Категорія конфлікту охоплює не лише війну, але й також злочинність, судочинство, трудові спори (зокрема страйки та локаути). Теорія обміну і теорія конфлікту є рівнозначними гілками економічного аналізу: теорія обміну основана на контрактних і взаємних виграшах, а теорія конфлікту − на суперництві за асиметричну перевагу. Заслуговують уваги різноманітні аналітичні варіанти моделювання конфліктної рівноваги, наприклад, для фактичних військових дій чи озброєного мирного співіснування. Можна показати, що вибір між розгортанням і згортанням конфлікту визначається перевагами, можливостями і сприйняттями. Технологію конфлікту можна вважати певним фактором економічної діяльності. Живі істоти скрізь конкурують за засоби для свого існування. Конкуренцію, яка стає достатньо інтенсивною, називають конфліктом, коли суперники намагаються нашкодити, вивести з ладу чи зруйнувати один одного.

Всі економічні моделі мають певні спільні риси: мають передбачатися оптимізуючі рішення на рівні осіб, які приймають рішення, та результуюча рівновага внаслідок взаємодії всіх цих рішень на агрегованому рівні. Крім того, рішення мають підлягати деякому ресурсному обмеженню. Теорія конфлікту є не просто однією з гілок економічного аналізу чи набором схожих тем злочинності, трудових спорів, судочинства, а мікроекономічним підходом до досягнення односторонньої переваги замість взаємних переваг. Якщо теорія макроекономічного аналізу і теорія мікроекономічного аналізу передбачають звичайні процеси виробництва, за допомогою яких ресурсні входи перетворюються у бажані товари, то теорія конфлікту передбачає технологію протиборства і боротьби. У процесі конфлікту роль входів виконують зусилля військових дій, які генерують виходи у формі кінцевого розподілу ресурсів і доходів між усіма сторонами.

No abstract

No abstract