No abstract

No abstract

No abstract

Мета – встановити комплексний вплив різних варі- антів густоти рослин та обробітку біопрепаратами на динаміку формування площі листкової поверхні й на рівень реалізації генетичного потенціалу зернової про- дуктивності сортів сої різних груп стиглості в умовах зрошення. Методи. Комплексне використання польо- вого, лабораторного, математично-статистичного, роз- рахунково-порівняльного методів і системного аналізу. Результати. Проведення аналізу впливу площі листко- вої поверхні сортів сої за певними етапами розвитку на урожайність зерна показало, що існує сильна додатна кореляція між урожайністю та площею листків за всіма етапами розвитку рослин. Це свідчить про те, що на всіх етапах розвитку рослин сої всіх сортів необхідно техно- логічно забезпечувати оптимальний розвиток листкової поверхні шляхом застосування біопрепаратів і регуляції щільності агроценозу. Проте дещо більшою була залеж- ність урожайності зерна й площі листкової поверхні на етапі «утворення бобів» (коефіцієнт кореляції стано- вив 0,778…0,941). Цей етап є вирішальним у закладці потенційної продуктивності (кількість продуктивних бобів на рослині, кількість насінин у бобі), тому для фор- мування оптимуму листкової поверхні на такому етапі необхідно контролювати технологічні заходи й на попе- редніх етапах розвитку рослин сої залежно від сортових особливостей. Встановлено, що у фазі утворення бобів найбільша площа листків та урожайність була в скоро- стиглих сортів Діона, Монарх за густоти рослин 900 тис. рослин/га, в середньоранніх сортів Софія, Аратта най- більша площа листків та урожайність спостерігалась за густоти 700 тис. рослин/га. У середньостиглих сортів Святогор і Даная максимум асиміляційної площі листків та урожайність спостерігалась за густоти 500 тис. рос- лин/га, подальше підвищення густоти рослин не забез- печувало зростання показників через надмірну цено- тичну напругу в посівах сої. Висновки. Для отримання максимального врожаю зерна в умовах зрошення необ- хідно висівати сорти сої ранньостиглої групи за гус- тоти 900 тис. рослин/га, середньоранньої – за густоти 700 тис. рослин/га й середньостиглі сорти – за густоти 500 тис. рослин/га. Застосування біопрепарату Біо-гель підвищувало урожайність зерна сортів на 3,6–6,5%, біопрепарату Хелафіт комбі – на 7,9–12,9%.

Наведено результати аналізу прояву ознаки "маса насіння з рослини" у сортів і гібридів сої. Встановлено, що ця ознака характеризується істотною генотиповою варіабельністю та значними відмінностями у сортів різних груп стиглості. Це уможливлює прогнозувати ефективність добору за цією факторіальною ознакою. Висвітлено тип успадкування ознаки гібридами F 1-F 4 та її мінливість в популяціях різних генерацій. Встановлено кореляційний зв'язок між урожайністю насіння і кількісними ознаками, визначено найбільш інформативні факторіальні ознаки, за якими доцільно проводити індивідуальний добір на продуктивність. Індивідуальний добір за ознакою "маса насіння з рослини" доцільно здійснювати в гібридних популяціях F 3 , що створені з участю батьківських компонентів, контрастних за групами стиглості.