У дослідженні були вивчені особливості змін факторів агресії та захисту у вмісті шлункового соку в 91 пацiєнта iз гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) у поєднанні з дисфункцією сфінктера Одді. Визначали рН, концентрацію пепсину, глікопротеїнів, жовчних кислот, сіалових кислот, фукози, гексозамінів, рівень метаболітів оксиду азоту. Встановлено, що підвищення рівня метаболітів оксиду азоту та жовчних кислот у шлунковому соку призводить до посилення запальних процесів у слизовій оболонці шлунка незалежно від функціонального стану сфінктера Одді. Збільшення агресивних властивостей шлункового вмісту спостерігалось у пацієнтів із ГЕРХ як із гіпертонусом, так і гіпотонусом сфінктера Одді. Дефіцит та диспропорція факторів захисту в більшості хворих в усіх групах проявлялись у вигляді зменшення концентрації вуглеводних термінальних залишків глікопротеїнів відносно показників контрольної групи.

У статті наведені сучасні дані щодо психосоматичної проблеми у медицині, зокрема, світовий досвід вивчення порушень психологічної адаптації у хворих на гастроезофагеальну рефлексну хворобу (ГЕРХ), а також подані результати власних досліджень. За допомогою застосованих психологічних тестів частота виявлення тривожності та депресивності у пацієнтів із ГЕРХ становила 100 та 91,2 % відповідно. Дослідження, проведені у віддаленому періоді, свідчать, що наявність психологічної дезадаптації у пацієнтів із ГЕРХ унеможливлює досягнення стійкої ремісії щодо основного захворювання та вимагає відповідної корекції.

ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро A-концепція та дизайн дослідження; B-збір даних; C-аналіз та інтерпретація даних; D-написання статті; E-редагування статті; F-остаточне затвердження статті Мета роботи-встановити найбільш значущі ендоскопічні діагностичні критерії при розвитку змін слизової оболонки (СО) шлунка передракової спрямованості. Матеріали та методи. Обстежили 80 хворих на атрофічний гастрит, із них 34 (42,5 %) чоловіки та 46 (57,5 %) жінок, середній вік-57,7 ± 2,1 року. Діагноз встановили під час ендоскопічних досліджень і підтвердили морфологічно в усіх випадках. Езофагогастродуоденоскопію виконували за допомогою відеоендоскопічної системи EVIS EXERA III з гастроскопом Olympus 190 (Японія). Здійснили огляд шлунка в білому світлі, в режимах збільшення (ближній фокус) і NBI. Усіх обстежених поділили на групи за поширеністю кишкової метаплазії (КМ) і наявністю дисплазії СО шлунка: І група-атрофія СО шлунка без КМ (10 пацієнтів), ІІ-атрофія СО шлунка з КМ, що обмежена антральним відділом (20 хворих), ІІІ-атрофія СО шлунка з дифузною (мультифокальною) КМ (39 хворих), ІV-дисплазія СО шлунка (11 хворих). Результати. Визначили діагностичні критерії структурних змін СО шлунка передракової спрямованості для формування групи ризику. При ендоскопії в білому світлі діагностичним критерієм за показниками чутливості (81,4 %) та специфічності (60,0 %) можна вважати вузлуватий/бугристий рельєф СО шлунка. Ксантоматоз шлунка у 5 разів збільшує ризик визначення під час морфологічного дослідження КМ або дисплазії у хворих на атрофічний гастрит (чутливість-47,1 %, специфічність-90,0 %). Ендоскопія в режимі збільшення та вузькосмугової візуалізації дала змогу встановити ще один діагностичний критерій для формування групи високого ризику: пілоричну метаплазію (псевдопілоризацію) СО тіла шлунка, що майже в 7 разів підвищує частоту виявлення в пацієнта структурних передракових змін (чутливість-71,4 %, специфічність-70,0 %). Висновки. Визначені ендоскопічні критерії можуть бути застосовані під час формування групи хворих на атрофічний гастрит, які мають високий потенціал розвитку раку шлунка й потребують ретельного обстеження з застосуванням сучасного ендоскопічного обладнання і динамічного спостереження (вузлуватий рельєф шлунка (OR = 4,96), ксантоматоз шлунка (OR = 4,94), пілорична метаплазія тіла шлунка (OR = 6,72)).

РОЛЬ ВІСМУТУ В ЛІКУВАННІ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ (огляд літератури та власні дослідження) Резюме. У статті подана історія створення колоїдного субцитрату вісмуту та розглянуті основні механізми його дії на слизову оболонку шлунка, як цитопротективної, так і антихелікобактерної. Викладені сучасні дані світових досліджень щодо застосування субцитрату вісмуту як компонента антибактеріальної терапії з метою підвищення ефективності ерадикації, особливо в умовах розвитку резистентності до базових препаратів. Наведені результати власних досліджень, що присвячені вивченню динаміки змін структурної перебудови слизової шлунка у хворих на хронічний атрофічний гастрит протягом 3 років після проведення ерадикації H.рylori. Застосування терапії першої лінії з додаванням препарату Де-Нол дозволило досягти ерадикації в 94,3 % обстежених та позитивних мікроструктурних змін слизової оболонки шлунка. Ключові слова: субцитрат вісмуту, ерадикація Helicobacter pylori, хронічний атрофічний гастрит.