує їм статус виробника комерційного продукту. Аналіз сортового складу насінницьких посівів жита озимого свідчить про переважання сортів української селекції – понад 80%, але їхня частка неухильно зменшується. Використання репродукційного насіння в насіннєвих господарствах сприяє погіршенню отриманої продукції під впливом біологічного та механічного засмічення, пошкодження хворобами, шкідниками, низького рівня агротехніки. Шляхом добре організованого насінництва можна уповільнити цей процес, але зупинити його досить важко.

No abstract