РЕЗЮМЕ. Серед захворювань плечового суглоба «адгезивний капсуліт» – патологія, що найчастіше обговорюється серед ортопедів-травматологів. В основі діагнозу при адгезивному капсуліті лежать дані анамнезу та клінічні симптоми. Консенсус щодо вибору оптимального методу лікування досі відсутній. Мета – провести вивчення ефективності застосування дистензійних внутрішньосуглобових та субакроміальних ін’єкції пролонгованих глюкокортикоїдів під сонографічним контролем у пацієнтів з адгезивним капсулітом. Завдання дослідження – оцінити та порівняти результати даних методів лікування на зменшення болю та покращення обсягу рухів у плечовому суглобі. Матеріал і методи. В обстеження були включені 47 пацієнтів з адгезивним капсулітом плечового суглоба віком від 40 до 60 років, з ригідністю нетравматичного ґенезу, що перевищувала 2,5 місяці, обмеженням активних і пасивних рухів більше 30° у двох або більше площинах. Пацієнтів було поділено на дві групи: А і В. Група A – 23 (48,93 %) хворих, яким вводили глюкокортикоїди в субакроміальну бурсу під УЗД контролем. Група В – 24 (51,07 %) пацієнти яким глюкокортикоїди вводили внутрішньосуглобово. Результати. Отримані результати у пацієнтів обох груп засвідчили зменшення больового синдрому та покращення обсягу рухів у плечовому суглобі. Однак у групі «В» показники лікування були кращими. Так, середні показники нічного болю за ВАШ у групі В знизилися на 45,58 %, порівняно з групою А, а середнє покращення зовнішньої ротації в плечі на 17 %. Висновки. Внутрішньосуглобові дистензійні ін’єкції продемонстрували більшу ефективність у зменшенні больового синдрому та збільшенні обсягу рухів, особливо зовнішньої ротації плечового суглоба.

РЕЗЮМЕ. Біль у плечовому суглобі є третьою із найпоширеніших причин звертань пацієнтів з патологією опорно-рухового апарату до первинної ланки медичної допомоги. Різноманітність форм патології викликає труднощі з клінічною діагностикою, показаннями до інструментальних методів обстеження, оцінкою отриманих результатів та вибором лікувальної тактики, особливо на первинній ланці медичної допомоги. Мета – оцінити результати клінічного обстеження і діагностичних заходів, спрямованих на визначення патології періартикулярних тканин ділянки плечового суглоба, та розробити алгоритм послідовності дій лікаря загальної практики – сімейної медицини в діагностиці патології періартикулярних тканин плечового суглоба. Матеріал і методи. В ортопедично-травматологічному відділення КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР за період з 2013 до 2021 р. проведено обстеження та лікування 362 пацієнтів із патологією періартикулярних тканин плечового суглоба. Результати. Патологію ротаторної манжети плеча виявлено в 138 (38,12 %) пацієнтів, адгезивний капсуліт у 92 (25,42 %) хворих; у 74 (20,44 %) пацієнтів діагностовано кальцифікуючий тендиніт плеча, тендопатія сухожилка двоголового м’яза плеча була в 23 (6,36 %) пацієнтів. Інша патологія плечового суглоба виявлена у 35 (9,67 %) пацієнтів. Висновки. Обстеження пацієнта з патологією періартикулярних тканин плечового суглоба повинно будуватися за наступним алгортмом: ретельний збір анамнезу; детальне вивчення скарг пацієнта; аналіз причин больового синдрому; аналіз причин рухових розладів. Огляд таких пацієнтів необхідно проводити ретельно, він повинен бути порівняльним, з застосуванням специфічних провокаційних тестів.

РЕЗЮМЕ. Результати біомеханічних досліджень показали, що втрата цілості меніска приводить до помітної зміни кінематики та розподілу навантажень у колінному суглобі, що є однією з передумов розвитку гонартрозу. Вважають, що зшивання ушкодженого меніска запобігає раннім дегенеративним змінам у суглобі, особливо у пацієнтів молодшого віку. Мета – оцінити клінічні та функціональні результати після зшивання розривів менісків із використанням технік «all-inside» та «inside-out» та визначити особливості командного підходу в реабілітації пацієнтів даної категорії. Визначити теоретичні та методологічні засади командного підходу в реабілітації вказаної категорії пацієнтів. Матеріал і методи. За період з 2015 по 2021 рік включно у 47 пацієнтів віком від 14 до 42 років проведено зшивання менісків колінного суглоба під артроскопічним контролем. Чоловіків було 61,90 % (26 хворих), жінок – 38,10 % (16 хворих). Вік обстежуваних чоловіків був (26,4±2,1) років, жінок – (22,1±3,1) років. Середній час від моменту отримання травми до оперативного втручання становив (28,4±3,2) дні. Для прошивання менісків застосовували системи FAST-FIX ™ 360 та Arthrex 2.0 Fiber Wire Meniscus Repair Needles. Результати. За оціночною шкалою J. Lysholm отримано такі результати: «відмінні» – у 27 (64,29 %) пацієнтів, «хороші» – у 8 (19,05 %), «задовільні» – у 5 (11,90 %) та «незадовільні» – у 2 (4,76 %) пацієнтів. Висновки. На результати оперативного втручання впливають вид, локалізація ушкодження меніска та час з моменту виникнення травми. Використання систем FAST-FIX™ 360 та Arthrex 2.0 Fiber Wire Meniscus Repair Needles дозволяє безпечно зшивати розриви менісків і дає хороші клінічні результати в ранньому періоді спостереження. На функціональні результати оперативних втручань при зшиванні розривів менісків впливає командний підхід в реабілітації пацієнтів з даною патологією, який передбачає тісну співпрацю оперуючого хірурга, реабілітолога та пацієнта.

Резюме. Сучасні люди з активним способом життя та ростом його тривалості виконують все більше фізичних навантажень як у повсякденному житті, так і в спорті, що збільшує ризик ушкодження менісків. Оперативні втручання на менісках, зокрема часткові меніскектомії, стали однією з найчастіших оперативних ортопедичних процедур, а сукупний ризик ушкодження менісків, що вимагає хірургічного втручання у пацієнтів у віці від 10 до 64 років, сягає 15 %. Вважається, що зшивання ушкодженого меніска під артроскопічним контролем запобігає раннім дегенеративним змінам в колінному суглобі, особливо у пацієнтів молодшого віку. Мета дослідження – оцінити ранні клінічні та функціональні результати після ушивання розривів менісків під артроскопічним контролем із використанням технік «all-inside» та «inside-out». Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 39 пацієнтів віком від 14 до 39 років із травмою колінного суглоба. Під час спостереження 5 осіб були втрачені з невідомих нам причин. Із 34 осіб, яких включили в подальше спостереження, чоловіки становили 61,76 % (21) та жінки 38,24 % (13). Вік обстежуваних був (22,3±3,2) року. Середні терміни від моменту отримання травми до оперативного втручання становили (26,6±3,8) дня. Обстеження пацієнтів проводили згідно зі стандартами надання медичної допомоги пацієнтам із травмою колінного суглоба. Вони включали як загальноклінічні, так й інструментальні методи дослідження: рентгенографію, сонографію та магнітно-резонансну томографію (МРТ). Для прошивання менісків за технікою «all-inside» застосовували систему FAST-FIX ™ 360 та Arthrex 2.0 FiberWire Meniscus Repair Needles для техніки «inside-out». Результати. За оціночною шкалою Lysholm J (1982) отримано наступні результати: «відмінні» у 19 (55,89 %) пацієнтів, «хороші» – 8 (23,52 %), «задовільні» – 5 (14,70 %) та «незадовільні» – у 2 (5,89 %) пацієнтів. Причиною незадовільних результатів стали раннє та неадекватне навантаження на суглоб у процесі реабілітаційних заходів у перші 3 місяці після втручання. Висновки. Застосування шва меніска технікою «all-inside» при використанні системи Fast-fix ™ 360 та Arthrex 2.0 fiberwire meniscus repair needles техніка «inside-out» дозволяє безпечно зшивати розриви меніска, особливо заднього рогу та тіла, та дає хороші клінічні та фукціональні результати.

Àâòîðè ïðîâåëè àíàë³ç åôåêòèâíîñò³ çàñòîñóâàííÿ ð³çíèõ ìåòîä³â îñòåîñèíòåçó ïðè ïåðåëîìàõ êëþ÷èö³. ³äçíà÷àºòüñÿ òåíäåíö³ÿ äî ïîøóêó á³ëüø åôåêòèâíèõ ìåòîä³â îñòåîñèíòåçó ïðè ïåðåëîìàõ ä³àô³çàðíî¿ ÷àñòèíè êëþ÷èö³. Íàáëèaeåí³ ðåçóëüòàòè ë³êóâàííÿ ïîêàçàëè, ùî â 90,62 % ïàö³ºíò³â, ÿêèì îñòåîñèíòåç ïðîâåäåíî LCP-ïëàñòèíàìè, îòðèìàíî äîáð³ ðåçóëüòàòè. Ïðè çàñòîñóâàíí³ DCP-ïëàñòèí òàê³ ðåçóëüòàòè îòðèìàíî â 83,34 % òðàâìîâàíèõ. Îñòåîñèíòåç ³íòðàìåäóëÿðíèì ñòåðaeíåì Áîãäàíîâà äîçâîëèâ îòðèìàòè ïîçèòèâí³ ðåçóëüòàòè â 72,01 % ïàö³ºíò³â.The authors analyzed the effectiveness of different methods of osteosynthesis of clavicular fractures. The tendency to seek more efficient methods of osteosynthesis of diaphyseal fractures of the clavicle is marked. Approximate treatment results showed that 90.62 % of patients, who carried LCP osteosynthesis plates, obtained good results. When using DCP plates, these results were obtained in 83.34 % of injured people. Osteosynthesis using Bohdanov rod gives positive results in 72.01 % of patients.Ïîñòàíîâêà ïðîáëåìè ³ àíàë³ç îñòàíí³õ äîñ-ë³äaeåíü òà ïóáë³êàö³é. Ïåðåëîìè êëþ÷èö³ äîâîë³ ÷àñòå óøêîäaeåííÿ îïîðíî-ðóõîâîãî àïàðàòà, ÿêå òðàï-ëÿºòüñÿ ÿê ó äîðîñëèõ, òàê ³ â ä³òåé. Âîíè ñòàíîâëÿòü 12,526,1 % âñ³õ ïåðåëîì³â ó ïàö³ºíò³â, ùî ïåðåáóâà-þòü íà àìáóëàòîðíîìó ë³êóâàíí³, òà 44 % â³ä ïåðå-ëîì³â ê³ñòîê ïëå÷îâîãî ïîÿñà [1,14]. Íàé÷àñò³øå ïå-ðåëîìè êëþ÷èö³ òðàïëÿþòüñÿ â ä³àô³çàðí³é ÷àñòèí³ 75 %, à ¿õ ïðè÷èíîþ º íåïðÿìà òðàâìà, ÿêà ó 84,9 % âèïàäê³â º íàñë³äêîì ïàä³íü ó ïîáóò³ [2].Íåçâàaeàþ÷è íà çíà÷íó ê³ëüê³ñòü óøêîäaeåíü êëþ÷èö³, äî ñüîãîäí³ â³äñóòíÿ ºäèíà òàêòèêà ó âè-áîð³ ìåòîäó ë³êóâàííÿ. Àíàòîìî-á³îìåõàí³÷í³ îñîá-ëèâîñò³ áóäîâè êëþ÷èö³, îñîáëèâîñò³ òðàâìóâàííÿ ê³ñòêè òà ïàðàîñàëüíèõ òêàíèí, ¿õ ïîøèðåí³ñòü âèê-ëèêàþòü çíà÷í³ óñêëàäíåííÿ ÿê ïðè êîíñåðâàòèâ-íîìó, òàê ³ ïðè îïåðàö³éíîìó ìåòîäàõ ë³êóâàííÿ.ϳñëÿ êîíñåðâàòèâíîãî ë³êóâàííÿ ïåðåëîì³â ä³à-ô³çà êëþ÷èö³ íåçðîùåííÿ âèíèêàþòü ó 15 % âè-ïàäê³â, à çàãàëüíà ê³ëüê³ñòü íåçàäîâ³ëüíèõ ðåçóëü-òàò³â ñòàíîâèòü 31 % [8]. Ïðè âèâ÷åíí³ â³ääàëåíèõ ðåçóëüòàò³â ë³êóâàííÿ âèÿâëåíî, ùî 3050 % ïàö³ºíò³â, ÿê³ ïåðåíåñëè ïåðåëîì êëþ÷èö³ òà ë³êó-âàëèñÿ êîíñåðâàòèâíî, â³ä÷óâàëè äèñêîìôîðò òà áóëè íåçàäîâîëåí³ ðåçóëüòàòîì [12].Ìàéaeå íåìîaeëèâî âèêîðèñòîâóâàòè çîâí³øíþ ³ììîá³ë³çàö³þ ïðè ìíîaeèííèõ ïåðåëîìàõ ðåáåð, òÿaeêèõ çàáîÿõ îðãàí³â ãðóäíî¿ êë³òêè, ôëîòóþ÷èõ ïåðåëîìàõ ïëå÷à [6,9]. S-ïîä³áíà ôîðìà êëþ÷èö³ ³ ¿¿ ôóíêö³îíàëüí³ îñîá-ëèâîñò³ âèêëèêàþòü íåñòàá³ëüí³ñòü ³íòðàìåäóëÿð-íîãî îñòåîñèíòåçó, ùî ñòຠïðè÷èíîþ ðàííüî¿ ì³ãðàö³¿ ô³êñàòîð³â. Äàí³ îáñòàâèíè çìóøóþòü äî-ïîâíþâàòè ñòàá³ë³çàö³þ óëàìê³â áëîêóþ÷èìè åëå-ìåíòàìè àáî äîäàòêîâî çàñòîñîâóâàòè çîâí³øíþ ³ììîá³ë³çàö³þ [7,11].Çàñòîñóâàííÿ àïàðàò³â ïîçàâîãíèùåâî¿ ô³êñàö³¿ ïðè ïåðåëîìàõ êëþ÷èö³ âèêëèêàëî ð³ñò óñêëàäíåíü â³ä 19 äî 32,5 %. Êð³ì òîãî, ³íòåðïîçèö³ÿ ìÿêèõ òêà-íèí, ùî ÷àñòî çóñòð³÷àºòüñÿ ïðè ïåðåëîìàõ êëþ÷èö³, ïåðåøêîäaeຠçàêðèò³é ðåïîçèö³¿ ¿¿ óëàìê³â [4,5].Çàñòîñóâàííÿ íàê³ñòêîâèõ ïëàñòèí òèïó ÀÎ ïðè ä³àô³çàðíèõ ïåðåëîìàõ êëþ÷èö³ â 16,8 % âèêëèêàëî ñòàíäàðòí³ óñêëàäíåííÿ: ñïîâ³ëüíåíó êîíñîë³äàö³þ ...